Справа №:359/3506/19

Провадження №: 1-кп/755/272/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2023 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_4 ,

провівши відкрите судове засідання у залі судових засідань Дніпровського районного в суду м. Києва за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017110140000678 від 11 травня 2017 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого генеральним директором фірми «Паскаль», не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

04 листопада 2010 року вироком Солом`янського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, із застосуванням ст.75 КК України, з випробуванням та встановленим іспитовим строком на 3 роки;

15 липня 2013 рок вироком Московського районного суду м. Харкова за ч. 5 ст. 185 КК України до 10 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, 02 грудня 2014 року звільнений від відбування основного покарання ухвалою Апеляційного суду Харківської області на підставі ЗУ «Про амністію», у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.3 ст.262, ч.3 ст.28 і п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.209 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, працюючого заступником директора БК «Некст-Буд», розлученого, маючий на утриманні двох малолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.3 ст.262, ч.3 ст.28 і п.6 ч.2 ст.115 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянин України, з вищою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ст.290, ч.3 ст.262, ч.3 ст.28 і п.6 ч.2 ст.115 КК України, -

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_15 ,

обвинувачених ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А:

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 надала клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді триманні під вартою, без застосування застави, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, які дають підстави вважати, що останні можуть продовжувати злочинну діяльність, будучи обізнаними з покаранням за вчинені ними кримінальні правопорушення, кожен з них може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення; більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинувачених.

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вирішенні питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою поклались на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_11 категорично заперечив щодо продовження його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що зазначені прокурором ризики необґрунтовані та мають формальний характер. Його підзахисний тривалий час знаходиться під вартою, прокурором не доведено реальності існування жодного з ризиків, тому він наполягає на зміні його підзахисному запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Надав суду нотаріально завірену заяву дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_16 про свою згоду на постійне проживання останнього у належній їй квартирі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_12 повністю підтримав свого колегу, категорично заперечив щодо продовження його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що зазначені прокурором ризики є необгрунтованими. Його підзахисний не буде ухилятись від явок до суду, тому просив змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_13 категорично заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про продовження її підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на необґрунтованості ризиків, які на цей час зменшились та мають формальний характер. ОСОБА_6 має дружину, двох неповнолітніх дітей та матір похилого віку. Зауважила, що є всі підстави змінити її підзахисному запобіжний захід на більш м`який.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_14 категорично заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на необґрунтованості ризиків, які на цей час зменшились та мають формальний характер. Просив обрати його підзахисному запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_15 заперечував щодо продовження його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на стан здоров`я ОСОБА_7 , який потребує негайного лікування, має міцні соціальні зв`язки та осіб на утриманні, у матеріалах кримінального провадження відсутні будь які належні та допустимі докази на доведення вини його підзахисного, просив змінити йому запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повністю підтримали позицію своїх адвокатів.

Обговоривши у судовому засіданні клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Розглядаючи ці клопотання колегія суддів враховує вимоги кримінального процесуального законодавства України та висновки Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам : 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання ; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні; 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачене покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі до 15 років та у виді довічного позбавлення волі.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Крім того, у цьому провадженні ще не були допитані свідки обвинувачення, не допитані усі потерпілі, не досліджені докази сторони захисту та не допитані свідки сторони захисту.

Також, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, вік, стан здоров`я обвинувачених, міцність соціальних зав`язків та їх майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються; на даний час, відповідно до встановленого порядку дослідження доказів, не допитані усі потерпілі, свідки, покази яких суд повинен сприймати безпосередньо, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на те, що на даний час триває судовий розгляд, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків у судовому засіданні не встановлено та учасниками не доведено, - колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу виді тримання під вартою.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 колегією суддів, на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.

Враховуючи норми кримінального процесуального закону, обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим діянь та наслідки їх вчинення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м`який.

Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені вимогами ст. 177 та ст. 178 КПК України, з урахуванням вимог п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для визначення обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 розміру застави у цьому кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 199, 369-372, 376, 395 КПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст.187, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 262, ч. 3 ст.28 і п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 209 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 18 серпня 2023 року (включно).

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч.3 ст. 28 і п.6 ч.2 ст.115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 18 серпня 2023 року (включно).

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.2 ст.289, ст. 290, ч.3 ст. 262, ч.3 ст. 28 і п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 18 серпня 2023 року (включно).

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3