ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2239/23 Справа № 214/1660/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

секретаря судового засідання: ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.05.2023 р. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.05.2023 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України на шістдесят діб, тобто до 01 липня 2023 року.

На вказане рішення обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій вказує, що ухвала незаконна та підлягає скасуванню. Звертає увагу, що докази, покладені в основу підозри та обвинувачення є недопустимими та сумнівними; прокурор не довів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказує, що за вказаних у обвинуваченні подій мала місце самооборона та просить у апеляційній інстанції допитати свідків по справі. Вказує, що має постійне місце роботи та проживання, має малолітню дитину. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та застосувати до нього домашній арешт.

Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило. Також клопотань від ОСОБА_7 відповідно до ч.4 ст. 422-1 КПК України про бажання брати участь у справі не надходило.

Від прокурора надійшла заява про розгляд справи без його участі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 331 КПК України під час судового розгляду суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 до спливу строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку про доцільність продовження цього запобіжного заходу, обґрунтувавши його у судовому рішенні. Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Ризик переховування від суду обґрунтовуються тим, що у разі визнання ОСОБА_7 винним у пред`явленому обвинуваченні, останньому загрожує від 7 до п`ятнадцяти років позбавлення волі, тому обвинувачений з метою уникнення відповідальності може вжити заходів для переховування. Ризики вчинити нове кримінальне правопорушення та впливу на свідків підтверджуються тим, що обвинувачений ОСОБА_7 , маючи спеціальні навички щодо використання зброї та рукопашного бою, з мотивів помсти, може незаконно вплинути на свою колишню дружину, або на інших свідків, з метою зміни їх показів у суді.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини, які ст. 3 Конституції Україні визнані найвищою соціальною цінністю в Україні.

Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.

Крім того, висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Фактично подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення ОСОБА_7 з під варти, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.

Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились і яким не здатні запобігти більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_7 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 і виключити ризики, пов`язані із звільненням його з-під варти.

Попри наявності постійного місця проживання ОСОБА_7 у м. Кривий Ріг та наявність реєстрації за цим місцем у обвинуваченого, відсутність на теперішній час фактів втечі обвинуваченого жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому, оскільки його правослухняна поведінка наразі зумовлена виключно дієвістю обраного запобіжного заходу, а не високими моральними якостями.

Застосування застави неможливе, оскільки дана категорія злочинів дозволяє суду не визначати заставу. Особисте зобов`язання є очевидно недостатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Таким чином, застосування іншого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 наразі неможливо.

Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості доказів, покладених в основу підозри та обвинувачення не можуть бути предметом апеляційного розгляду відповідно до положень ст. 422-1 КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді даного провадження наділений правом лише оцінити ризики для продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ураховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію судового провадження, а також дані про особу ОСОБА_7 суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність даних які б свідчили, що зазначені ризики не існують, а більш м`які запобіжні заходи не спроможні забезпечити належний розгляд провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, та про необхідність продовження щодо останнього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи судом, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.05.2023 р. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України - без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді