УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 362/411/21

провадження № 2/361/421/23

16.05.2023

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.

за участю секретаря Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, про усунення перешкод в користуванні службовим приміщенням шляхом виселення та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У січні 2021 року до суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_1  Міністерства оборони України. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що лейтенанта ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (село Данилівка) та наказом командира військової частини зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду начальника обслуги відділення бойового управління радіотехнічної батареї 9623 підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який знаходиться в місті Бровари. 15 жовтня 2015 року рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , лейтенанту ОСОБА_1 надано житло в переобладнаній будівлі № НОМЕР_2 , військового містечка № НОМЕР_3 , місто Бровари - як одній особі, двокімнатну блок-секцію № НОМЕР_4 , загальною площею - 48, 2 квадратних метра. 09 грудня 2014 року внесені зміни в квартирну справу лейтенанта ОСОБА_1 та додано ще одного члена його сім`ї, а саме дружину - ОСОБА_2 , а 21 січня 2019 року в облікову справу внесені чергові зміни та поставлено на квартирний облік ще двох членів його родини: дружину - ОСОБА_2 та доньку - ОСОБА_3 , 2015 року народження. Будівля № НОМЕР_5 , де знаходиться житло, в якому проживають відповідачі, а саме блок-секція № НОМЕР_4 в казармі поліпшеного планування є власністю Міністерства оборони України, перебуває на балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління та закріплене на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_1 . Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 , капітана ОСОБА_1 , заступника батареї - начальника відділення бойового управління радіотехнічної батареї 9623 зенітного ракетного дивізіону, звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 28 липня 2020 № 28 відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом “а” (у зв`язку із закінченням строку контракту). 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до Броварського ОМВК Київської області. На момент звільнення календарна вислуга ОСОБА_1 складає 11 років 13 днів, з яких він прослужив у військовій частині НОМЕР_1 тільки 6 роки 1 місяць та 14 днів. На підставі умов договору № 95 укладеного, 01 листопада 2014 року відповідач повинен звільнити житлове приміщення (блок - секція № 16 в казармі поліпшеного планування) після звільнення, скорочення або переведення з лав Збройних Сил України. Будь-яких правових підстав на проживання і використання блок-секції № 16 у відповідачів немає. Враховуючи викладене, позивач просить усунути перешкоди в користуванні службовим жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без надання іншого житлового приміщення; зобов`язати громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передати командуванню військової частини НОМЕР_1 ключі від службової квартири.

Заперечення відповідача

30 вересня 2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 – адвокат Яковенко Я.А., відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову виходячи з наступного. Початком календарного обчислення військового стажу є час зарахування відповідача ОСОБА_1 до числа курсантів, а саме з 28.07.2009 року і станом на час звільнення з військової служби 11.08.2020 року, календарна вислуга років складає 11 років 13 днів. Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 прослужив у військовій частині НОМЕР_1 тільки 6 років 1 місяць та 14 днів і навчання, як курсанта, не входить до військового стажу, є безпідставним, оскільки суперечить чинному законодавству України. Відповідачі не претендують на приватизацію службового приміщення, а лише хочуть зберегти право на проживання в даній оселі, оскільки іншого житла не мають.

Відповідно до п.25 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення особи, звільнені з військової служби, які мають вислугу менше ніж 10 років, крім випадків, передбачених законодавством. ОСОБА_1 має вислугу 11 років 13 днів, тому має законне право на службове житло і проживати там без приватизації.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2021 року позовну заяву Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї, про усунення перешкод в користуванні службовим приміщенням шляхом виселення та зобов`язання вчинити дії – залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 16 листопада 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Яковенко Я.А. у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти доводів позову, просила відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України Лагуна А.В. у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Обставини справи, що встановлені судом

Відповідно до наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 26.04.2014 року № 322 лейтенанта ОСОБА_1 , як випускника Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (місто Харків), направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини  НОМЕР_1 Міністерства оборони України (село Данилівка) та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2014 року № 131 зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду начальника обслуги відділення бойового управління радіотехнічної батареї 9623 підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який знаходиться в АДРЕСА_2 .

