БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/100/23

Справа № 355/274/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2023 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Дудар Т.В.

за участю секретарів Харченко Ж.В., Падун А.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 до Березанського міського суду Київської області на підставі ухвали Баришівського районного суду Київської області від 21.02.2023 за підсудністю передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є громадянином України, уродженцем м. Канева Чернігівської області. Із сім`єю постійно проживає у приватному будинку АДРЕСА_1 . Одружений, має дітей. 25 лютого 2022 пройшов оформлення на військову службу, що підтверджується довідкою № УП/1/29 від 24.01.2023, виданою Броварським районним територіальним центром комплектації та соціальної підтримки. За наказом № 49 по в/ч № НОМЕР_1 був зарахований до складу військової частини. Разом з позивачем вирішили йти служити та захищати Батьківщину і його сини. Після оформлення на військову службу та до військової частини відразу були направлені у військову частину у Луганську область на Світлодарську дугу, де їх підрозділ брав участь у важких кровопролитних боях. Згодом частина передислокувалась під м. Бахмут Донецької області, де запеклі бої продовжувались. Саме на цьому напрямку в одному з боїв біля села Відродження позивача було важко поранено у грудну клітину і живіт. Через важке поранення позивачу довелося пройти довготривале лікування, у процесі якого, зокрема, йому видалили нирку. Кінцевий післяопераційний діагноз: вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення грудної клітини справа. Правобічний гемопневматоракс. Вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення живота з ушкодженням правої нирки. Заочеревинна гематома справа, гемоперитонеум. Крім того, за обставинами поранення проводилось службове розслідування, результати якого оформлені наказами № 1138 від 20.07.2022 по в/ч НОМЕР_2 . За результатами розслідування підтверджений факт поранення позивача ОСОБА_1 у зв`язку із захистом Батьківщини. Також в/ч НОМЕР_2 видана довідка № 2032 від 09.09.2022 про те, що у період з 02.03.2022 по 05.06.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. На сьогодні позивач продовжує військову службу, комісуватись не бажає, хоча для цього, як і для звільнення з армії є всі законні підстави. Після всього пережитого, не може залишити службу, має намір продовжувати захист Вітчизни від підступного і небезпечного ворога, маючи вже бойовий досвід. Війна змусила позивача пережити весь спектр сильних негативних емоцій. Як стверджує ОСОБА_1 , він став помічати, що у нього почала страждати пам`ять, у спілкуванні часто стає занадто емоційним, чого раніше не було. Отримане важке поранення явно впливає на якість життя, наявне дійсно глибоке та інтенсивне психотравмування. Позивач вважає, що Російська Федерація, яка зіпсувала якість його життя, якість життя його родини, має за це відповідати, як перед Україною загалом, так і перед ним. Стверджує, що країною агресором спричинено моральну шкоду, яка має бути йому відшкодована.

Спричинену йому моральну шкоду оцінює у 40 (сорок) мільйонів гривень, що у еквіваленті за ринковим курсом складає близько 1 (одного) мільйона доларів США. За деталізованим висновком спеціаліста-психолога  ОСОБА_3  від 08.02.2023,  ОСОБА_1  дійсно спричинено психотравмуючу та моральну шкоду, з констатацією, що визначений позивачем розмір морального відшкодування є адекватним психотравмуючій ситуації і рекомендується до стягнення. При цьому, за вказаним спеціалізованим висновком спричинена ОСОБА_1  моральна шкода знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі збройним нападом Російської Федерації на Україну. Позивач ОСОБА_1  заявляє, що спричинена йому моральна шкода підпадає під всі пункти ч. 2 ст. 23 ЦК України, і він зазнав фізичного болю та страждань внаслідок збройної агресії Російської Федерації як прямо (через поранення), так і опосередковано у проекції через «інше ушкодження здоров`я» (а саме через ушкодження морального здоров`я, яке є різновидом загального здоров`я людини); зазнав душевних страждань через протиправну агресію Російської Федерації як щодо себе, так і родини, оскільки якість їхнього життя, безумовно, знизилася, позивач зазнав душевних страждань у зв`язку із знищенням і пошкодженням через збройну агресію Російської Федерації його майна, оскільки на забезпечення перебування його на війні пішли значні родинні кошти та припинив свій прибутковий бізнес, під час поранення знищене власне екіпірування, через збройну агресію постраждала його честь і гідність як громадянина України.

