РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1064/21 (927/152/23)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", код ЄДРПОУ 00729847

вул. Незалежності, 3а, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580

ел. адреса: doc_ivkivtsi@ukr.net

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", код ЄДРПОУ 30875436,

вул. Незалежності, 51, с. Калюжинці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311

про визнання недійсним договору

поданої в межах справи №927/1064/21 про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України"

За участю:

від позивача: Степаненко Р.О., адвокат;

розпорядник майна: Пода В.В.;

від відповідача: Коленченко О.О., адвокат.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14 грудня 2021 року відкрито провадження у справі №927/1064/21 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847; вул. Незалежності, 3а, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

14 грудня 2021 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-порталі судової влади України за №67871.

12 січня 2022 року на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшла заява, зокрема, від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (код 30875436, вул. Незалежності, 51, с. Калюжниці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311) про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 112568535,36 грн.

Ухвалою від 13 січня 2022 року заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» з грошовими вимогами до боржника прийнято та приєднано до матеріалів справи; призначено розгляд заяви у попередньому судовому засіданні на 17 лютого 2022 року.

02 лютого 2022 року на адресу суду від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала від 26 січня 2022 року про витребування з Господарського суду Чернігівської області матеріалів справи 927/1064/21 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги першого заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 14 грудня 2021 року.

Враховуючи необхідність скерування матеріалів справи №927/1064/21 до апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03 лютого 2022 року ухвалено вирішення, зокрема, заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 112568535,36 грн, відкласти до повернення матеріалів справи №927/1064/21 до Господарського суду Чернігівської області; ухвалено матеріали справи №927/1064/21 Господарського суду Чернігівської області скеровувати до Північного апеляційного господарського суду. Враховуючи викладене вище, матеріали справи №927/1064/21 було направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 14 грудня 2021 року без змін.

25 липня 2022 року матеріали справи №927/1064/21 повернуто до Господарського суду Чернігівської області.

У зв`язку з повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Чернігівської області, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02 серпня 2022 року було призначено попереднє судове засідання та, зокрема, розгляд заяви СТОВ "Батьківщина" про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 112568535,36 грн на 30 серпня 2022 року.

У судовому засіданні 30 серпня 2022 року суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 04 жовтня 2022 року.

В межах даної справи до Господарського суду Чернігівської області 15.09.2022 надійшов запит Верховного Суду (ухвала Верховного Суду від 13.09.2022) про витребування з Господарського суду Чернігівської області та Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/1064/21, у зв`язку з відкриттям касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 у справі № 927/1064/21.

Враховуючи викладене, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20 вересня 2022 року попереднє судове засідання відкладено до повернення матеріалів справи №927/1064/21 до Господарського суду Чернігівської області; матеріали справи №927/1064/21 ухвалено скерувати до Верховного Суду.

Враховуючи викладене вище, матеріали справи №927/1064/21 було направлено до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 14 грудня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09 червня 2022 року залишено без змін.

05 грудня 2022 року матеріали справи №927/1064/21 повернуто до Господарського суду Чернігівської області.

Враховуючи повернення матеріалів справи №927/1064/21 на адресу Господарського суду Чернігівської області, ухвалою від 08 грудня 2022 року було призначено попереднє судове засідання та, зокрема, розгляд заяви СТОВ "Батьківщина" про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 112568535,36 грн на 17 січня 2023 року.

У судовому засіданні 17 січня 2023 року суд відклав судове засідання на 09 лютого 2023 року.

09 лютого 2023 року суд відклав судове засідання на 15 березня 2023 року.

У зв`язку з оголошенням 15 березня 2023 року по м. Чернігову та Чернігівській області повітряної тривоги, судове засідання не відбулося, у зв`язку з чим суд прийняв ухвалу про відкладення судового засідання на 06 квітня 2023 року.

06 квітня 2023 року суд відклав розгляд справи до закінчення розгляду справ №927/230/23, 927/231/23, 927/232/23, 927/234/23, 927/235/23, 927/128/23, 927/152/23, предметом спору яких є визнання договорів недійсними. Ухвалено, що наступне судове засідання відбудеться після вирішення вищевказаних справ.