На підставі рішення Міністра оборони України від 10.06.2014 № 6931/3 надано погодження Міністерства оборони України щодо реконструкції військової будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 (територія підрозділу 9623 військової частини НОМЕР_1 ) у АДРЕСА_2 під казарму поліпшеного планування на 16 блок-секцій (49 ліжко - місць), що підтверджується копією акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівель, споруд, приміщень від 20 жовтня 2014 року.

У відповідності до листа від 18 березня 2015 року № 303/25-1023 за підписом тимчасово виконуючого обов`язки начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління підполковника ОСОБА_6 вказано, що 31.10.2014 року у відповідності до акту робочої комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту та прийнято в експлуатацію, як казарма поліпшеного планування на 16 блок-секцій за номером № 201/104 військового містечка № НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 .

У вищенаведеному листі вказано, що підставою для вселення у будівлю № 201/104 є виключно спеціальний дозвіл виданий Київським КЕУ. Оглядові ордери не дають права на вселення у переобладнані приміщення.

Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №8 від 07 жовтня 2014 року отримано та зареєстровано рапорт на отримання службового житла у військовій частині НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_1 та на підставі рапорту підготувати клопотання на начальника Київського КЕУ про надання місця для проживання в переобладнаній будівлі № НОМЕР_2 , військового містечка № НОМЕР_3 АДРЕСА_2 (витяг з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2014 року).

Лейтенанта ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік в кількості однієї особи при військовій частині НОМЕР_1 військовому містечку № НОМЕР_3 , Броварського гарнізону, що підтверджується витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 9 від 10 жовтня 2014 року.

15 жовтня 2015 року рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , лейтенанту ОСОБА_1 надано житло в переобладнаній будівлі № НОМЕР_2 , військового містечка № НОМЕР_3 , місто Бровари - як одній особі, двокімнатну блок-секцію № НОМЕР_4 , загальною площею - 48, 2 квадратних метра з яких житлова площа складає — 27, 3 квадратних метра. Дане рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 підтверджується витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 10 від 15 жовтня 2014 року.

Установлено, що після надання житла в переобладнаній будівлі, командуванням військової частини НОМЕР_1 укладений договір за № 95 від 01 листопада 2014 року про компенсацію витрат на комунальні послуги за проживання в казармі поліпшеного планування будівлі № НОМЕР_2 , блок-секції 16, військового містечка № НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 між командуванням військової частини НОМЕР_1 в особі командира військової частини НОМЕР_1 (наймодавця) полковника ОСОБА_7 та (наймача) лейтенанта ОСОБА_1 .

Відповідно до розділу 1 (предмет договору) визначено, що командир надає (наймачу) житлову площу для тимчасового проживання в казармі поліпшеного планування зі сплатою комунальних послуг згідно тарифів наданих та затверджених Київським КЕУ, яку мешканець має сплачувати у встановленому даним договором порядку.

Розділом 7 (строк дії договору та умови його розірвання (припинення)) встановлено випадки припинення договірних зобов`язань між сторонами, а саме підпункту 7.4. дострокове припинення або розірвання цього договору можливе - у разі звільнення, скорочення або переведення наймача з військової частини НОМЕР_1 .

09 грудня 2014 року внесені зміни в квартирну справу лейтенанта ОСОБА_1 та додано ще одного члена його сім`ї, який перебував разом з ним на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 , а саме дружину - ОСОБА_2 . Зміни внесені у зв`язку з одруженням лейтенанта ОСОБА_1 та затверджено на засіданні житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 11 від 09 грудня 2014 року.

21 січня 2019 року в облікову справу старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який перебував на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 внесені чергові зміни та поставлено на квартирний облік окрім нього, ще двох членів його родини: дружину - ОСОБА_2 , 1994 року народження, доньку - ОСОБА_3 , 2015 року народження. Дані зміни підтверджуються витягом з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 6 від 21 січня 2019 року.

