РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1064/21 (927/232/23)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України", код ЄДРПОУ 00729847

вул. Незалежності, 3а, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580

ел. адреса: doc_ivkivtsi@ukr.net

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", код ЄДРПОУ 30875436,

вул. Незалежності, 51, с. Калюжинці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311

про визнання недійсним договору

поданого у межах справи №927/1064/21 про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України"

За участю:

від позивача: Степаненко Р.О., адвокат;

розпорядник майна: Пода В.В.;

від відповідача: Коленченко О.О., адвокат.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14 грудня 2021 року відкрито провадження у справі №927/1064/21 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847; вул. Незалежності, 3а, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

14 грудня 2021 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному веб-порталі судової влади України за №67871.

12 січня 2022 року на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшла заява, зокрема, від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (код 30875436, вул. Незалежності, 51, с. Калюжниці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311) про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 112568535,36 грн.

Ухвалою від 13 січня 2022 року заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» з грошовими вимогами до боржника прийнято та приєднано до матеріалів справи; призначено розгляд заяви у попередньому судовому засіданні на 17 лютого 2022 року.

02 лютого 2022 року на адресу суду від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала від 26 січня 2022 року про витребування з Господарського суду Чернігівської області матеріалів справи 927/1064/21 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги першого заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 14 грудня 2021 року.

Враховуючи необхідність скерування матеріалів справи №927/1064/21 до апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03 лютого 2022 року ухвалено вирішення, зокрема, заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 112568535,36 грн, відкласти до повернення матеріалів справи №927/1064/21 до Господарського суду Чернігівської області; ухвалено матеріали справи №927/1064/21 Господарського суду Чернігівської області скеровувати до Північного апеляційного господарського суду. Враховуючи викладене вище, матеріали справи №927/1064/21 було направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 14 грудня 2021 року без змін.

25 липня 2022 року матеріали справи №927/1064/21 повернуто до Господарського суду Чернігівської області.

У зв`язку з повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Чернігівської області, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02 серпня 2022 року було призначено попереднє судове засідання та, зокрема, розгляд заяви СТОВ "Батьківщина" про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 112568535,36 грн на 30 серпня 2022 року.

У судовому засіданні 30 серпня 2022 року суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 04 жовтня 2022 року.

В межах даної справи до Господарського суду Чернігівської області 15.09.2022 надійшов запит Верховного Суду (ухвала Верховного Суду від 13.09.2022) про витребування з Господарського суду Чернігівської області та Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/1064/21, у зв`язку з відкриттям касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 у справі № 927/1064/21.

Враховуючи викладене, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20 вересня 2022 року попереднє судове засідання відкладено до повернення матеріалів справи №927/1064/21 до Господарського суду Чернігівської області; матеріали справи №927/1064/21 ухвалено скерувати до Верховного Суду.

Враховуючи викладене вище, матеріали справи №927/1064/21 було направлено до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 14 грудня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09 червня 2022 року залишено без змін.

05 грудня 2022 року матеріали справи №927/1064/21 повернуто до Господарського суду Чернігівської області.

Враховуючи повернення матеріалів справи №927/1064/21 на адресу Господарського суду Чернігівської області, ухвалою від 08 грудня 2022 року було призначено попереднє судове засідання та, зокрема, розгляд заяви СТОВ "Батьківщина" про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 112568535,36 грн на 17 січня 2023 року.

У судовому засіданні 17 січня 2023 року суд відклав судове засідання на 09 лютого 2023 року.

09 лютого 2023 року суд відклав судове засідання на 15 березня 2023 року.

У зв`язку з оголошенням 15 березня 2023 року по м. Чернігову та Чернігівській області повітряної тривоги, судове засідання не відбулося, у зв`язку з чим суд прийняв ухвалу про відкладення судового засідання на 06 квітня 2023 року.

06 квітня 2023 року суд відклав розгляд справи до закінчення розгляду справ №927/230/23, 927/231/23, 927/232/23, 927/234/23, 927/235/23, 927/128/23, 927/152/23, предметом спору яких є визнання договорів недійсними. Ухвалено, що наступне судове засідання відбудеться після вирішення вищевказаних справ.

08 лютого 2023 року на адресу до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання недійсним договору постачання №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020, укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина".

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13 лютого 2023 року позовну заяву Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання недійсним договору постачання №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020, укладеного між Державним підприємством "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (справа №927/232/23) прийнято та ухвалено розглянути у межах справи №927/1064/21 про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України"; ухвалено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження (в межах справи про банкрутство); призначено розгляд позовної заяви у підготовчому судовому засіданні на 15 березня 2023 року; встановлено учасникам справи процесуальні строки.

03 березня 2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву.

15 березня 2023 року, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання не відбулось, на підставі чого суд прийняв ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 06 квітня 2023 року.

05 квітня 2023 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

До початку судового засідання 06 квітня 2023 року від представників сторін надійшла спільна заява про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження.

У судовому засіданні 06 квітня 2023 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та оголосив перерву до 25 квітня 2023 року.

06 квітня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити. Мотивуючи свої заперечення, відповідач у відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначив, що договір №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020 відсутній. Постачання товарів відбувалось за видатковими накладними: №293 від 30.04.2020, №295 від 30.04.2020 та №362 від 31.05.2020. Так, за видатковою накладною №293 від 30.04.2020 було поставлено товар на загальну суму 5617903,20 грн, за видатковою накладною №295 від 30.04.2020 поставлено товар на загальну суму 322598,40 грн, а за видатковою накладною №362 від 31.05.2020 поставлено товар на загальну суму 1361359,73 грн. Строк оплати вартості товару за видатковими накладними №293 від 30.04.2020 та №295 від 30.04.2020 настав 01.05.2020, а за видатковою накладною №362 від 31.05.2020 - 01.06.2020. Зазначений у видаткових накладних №293 від 30.04.2020, №295 від 30.04.2020 та №362 від 31.05.2020 товар було передано за довіреністю №14 від 01 квітня 2020 року. 19.06.2020 СТОВ «Батьківщина» звернулося до ДП «ДГ «Івківці» з вимогою-претензією щодо сплати боргу. Згідно відповіді позивача від 26.06.2020 на зазначену вимогу-претензію, боржник визнав грошові вимоги та повідомив відповідача, що у зв`язку з тимчасовими фінансовими труднощами не має можливості їх виконати. Відповідач у відзиві на позовну заяву також звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач вказує, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним. Вказане позивач обґрунтовує наступним: зважаючи на те, що у позивача відсутні особи, які мають повноваження з прийняття агрохімікатів, відсутність приміщень, необхідних для зберігання агрохімікатів та відсутність коштів на здійснення оплати за Товар настання реальних наслідків за договором неможливо. Проте, вказані посилання позивача, на думку відповідача, є безпідставними, оскільки, фактично позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тими підставами, які не можуть бути покладені в основу визнання договору недійсним, оскільки вказані підстави випливають не з передумов укладення спірного договору, а з передумов виконання вже укладеного договору між сторонами і такі підстави могли бути лише підставами для розірвання спірного договору у судовому порядку, і аж ніяк не підставами для визнання такого договору недійсним. Відповідач також заперечив щодо тверджень позивача стосовно не надання відповідачем позивачу сертифікатів якості товару та документів з ДСТУ 4138-2002, спростовуючи це тим, що відповідач не є виробником насіння кукурудзи, а також тим, що відомості, які містяться, зокрема у реєстрі сертифікатів на насіння та/або садівний матеріал, є відкритими і загальнодоступними. Враховуючи здійснення поставки товару, складання та реєстрацію податкової накладної, визнання позивачем перед відповідачем заборгованості позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними. У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено орієнтовний (попередній) розмір витрат, які відповідач планує понести при розгляді даної справи, якій складає 20000,00 грн витрат на правову допомогу. До відзиву на позовну заяву відповідачем, зокрема, додано копії сертифікатів, що засвідчують посівні якості насіння від 03.02.2020 №1774/4 та від 19.02.2021 №3445/1 (культура: кукурудза звичайна).