25 січня 2023 року на адресу до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво №06/03/2020ІВ від 06.03.2020, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина».

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25 січня 2023 року позовну заяву Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво №06/03/2020ІВ від 06.03.2020, укладеного між Державним підприємством "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (справа №927/152/23) прийнято та ухвалено розглянути у межах справи №927/1064/21 про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України"; ухвалено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження (в межах справи про банкрутство); призначено розгляд позовної заяви у підготовчому судовому засіданні на 15 лютого 2023 року; встановлено учасникам справи процесуальні строки.

У судовому засіданні 15 лютого 2023 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 15 березня 2023 року.

15 лютого 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити. Мотивуючи свої заперечення, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 31.03.2020 на виконання умов Договору між сторонами було підписано Акт приймання-передачі майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво до договору купівлі-продажу №06/03/2020ІВ від 06 березня 2020 року. В подальшому, відповідно до умов Договору, кредитором було у повній мірі сплачено вартість відповідних майнових прав, що підтверджується Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25 червня 2020 року. Відповідач у відзив зазначив, що у своїй позовній заяві позивач зазначає, що нібито вказана земельна ділянка загальною площею 650,50 га за договором купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво №06/03/2020ІВ від 06.03.2020 передавалася у користування (що не відповідає дійсності), проте, для визнання орендних відносин недостатньо лише передання у користування тієї чи іншої речі, а ще необхідно передати і право володіння такою річчю, чого позивач у своїй позовній заяві не обґрунтував жодним чином. За вказаним договором у власність позивачем відповідачу передавалися саме майнові права на незавершене сільськогосподарське виробництво пшениці озимої, ріпаку озимого та ячменю озимого, 2020 року, а не майнові права на земельні ділянки, на яких розміщене таке незавершене сільськогосподарське виробництво. В оспорюваному договорі сторони не визначали передавання майнових прав (право володіння та право користування) щодо земельних ділянок на яких розміщене незавершене сільськогосподарське виробництво. Відповідачем у позивача було придбано за плату озиму пшеницю, ріпак озимий та ячмінь озимий, 2020 року, які висівалися на вказаних полях, на стадії росту вказаних пшениці, ріпаку, ячменю (незавершене виробництво). Сторонами в оспорюваному договорі не передбачалося передання у користування земельних ділянок відповідачу, а передбачався доступ відповідача до вказаних земельних ділянок з метою збору врожаю пшениці озимої на вказаних земельних ділянках, оскільки 31.03.2020 сторонами було підписано акт приймання-передачі майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво до договору. Відповідач у відзиві зазначив, що вказане підтверджується пунктом 4.2.4. вказаного Договору, яким передбачено, що покупець має право, як власник незавершеного виробництва пшениці озимої, ріпаку озимого, ячменю озимого, що знаходиться на площах земельних угідь, що перебувають в користуванні у продавця, має право у будь-який час і на будь-якій стадії виконання цього Договору залучати за свій рахунок третіх осіб для їх охорони та доступу до вказаного врожаю.

06 березня 2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

13 березня 2023 року на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну (доповнення) підстав позову, у якій позивач зазначив, що спірний договір підлягав погодженню Національною академією аграрних наук України, однак договір не було погоджено Національною академією аграрних наук України.

15 березня 2023 року, у зв`язку з оголошенням по Чернігівській області повітряної тривоги, судове засідання не відбулось. 15 березня 2023 року суд прийняв ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06 квітня 2023 року.

До початку судового засідання 06 квітня 2023 року від сторін надійшла спільна заява про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження.

06 квітня 2023 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відклав судове засідання на 25 квітня 2023 року.

У судовому засіданні 25 квітня 2023 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 16 травня 2023 року.

У судовому засіданні 16 травня 2023 року суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача заперечив стосовно позовних вимог. Суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 14 червня 2023 року.