Згідно довідки № 129 від 14 вересня 2020 встановлено що в блок-секції № 16 будівлі № 201/104 (казарма поліпшеного планування) за адресою: місто Бровари, Київської області без реєстрації в казармі поліпшеного планування проживає ОСОБА_1 з 01 листопада 2014 року, а з 01 липня 2020 року з ним проживають члени сім`ї: дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 .

У відповідності до вище наведеної інформації будівля № 201/104, де знаходиться житло в якому проживають відповідачі, а саме блок-секція № НОМЕР_4 в казармі поліпшеного планування є власністю Міністерства оборони України, перебуває на балансі Київського квартирно-експлуатаційного управління та закріплене на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_1 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 серпня 2020 року № 164 капітана ОСОБА_1 , заступника батареї - начальника відділення бойового управління радіотехнічної батареї 9623 зенітного ракетного дивізіону, звільнено з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 28 липня 2020 № 28 відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у запас за підпунктом “а” (у зв`язку із закінченням строку контракту). 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до Броварського ОМВК Київської області.

Відповідно до витягу з послужного списку капітана запасу ОСОБА_1 , наданого 13.09.2021 Броварським районним центром комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 має вислугу 11 років 13 днів, та до загального стажу зарахована посада курсанта починаючи з 28.07.2009 року.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 , капітана ОСОБА_1 , зараховано на всі види забезпечення в/ч  НОМЕР_1 , та останній приступив до виконання службових обов`язків 08 квітня 2022 року на посаду начальника відділення бойового управління радіотехнічної батареї 23 дивізіону.

08 листопада 2022 року Органом опіки та піклування виконавчого комітету Калинівської селищної ради Броварського району Київської області надано висновок про недоцільність виселення малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі службового приміщення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, після звільнення з лав Збройних Сил України відповідач ОСОБА_1 відповідно до умов договору №95 від 01.11.2014 року повинен звільнити житлове приміщення (блок-секція 316 в казармі поліпшеного планування). Будь-яких правових підстав на проживання і використання спірного житла у відповідача немає.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Конституція України в частині третій статті 47 проголошує, зокрема, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з частиною першою та другою статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Статтею 124 ЖК України передбачено, що робітники і службовці, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Особливість права користування службовим житлом полягає в тому, що це право обмежується часом. Особа, яка користується службовим житлом, знає, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов`язана звільнити надане ним житлове приміщення.

Проживання у службовому житлі після припинення трудових правовідносин з роботодавцем не свідчить про законність його використання особою, якій воно було надане на час існування вказаних правовідносин. Власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним, навіть тоді, коли таке майно протиправно використовує інша особа.

Положення статті 125 ЖК України визначають випадки коли певних осіб не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, зокрема осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років (абзац третій зазначеної статті).

У відповідності до статті 1 Закону України “Про Збройні Сили України” Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 3 Закону України ’’Про Збройні Сили України” та пункту 1 Положення “Про Міністерство оборони України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 671 - є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій. Вони будуються на засадах централізованого керівництва, тобто підпорядкованості зверху донизу у відповідності з їх організаційною структурою відповідно до наведеного Закону.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України» N 1934-ХІЇ від 6 грудня 1991 року - фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, Міністерство оборони України уповноважене державою виконувати відповідні функції у відносинах, що виконуються внаслідок її фінансово-господарської діяльності, від якої залежить стан виконання поставлених перед нею завдань.

Відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. У разі відсутності службового житлового приміщення у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - в сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які висуваються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.

Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450, та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, наказом Міністерства Оборони України від 31.07.2018 № 380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

У пункті 19 розділу 4 вищевказаної Інструкції передбачено, що житлова площа у спеціально пристосованих казармах (переобладнаних будівлях) у розташуванні військової частини надається військовослужбовцям на час проходження служби в цьому населеному пункті. Житлова площа у спеціально пристосованих казармах (переобладнаних будівлях) надається на підставі рапорту військовослужбовця за рішенням командира військової частини, погодженим з КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району. Командир військової частини видає наказ та укладає з військовослужбовцем договір про надання комунальних послуг, при цьому вартість комунальних послуг та енергоносіїв відшкодовується військовій частині військовослужбовцем за тарифами для населення, крім неодружених військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом, які проживають безоплатно.

