П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/4641/22

Перша інстанція: суддя Устинов І. А.,

повний текст судового рішення

складено 06.02.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №400/4641/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 29.09.2022 №263040009744 щодо відмови в призначенні пенсії за віком, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

24.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.09.2022 № 263040009744 щодо відмови в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом зарахування періодів роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.07.1979, починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 16.09.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом зарахування періодів роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.07.1979, починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 16.09.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що згідно із відомостями трудової книжки у нього достатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком. Також, на думку позивача, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Не несе працівник також відповідальності за порядок ведення та заповнення трудової книжки. Як зазначає ОСОБА_1 , означене не може бути підставою для позбавлення його права на призначення пенсії за віком.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області з позовними вимогами не погоджувалось та вважало їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, наголошуючи на тому, що у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком. При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди з липня 1979 року по грудень 1997 року, оскільки в трудовій книжці наявні виправлення дати народження ОСОБА_1 .

Згідно із поданим Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до суду першої інстанції відзивом на позовну заяву, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки в трудовій книжці наявні виправлення дати народження. Крім того, відповідач також акцентував увагу на наявності чинного рішення ГУ ПФУ у Миколаївській області від 29.09.2022 № 263040009744 про відмову в призначені пенсії за віком.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №400/4641/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.09.2022 № 263040009744 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом зарахування періодів роботи згідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 18.07.1979, починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 16.09.2022.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом зарахування періодів роботи згідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 18.07.1979, починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 16.09.2022, з урахуванням висновків суду викладених в даному рішенні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що на час звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилося 60 років. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що у ОСОБА_1 достатньо страховаго стажу для призначення пенсії за віком. При цьому, виправлення в даті народження на першому аркуші трудової книжки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що окружним адміністративним судом рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ПФУ в м.Києві не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.60-62, а.с.83-88).

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 22.09.2022 ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду подано заяву про призначення пенсії за віком.

За наслідками розгляду вищевказаного звернення ГУ ПФУ у Миколаївській області прийнято рішення від 29.09.2022 № 263040009744 про відмову у призначенні пенсії.

Відмовляючи у призначенні пенсії за віком суб`єктом владних повноважень до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з липня 1979 року по грудень 1997 року, оскільки на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 від 18.07.1979 виправлено дату народження заявника із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, а саме в підставах внесення запису не зазначено серію, номер та дату видачі паспорту.

Не погодившись із означеним актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Конституційний Суд України неодноразово здійснював розгляд проблеми, пов`язаної з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Згідно із сформованою у пункті 3.4 рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007 № 4-рп/2007 позицією, Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, яку сформовано в рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена.

У рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 Конституційним Судом України зазначено, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, яка підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

З матеріалів справи убачається, що на день звернення за призначенням пенсії за віком ОСОБА_1 виповнилось 60 років.

Апеляційним судом з`ясовано, що органом Пенсійного фонду визнано наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 27 років 01 місяць 25 днів.

Суб`єктом владних повноважень до страхового стажу не зараховано періоди з липня 1979 року по грудень 1997 року.

При цьому, жодних сумнівів щодо роботи позивача та наявності у нього страхового стажу в межах спірного періоду в органу Пенсійного фонду не виникло.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.07.1979 підтверджено період роботи ОСОБА_1 з липня 1979 року по грудень 1997 року, апеляційний адміністративний суд уважає протиправною відмову органу Пенсійного фонду в зарахуванні таких періодів роботи до страхового стажу позивача.

Апеляційним судом установлено, що єдиною підставою для незарахування періоду роботи позивача до страхового стажу слугувала наявність на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 від 18.07.1979 виправлення дати народження ОСОБА_1 з « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на « ІНФОРМАЦІЯ_2 » без зазначення серії, номера та дати видачі паспорту.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведене не є законодавчо передбаченою підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на зарахування підтверджених періодів роботи до його страхового стажу.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів враховує сформований Верховним Судом у постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 правовий висновок, згідно із яким працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Наведене спростовує доводи суб`єкта владних повноважень у відповідній частині апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ у Миколаївській області в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з липня 1979 року по грудень 1997 року.

При цьому, не є юридично спроможними доводи суб`єкта владних повноважень стосовно заборони Законом України «Про загальнообов`язакове державне пенсійне страхування» стягнення за рахунок бюджетних асигнувань органу Пенсійного фонду судового збору, оскільки відшкодування позивачу у такий спосіб понесених судових витрат прямо відповідає положенням ст.139 КАС України, які є спеціальними в контексті спірного питання.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №400/4641/22 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Т.М. Танасогло А.В. Крусян