Вислухавши у ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників учасників справи, встановивши обставини справи та дослідивши подані докази, суд встановив:

06.03.2020 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (Покупець) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво №06/03/2020ІВ, відповідно до пункту п.1.1 якого Продавець зобов`язався передати, а Покупець прийняти у власність та оплатити майнові права (право володіння, користування та розпорядження) наступними об`єктами незавершеного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Івківецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, а саме: незавершене виробництво пшениці озимої, 2020р, на площі 650,50 га, на суму 5583631,80 грн, у тому числі ПДВ (п.1.2 Договору).

Договір підписано директором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» Ковальчук Аллою Миколаївною та директором Державного підприємства «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України Ромашкан Іваном Вікторовичем, а також скріплено печатками сторін.

Відповідно до пункту 2.1. Договору розрахунки за Договором здійснюються (проводяться) у будь-якій формі, що передбачена чинним законодавством України, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання від продавця відповідного рахунку.

Згідно п. 3.1, 3.2 Договору строк передачі майнових прав: протягом 30-ти календарних днів з моменту укладення цього договору; майнові права вважаються переданими з дати підписання акту приймання-передачі.

Пунктами 4.2.1, 4.2.3, 4.2.4 Договору передбачено, що покупець має право:

- необмеженого цілодобового доступу до площ земельних угідь на яких розташовується незавершене виробництво пшениці озимої, купівля-продаж якого є предметом цього договору;

- як власник, розпоряджатися на власний розсуд продукцією і доходами отриманими у процесі виконання цього Договору;

- як власник незавершеного виробництва пшениці озимої, що знаходиться на площах земельних угідь, що перебувають в користуванні у продавця, має право у будь-який час і на будь-якій стадії виконання Договору залучати за свій рахунок третіх осіб для їх охорони.

Згідно п. 4.3.2 Договору продавець зобов`язаний надати та забезпечити покупцеві, його працівникам та техніці, чи залученим ним третім особам, необмежений цілодобовий доступ до площ земельних угідь, на яких розташовується незавершене виробництво пшениці озимої, купівля-продаж якого є предметом цього Договору.

Пунктом 5.1.4. Договору сторони стверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного та/або удаваного правочину, правочину вчиненого під впливом помилки, обману, насильства та/або тяжкої обставини та відповідає їх дійсним намірам.

Відповідно до п.8.1. Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині виконання Сторонами прийнятих на себе за цим Договором зобов`язань - до моменту їх повного виконання Сторонами.

31.03.2020 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво до Договору, згідно якого за договором купівлі-продажу №06/03/2020ІВ від 06.03.2020 Продавець передав, а Покупець прийняв майнові права (право володіння, користування та розпорядження) наступними об`єктами незавершеного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Івківецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, а саме: незавершене виробництво пшениці озимої, 2020р, на площі 650,50 га, на суму 5583631,80 грн.

Мотивуючи свої позовні вимоги позивач у позовній заяві та заяві про зміну (доповнення) підстав позову зазначив, що вказаний договір було укладено для приховання іншого правочину - договору оренди землі та з порушенням вимог Цивільного і Земельного кодексів України. Позивач у позовній заяві зазначає, що оспорюваний договір містить всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо об`єкту оренди яким визначено саме загальна площа земельних ділянок, що становить 650,50; строку дії договору - він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020; орендної плати із зазначенням її розміру та способу (у будь-якій формі, що передбачена чинним законодавством України) та відповідальності за її несплату. Позивач зазначив, що відповідно до змісту прав і обов`язків сторін Договору відповідач на підставі зазначеного Договору фактично отримав право користування земельними ділянками разом з насадженнями (посівами) з метою отримання її родючих властивостей для вирощування продукції. Таким чином, на думку позивача, умови спірного договору підпадають під ознаки орендних правовідносин. Позивач у позовній заяві зазначив, що сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду земельних ділянок, які є об`єктами державної власності та перебувають у постійному користуванні Позивача. Позивач також зазначив, що спірний договір підлягав погодженню Національною академією аграрних наук України, однак договір не було погоджено Національною академією аграрних наук України. На думку позивача спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди землі, укладений з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

До загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору (частина перша статті 3 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема є, договори та інші правочини.

