Справа № 624/341/23

провадження № 1-кп/624/50/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кегичівського районного суду Харківської області (смт. Кегичівка, Харківської області) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12023221090000250 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого: 1) 26.08.2008 Кегичівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України, з застосуванням вимог ст. 104 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік; 2) 10.07.2009 Кегичівським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, відповідно до постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.10.2012 звільненого 18.10.2012 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 10 місяців, 3) 20.08.2013 Кегичівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.186 КК України з застосуванням ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі, 4) 27.02.2014 Кегичівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, із застосуванням ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців, 11.06.2019 звільненого за відбуттям покарання,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення: прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5

- захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Законом України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022, яким в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.

Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено 26.03.2022 на 30 діб.

Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено 25.04.2022 на 30 діб.

Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб.

Отже, з 24.02.2022 та станом на 23.03.2023 в Україні діє правовий режим воєнного стану.

Судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 №10 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду - водієм - номером обслуги зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно- артилерійської батареї, ВОС - 790037Д/533 військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_3 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією в Збройних Силах України.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують, солдата ОСОБА_3 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

Проходячи військову службу на посаді - водія - номером обслуги зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї, ВОС - 790037Д/533 військової частини НОМЕР_2 Збройних сил України, ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів та маючи судимість, яка у встановленому законом порядку не знята та не погашена, вирішив стати на шлях злочинної діяльності, повторно вчинив новий умисний злочин проти власності при наступних обставинах:

23.03.2023 близько 20:30 години, ОСОБА_3 , приїхав на власному автомобілі ВАЗ 2109 з реєстраційним номером НОМЕР_3 , до багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , біля якого розташований гараж ОСОБА_5 , зірвав навісний замок на вхідних воротах гаражу та проник до нього.

Реалізуючи свій раптово виниклий умисел на викрадення чужого майна ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи таємно, умисно, протиправно, з корисних мотивів, повторно, скористався тим, що його ніхто не бачить і вчинив крадіжку з гаражу семи мішків із зерном, а саме: чотири мішки з зерном пшениці масою 173,4 кг, два мішки з зерном кукурудзи масою 80,1 кг та один мішок із зерном ячменю масою 38,3 кг, що належали ОСОБА_5 , чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 1432,57 грн.

Після цього ОСОБА_3 розпорядився викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та розповів про обставини скоєного кримінального правопорушення так, як про них зазначено в обвинувальному акті. Пояснив, що поїхав на машині за своїми речами. На місці побачив гараж потерпілого, на той момент не знав чий гараж. Зірвав навісний замок, забрав зерно в мішках, погрузив до себе в машину і поїхав та продав за 1000 гривень.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 185 КК України, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся. Обвинувачений повідомив суду, що злочин вчинив з корисливих мотивів, завдану шкоду потерпілому відшкодував, викрадене зерно повернуто.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні, підтвердив про крадіжку в нього з гаража семи мішків з зерном. Пояснив, що викрадене майно йому повернуто, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, щодо міри покрання поклався на розсуд суду.

Визнавальні свідчення обвинуваченого суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позицій обвинуваченого, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Суд, заслухавши обвинуваченого, потерпілого та дослідивши всі наявні матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що вина останнього у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, є доведеною поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_3 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який має не зняту та не погашену судимість, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря – нарколога, органу пробації не перебуває, військовозобов`язаний, неодружений, за місцем реєстрації характеризується формально посередньо.

Обвинувачений ОСОБА_3 з`явився для участі у підготовці досудової доповіді.

Оцінка виявила дуже високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі становитиме дуже високу небезпеку для суспільства. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_3 з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Також суд враховує те, що кримінальним правопорушенням потерпілому завдано матеріальну шкоду на загальну суму 1432,57 гривень, яка була відшкодована шляхом повернення викраденого майна потерпілому.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому суд враховує практику Верховного Суду, згідно з якою щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди (постанова Верховного Суду від 15.11.2021р. у справі № 199/6365/19).

Обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлені.

Суд приходить до висновку, що обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченому не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшує суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України – призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Красноградським районним сектором №2 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як дуже високий. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі становитиме дуже високу небезпеку для суспільства. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_3 з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання, у межах санкцій ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.

Однак, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, дані які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, відношення до скоєного злочину, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наслідки протиправної діяльності обвинуваченого, обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, вартість викраденого обвинуваченим майна та його значимість для потерпілого, а також те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого тяжких наслідків не настало, завдана обвинуваченим шкода є цілком поправна, обвинувачений відшкодував збитки потерпілому, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства, з застосуванням до нього положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого судом не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2023 року ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області був накладений арешт на 38,3 кг зерна ячменю, 173,4 кг зерна пшениці, 80,1 кг зерна кукурудзи, власником яких є ОСОБА_5 , якому це майно і було передано на зберігання.

В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винним в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 «ІПН НОМЕР_4 ) на користь держави (отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету 21081100) судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №16080 від 24.04.2023 в розмірі 2389 (дві тисячі триста вісімдесят дев`ять) гривень 80 копійок.

Запобіжний захід до обвинуваченого до набрання вироку законної сили не обирати.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 27 березня 2023 року на 38,3 кг зерна ячменю, 173,4 кг зерна пшениці, 80,1 кг зерна кукурудзи.

Речові докази: 38,3 кг зерна ячменю, 173,4 кг зерна пшениці, 80,1 кг зерна кукурудзи, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , повернути йому як законному володільцю.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя                                                                 ОСОБА_1