Справа № 462/3101/22 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/811/393/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він та ОСОБА_1 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, є спадкоємцями майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До спадкової маси входить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,8 м. кв., житловою площею 41,7 м. кв. На даний момент квартирою користуються лише відповідачі зі своєю сім`єю, йому в проживанні та користуванні квартирою і його речами в ній перешкоджають. У зв`язку із неприязними відносинами відповідачі відмовляються йти на контакт, впускати його до квартири та надавати йому дублікати ключів.

Просив зобов`язати відповідачів усунути йому перешкоди в проживанні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання йому екземпляру ключів від дверей зазначеної квартири, а у випадку їх відсутності - можливості зробити копії, а також забезпечення можливості вільно та доступно нею користуватися у будь-який час.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 13 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом - задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у проживанні та користуванні квартирою за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 57,8 м2, житловою площею 41,7 м2, шляхом надання йому ключів від дверей квартири.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, а встановлені судом обставини не відповідають дійсності. Зазначає, що номер справи не відповідає структурі присвоєного номера справі у Залізничному районному суді м.Львова, а також відсутній номер провадження. Зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам ч.5 ст.14 ЦПК України.

Стверджує, що позовна заява підписана неналежною особою без достатніх на це повноважень, в зв`язку з чим такий позов є нікчемним. Суд першої інстанції безпідставно залишив без уваги клопотання щодо постановлення окремої ухвали відносно ОСОБА_4 в діях якого наявні ознаки складів злочинів.

Зазначає, що судом не було вирішено клопотання про зупинення провадження у справі через перебування позивача у лавах Збройних формувань.

Також вважає вимогу щодо усунення перешкод в розпорядженні набутою часткою квартири неправомірною. Вважає, що судом неправильно тлумачаться норми ст. 391 ЦК України.

Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року та закрити провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97 -ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2,№4 , №7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст..383 ЦК України та ст.150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливо лише на підставах, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло.

Як вбачається з листа Залізничної районної адміністрації від 12 серпня 2021 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У статті 7 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Тобто, будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись у судовому порядку.

Таким чином, реєстрація місця проживання позивача у квартирі АДРЕСА_1 безспірно дає йому право на користування цим житлом, на проживання в ньому.

Окрім того, згідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 23 листопада 2020 року, державним нотаріусом Сьомої львівської державної нотаріальної контори Павлишин О.П., зареєстрованого у реєстрі за №3-224, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 .

Спадщина складається з частки квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа квартири становить 57,8 кв.м, житлова площа квартири становить 41,7 кв.м.

Свідоцтво про право на спадщину на частку спадкового майна видано ОСОБА_3 , його право власності на частку підлягає державній реєстрації.

Таким чином, позивач ОСОБА_3 має право власності на частку квартири, в якій зареєстроване його місце проживання, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до заявлених вимог вбачається, що відповідачі чинять позивачу ОСОБА_3 перешкоди у користуванні житлом, у користуванні та володінні власністю, а саме не впускають його у квартиру, в якій він зареєстрований та яка знаходиться в його частковій власності, не надають йому доступу до його речей, які знаходяться в квартирі.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили, що вони не впускають ОСОБА_3 у приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, на їх думку, останній не оформив спадкових прав після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає фактичним обставинам справи та вищезазначеним доказам про належне оформлення спадкових прав позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано захистив житлові права ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність повноважень в адвоката Дегтяренка О.О. на представництво інтересів позивача не знайшли свого підтвердження.

В суді першої та апеляційної інстанції повноваження адвоката були оформлені на підставі: ордеру про надання правничої допомоги; копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;копії договору про надання правничої допомоги від 05 серпня 2021 року (а.с.16-18).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність зупинення провадження по справі через перебування позивача у лавах Збройних Сил України також не можуть буди задоволеними, оскільки представництво інтересів ОСОБА_3 в суді першої та апеляційної інстанції його адвокат Дегтяренко О.О.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 червня 2023 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.