У пункті 23 Інструкції визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей зобов`язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення або службову жилу площу у двотижневий строк з дня виключення із списків особового складу військової частини.

Водночас пункт 25 Інструкції передбачає, що підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення: особи, звільнені з військової служби, які мають вислугу менше ніж 10 років, крім випадків, передбачених законодавством.

Установлено, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 164 від 11.08.2020 року звільнений у запас та виключений зі списків особового складу частин, при цьому має вислугу більше 10 років.

Разом з тим, при вирішенні даної справи суд звертає увагу на необхідність врахування інших обставин при вирішенні питання про наявність правових підстав для виселення ОСОБА_1 та членів його сім`ї зі службової площі в казармі поліпшеного планування будівлі № НОМЕР_2 , блок-секції 16, військового містечка № НОМЕР_3 , міста Бровари, Київської області, зокрема у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, пов`язаного із військовою агресією рф проти України ОСОБА_1 08.04.2022 призваний на військову службу та проходить дану службу на даний час у військовій частині НОМЕР_1 .

За військовослужбовцями, призваними на військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу та військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (абзац 2 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

З урахуванням того, що спірне службове житло було надано військовослужбовцю ОСОБА_1 та членам його сім`ї на період проходження військової служби, при цьому станом на час розгляду справи він продовжує перебувати на військовій службі, відсутні правові підстави для виселення відповідачів та їх малолітньої дитини зі службового приміщення на підставі статті 124 ЖК України.

Зазначений спосіб реалізації прав позивача, як власника службового житла, суд вважає таким, що не відповідатиме критерію законності втручання у право на житло військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 761/18533/20.

Також суд, перевіряючи доводи позивача у частині виселення відповідача та членів його родини серед яких малолітня дитина, які не забезпеченні житлом враховує і практику ЄСПЛ у застосуванні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі, крім інших прав, право на повагу до її житла. Це право охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

У §§ 40-44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" (Заява № 30856/03) зазначено, що згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії" (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI (витяги).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 року у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства" (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, § 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві" (див. рішення від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, § 47).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й "необхідним у демократичному суспільстві". Інакше кажучи, воно має відповідати "нагальній суспільній необхідності", зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі "Зехентнер проти Австрії" (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, § 56, ECHR 2009-...). Концепція "житла" має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі "Коннорс проти Сполученого Королівства" (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, § 82). Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення (див. рішення у справі "Зехентнер проти Австрії", зазначене вище, § 60). Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 09 жовтня 2007 року у справі "Станкова проти Словаччини" (Stankova v. Slovakia), заява № 7205/02, § 60-63; зазначене вище рішення в справі "МакКенн проти Сполученого Королівства", § 50; рішення від 15 січня 2009 р. у справі "Косіч проти Хорватії" (Cosic v. Croatia), заява № 28261/06, § 21-23; та рішення від 22 жовтня 2009 р. у справі "Пауліч проти Хорватії" (Paulic v. Croatia), заява № 3572/06, § 42-45). Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [ВП], заява № 33202/96, п. 110, ECHR 2000-I).

Навіть, якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Установивши, що відповідачі у справі вселилися у спірне приміщення на законних підставах, постійно проживають у ньому, не мають іншого житла на момент подання позову про виселення, тому суд прийшов до висновку, що відповідачі мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірне житло є їх єдиним житлом у розумінні статті 8 Конвенції.

Суд також звертає увагу на те, що після зарахування з 08.04.2022 року на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , відповідачу та членам його сім`ї не запропоновано службового чи іншого житлового приміщення для проживання

Одночасно, позивач не довів і судом не встановлено, що у відповідачів наявне інше житло, в якому вони можуть проживати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій справі.

На підставі викладеного, та керуючись 13, 76, 81, 89, 141, 263-265, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, про усунення перешкод в користуванні службовим приміщенням шляхом виселення та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 08363908, адреса: с. Даніловка, Васильківський р-н, Київська обл., 08618.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 15.

Третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, адреса: просп. Повітрофлотський, буд. 30, м. Київ, 03186.

Суддя Н.М. Петришин