Позивач вважає, що відповідальною за спричинену йому моральну шкоду є безпосередньо держава Російська Федерація, збройні формування якої за злочинним наказом свого керівництва 24 лютого 2022 умисно вчинили збройну агресію проти України, що змусило ОСОБА_1 залишити родину і йти на війну, у процесі якої він отримав важке поранення і позбувся життєво важливого органу. Російська Федерація беззаперечно є країною-агресором, її дії ж протиправними і винними.

Серед іншого, у позовній заяві ОСОБА_1 розлого наводить обґрунтування підстав для розгляду його справи в Україні українським судом при відсутності судового імунітету Російської Федерації.

Відтак, з посиланням на ст. 15-16, 23, 1167 ЦК України, позивач просить суд стягнути з Російської Федерації на його, ОСОБА_1 , користь моральну шкоду, спричинену йому через збройну агресію Російської Федерації проти України, у розмірі 40 000 000 (сорок мільйонів) гривень 00 копійок.

21.02.2023 представником позивача адвокатом Лупейком О.В. подано заяву про доповнення підстав позову, у якій з посиланням на ч. 3 ст. 49 ЦПК України, з огляду на технічні помилки при описанні правової позиції (правових підстав позову) позивач виключає абзац 1 та 2 розділу «Правова позиція за позовом» та замість цих абзаців виклав позовну заяву у цій частині у редакції, наведеній у заяві про доповнення підстав позову (т. 1, а.с. 88-89).

05.04.2023 суддею Березанського міського суду Київської області Дудар Т.В. винесено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

22.05.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено вказану вище цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, про що винесено відповідну ухвалу.

З огляду на положення ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", з врахуванням попередньої практики Верховного Суду, Березанський міський суд Київської області надіслав лист до Міністерства закордонних справ України з проханням проінформувати Посольство РФ в Україні про надходження позову до Російської Федерації та надіслати судовий виклик. До вказаного листа було додано копію ухвали від 05.04.2023 про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з доданими до неї документами та судовий виклик (т. 1, а.с. 109).

19.04.2023 на адресу суду надійшов лист за підписом представника Міністерства закордонних справ України від 11.04.2023 № 721/17-636-37 (зареєстровано канцелярією суду за вх. № 1174 від 19.04.2023), у якому МЗС України повідомило суд, що відповідно до Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 281. МЗС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин. МЗС здійснює захист прав та інтересів України під час вирішення міжнародних спорів за участю України та інших суб`єктів міжнародного права. Також, МЗС забезпечує координацію діяльності, що здійснюється державними органами у сфері зовнішніх зносин, сприяє державним органам у частині здійснення ними зовнішніх зносин, наданні їм відповідної методичної, консультаційної та інформаційної допомоги, дотримання міжнародних зобов`язань України. Разом з тим, у справах з іноземним елементом щодо приватноправових відносин, одним із учасників яких є іноземні держави, акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та в інших випадках, передбачених законами України і міжнародними договорами України, застосовується судовий імунітет.

У випадку пред`явлення позову до іноземної держави, питання судового імунітету розглядається, зокрема, відповідно до ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право». Судовий імунітет поширюється також на акредитовані в Україні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, їх службових осіб. Дипломатичний і консульський імунітети регулюються національним законодавством і міжнародними конвенціями: Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961 року, Віденською конвенцією про консульські зносини і факультативними протоколами 1963 року.

На відміну від іноземних держав вони підлягають юрисдикції судів України лише в межах, визначених принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами відповідної держави.