24 квітня 2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.

25 квітня 2023 року у судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 16 травня 2023 року.

У судовому засіданні 16 травня 2023 року суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача заперечив стосовно позовних вимог. Суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 14 червня 2023 року.

Вислухавши у ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників учасників справи, встановивши обставини справи та дослідивши подані докази, суд встановив:

Мотивуючи свої позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що 02.04.2020 між Державним підприємством «Дослідне господарство «Івківці» Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (Покупець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (Постачальник) було укладено договір постачання №02-04/2020-ІВ/1. Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання договору відповідачем було надано наступні видаткові накладні: №293 від 30.04.2020 на загальну суму 5617903,20 грн, №295 від 30.04.2020 на загальну суму 322598,40 грн та №362 від 31.05.2020 на загальну суму 1361359,73 грн. Позивач у позовній заяві зазначає, що договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також посилається на те, що у позивача відсутні особи, які мають-право здійснювати роботи з пестицидами і агрохімікатами, а тому прийняття товару від відповідача є неможливим, що є підтвердженням на неможливість настання реальних наслідків за договором, а також у позивача відсутні сертифіковані склади для зберігання мінеральних добрив, що виключає можливість одержання від відповідача товару. Позивач також зазначив, що договір укладено не уповноваженою особою, обґрунтовуючи це тим, що у березні 2020 року директор позивача Ромашкан Іван Вікторович помер. Інших уповноважених осіб, які мають право укладати договори, крім директора, Статутом не передбачено. Тобто, укладення договору 02.04.2020 директором позивача не можливо. Позивач зазначає, що видаткові накладні №293 від 30.04.2020, №295 від 30.04.2020 та №362 від 31.05.2020 не можуть бути доказами прийняття договору до виконання, так як підписані неуповноваженими особами. Щодо поставки насіння кукурудзи, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач не надав позивачу сертифікати, що засвідчують його сортові якості та сертифікати, що засвідчують його посівні якості насіння та документи згідно з ДСТУ 4138-2002. Позивач також посилається на те, що умови договору не містять положень які б свідчили про наявність відповідних сертифікатів на товар.

Разом з цим, позивачем до позовної заяви не додано договір постачання №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020.

Не додано договір постачання №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020 і відповідачем у справі. Більше того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що договір №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020 відсутній, а постачання товарів відбувалось за видатковими накладними: №293 від 30.04.2020, №295 від 30.04.2020 та №362 від 31.05.2020.

Договір постачання №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020 відсутній у матеріалах справи №927/1064/21 (927/232/23).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач стверджує про укладення договору №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020, але разом з цим на підтвердження цього факту договір №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020 суду не надає.

Відповідно до ч. 1-6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивач вказаний договір (копію договору) суду не надав, а відповідач зазначав про відсутність такого договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

З наведеного вище вбачається, що позивач не довів належними та допустимими доказами укладення між сторонами договору постачання №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020 та реального виникнення між сторонами господарських правовідносин шляхом укладення та прийняття до виконання зазначеного договору.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факт укладання договору постачання №02-04/2020-ІВ/1 від 02.04.2020 між Державним підприємством "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина".

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, не доведеними належними та допустимими доказами у справі, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Інші докази та пояснення судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

На підставі викладеного вище, враховуючи належні та допустимі докази, надані представниками сторін у підтвердження своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було наведено попередній орієнтовний розрахунок щодо понесених витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, розрахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідачем не було подано відповідних доказів щодо понесених ним витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, а також не було заявлено клопотання про розгляд питання розподілу судових витрат до закінчення судових дебатів, а також до закінчення судових дебатів у справі відповідач не подав відповідну заяву/клопотання що відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим питання розподілу судових витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, судом не розглядається.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 42, 73-81, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано 22 червня 2023 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/