За приписами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Так, у даному випадку, сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з цим, позивач у позовній заяві зазначає, що спірний договір було укладено для приховання іншого правочину - договору оренди землі, який містить всі істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями частин 1, 8 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Таким чином, на відміну від договору купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості володіння та користування земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - володіння та використання майна (земельної ділянки).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач 06.03.2020 уклали договір купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво №06/03/2020ІВ, відповідно до пункту п.1.1 якого Продавець зобов`язався передати, а Покупець прийняти у власність та оплатити майнові права (право володіння, користування та розпорядження) наступними об`єктами незавершеного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Івківецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, а саме: незавершене виробництво пшениці озимої, 2020р, на площі 650,50 га, на суму 5583631,80 грн, у тому числі ПДВ.

Отже, у силу умов п.1.1 Договору відповідач отримав майнові права саме на об`єкти незавершеного сільськогосподарського виробництва, а не права володіння та користування земельною ділянкою.

Суд також враховує умови пункту 4.2.4 Договору, яким передбачено, що покупець має право, як власник незавершеного виробництва пшениці озимої, що знаходиться на площах земельних угідь, що перебувають у користуванні продавця, має право у будь-який час і на будь-якій стадії виконання Договору залучати за свій рахунок третіх осіб для їх охорони.

Тобто умовами пункту 4.2.4 Договору сторони чітко передбачили, що земельні угіддя перебувають у користуванні продавця (позивача).

Суд також враховує те, що якби вказаний договір було укладено для приховання іншого правочину - договору оренди землі, то відповідач фактично б користувався земельною ділянкою, а відповідно зібрав би на ній свій врожай, більше того відповідач мав би доступ до подальшого користування земельною ділянкою, зокрема, посіву озимої культури, у разі необхідності, тощо. З матеріалів справи та наданих відповідачем доказів вбачається про відсутність у відповідача доступу до вказаної земельної ділянки, у зв`язку з чим врожай і не був отриманий відповідачем.

Судом також враховано укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25 червня 2020 року, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (Сторона-1) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (Сторона-2), згідно умов якої Сторона-1 має перед Стороною-2 грошове зобов`язання у сумі 5583631,80 грн за договором купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво №06/03/2020ІВ від 06.03.2020, а Сторона-2 має перед Стороною-1 грошове зобов`язання у сумі 5627735,73 грн за договорами: №09/02/2017-ІВ від 09.02.2017; №02-09/2019-1ІВ від 02.09.2019; №02-04/2019-1ІВ від 02.04.2019; №07/06/2019-1 від 07.06.2019; №02-01/2020-ІВ від 02.01.2020, у зв`язку з чим у пункті 5 вказаної угоди сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні грошові вимоги за вказаними зобов`язаннями. Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25 червня 2020 року підписана В.о. директора ДП «ДГ «Івківці» Кравченко А.М. та директором СТОВ "Батьківщина" Ковальчук А.М. та скріплена печатками сторін.

Судом не приймаються доводи позивача щодо обов`язкового погодження договору Національною академією аграрних наук України, з огляду на те, що Національною академією аграрних наук України, у даній справі не підтверджено зазначені доводи позивача, відповідні докази суду не надано.

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами Договору свідчать про фактичне виникнення між сторонами відносин купівлі продажу майнових прав, згідно частини 2 статті 656 Цивільного кодексу України, а відтак спірний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

З матеріалів справи та наданих сторонами доказів, у даному випадку суд не вбачає факту умисного оформлення сторонами одного правочину, з метою приховання іншого, і доходить висновку про укладення у даному випадку між сторонами договору купівлі-продажу, а отже положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері купівлі-продажу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, не доведеними належними та допустимими доказами у справі, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Інші докази та пояснення судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

На підставі викладеного вище, враховуючи належні та допустимі докази, надані представниками сторін у підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 42, 73-81, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано 22 червня 2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/