При цьому, рішення про відмову від імунітету може бути прийняте виключно державою, що акредитує, а не дипломатичним представництвом самостійно, в якому здійснює функції дипломатичний агент – тобто Урядом цієї держави в особі відповідного зовнішньополітичного відомства.

Отже, національним законодавством України для консульських установ визначений судовий імунітет, окрім певних випадків, вичерпний перелік яких передбачений ст. 43 Віденської конвенції про консульські зносини.

Разом з тим, як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 по справі № 490/9551/19, після початку війни в Україні, а саме: з 2014 року, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди завданої особі в результаті збройної агресії рф за позовом, поданим саме до цієї країни.

У відповідності до положень статті 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», МЗС було розроблено алгоритм дій з питання отримання згоди російської сторони на відмову від судового імунітету держави у зв`язку із розглядом судами України цивільних справ за позовами проти рф, у т.ч. в особі Посольства рф в Україні, за яким МЗС доручало Посольству України в російській федерації передати до Міністерства закордонних справ російської федерації ноту МЗС з питання отримання згоди російської федерації на відмову від судового імунітету під час розгляду судовими органами України справ за позовами проти рф.

Разом із тим, у зв`язку з порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗС рф про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Комунікація МЗС з органами влади рф також не здійснюється.

Отже, подальше застосування зазначеного вище алгоритму з отримання згоди рф на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється.

На підставі викладеного, з огляду на те, що МЗС не є стороною по справі, МЗС повернуло лист Березанського міського суду Київської області від 05.04.2023 з додатками (т. 1, а.с. 122-124).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, судовий виклик, копію позовної заяви з доданими до неї документами суд надсилав відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві. Однак, конверт з рекомендованим поштовим повідомленням з усіма вказаними вище документами було повернуто органом поштового зв`язку до суду з довідкою від 12.04.2023 про те, що поштове сполучення з РФ наразі зупинено (т. 1, а.с. 112).

Крім того, інформацію про дату, час та місце розгляду справи за позовом ОСОБА_1  до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, було повідомлено відповідачу через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (Т. 1, а.с. 111,236, 246, Т. 2 а.с. 15).

Судом було вжито усіх можливих процесуальних заходів задля належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання та створення учасникам процесу належних умов для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надано сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В порядку ст. 234 ЦПК України позивач ОСОБА_1 був за його клопотанням допитаний як свідок згідно із статтями 230-232 ЦПК України, оскільки факти, які мають значення для справи, йому відомі особисто.

Так, ОСОБА_1 у якості свідка повідомив про обставини, за яких він потрапив на військову службу до ЗСУ з 25.02.2022 року, вказавши, що разом зі своїми двома старшими синами добровільно вступив до лав ЗСУ для захисту Батьківщини від збройної агресії Російської Федерації. В ході несення служби неодноразово брав участь у різних військових операціях, на його очах гинули і травмувалися його бойові побратими, в одному з боїв 05.06.2023 отримав важке поранення, через що змушений був довго лікуватись, та в результаті видалено праву нирку. МСЕК встановлено другу групу інвалідності з 21.03.2023 безтерміново, у зв`язку із пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Всі ці події в його житті, що спричинені збройною агресією відповідача, значно вплинули на якість його життя та життя його сім`ї, яка суттєво знизилась, стала страждати пам`ять, у спілкуванні з іншими часто помічається підвищена емоційність. Окрім цього ОСОБА_1 зазначив, що постійно переживає за своїх синів, які продовжують боронити Україну, за свою сім`ю, яка перебуває під ракетними обстрілами, без достатнього тепла та світла, за своїх військових побратимів, які постійно ризикують життям, та взагалі цивільних ні в чому не повинних людей. Травми, отримані внаслідок збройної агресії відподвіча, та умови життя, в яких вимушений жити позивач, завдали йому суттєвої моральної шкоди, яку має відшкодувати Російська Федерація.

Представник позивача адвокат Лупейко О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві. Заперечував проти постановлення заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.

Заслухавши пояснення представника позивача, позивача у якості свідка, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо судового імунітету відповідача як іноземної держави, суд виходить з такого.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudakv.Lithuania) ЄСПЛ визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Отже, можна дійти висновків про те, що держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції». Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли РФ заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.

Починаючи з 2014 року загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Наведені дії РФ вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент розгляду справи судом. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19.

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до РФ про відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок збройної агресії РФ на території України.

У цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

Дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

У пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі Члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-якимось іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Визначаючи, чи поширюється на РФ судовий імунітет у справі, суд врахував, те що предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі, громадянину України, місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").

У разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Отже, починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку із розірванням дипломатичних зносин України з РФ (Т. 1 а.с. 122-124).

Учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Завдання моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, що передбачено п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів, що передбачено п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4,5 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» з «25» лютого 2022 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу у Збройні Сили України та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № УП/1/29 від 24.01.2023, виданою Броварським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (т. 1, а.с. 30).

З копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 49 від 26.02.2022, старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (т. 1, а.с. 31).

У перевідному № 6922 із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення хворого ОСОБА_1 (знаходження у стаціонарі з 06.06.2022 по 12.06.2022) зазначено діагноз: вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення грудної клітини справа. Правобічний гемопневматоракс. Вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення живота з ушкодженням правої нирки. Заочеревинна гематома справа, гемоперитонеум (05.06.2022). Операція 05.06.2022 (т. 1, а.с. 35). Вказане вище підтверджується і копією протоколу операції ( т. 1, а.с. 36).

Матеріали справи містять копії первинної медичної картки форми № 100 (ПМК), виданої ОСОБА_1 (датовано 05.06.2022) (т. 1, а.с. 32-34), копії результатів проведених обстежень ОСОБА_1 , датовані 05.06.2022. 06.06.2022 (т. 1, а.с. 37-42).

Згідно з копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 1138 від 20.07.2022 про результати службового розслідування по факту поранення військовослужбовців військової служби за мобілізацією, зокрема, старшого солдата ОСОБА_1 , службовим розслідуванням встановлено, що 05 червня 2022 року, приблизно з 04:30 до 06:30 в районі населеного пункту Відродження, Донецької області збройні сили російської федерації здійснили обстріл позиції ВОП 30414 з 152 мм артилерії (18 обстрілів) та озброєння танку (20 пострілів). Під час цього обстрілу отримали поранення зазначені у документі військовослужбовці, зокрема, і старший солдат ОСОБА_1 . Дані військовослужбовці перебували у засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет). Згідно перевідного із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення хворого, результату КТ дослідження та медичної характеристики встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 поранений 05.06.2022, встановлено діагноз: ВТ (вибухова травма), вогнепальне сліпе осколкове проникаюче поранення поперекової ділянки справа. Вогнепальне осколкове проникаюче поранення лівої половини грудної клітки, закритий гемопневматоракс зліва. Службовим розслідуванням неправомірних дій військовослужбовцями не встановлено, отримання поранень не залежало від їх поведінки і пов`язане із захистом Батьківщини. Причинами та умовами, що сприяли отриманню поранення є наслідком обстрілу із 152 мм артилерії та озброєння танку збройними силами російської федерації (т. 1, а.с. 45-47).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 17.06.2022 НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», старшому солдату ОСОБА_1 , 1972 р.н., 17.06.2022 проведено медичний огляд ВЛК хірургічного профілю НВМКЦ «ГВКГ», діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після оперативного лікування (06.06.2022): торакоцентез, дренування лівої плевральної порожнини по Бюлау, лапаротомія, ревізія ОЧП, розкриття заочеревинної гематоми справа, правобічна нефректомія, дренування черевної порожнини, (14.06.2022) – видалення металевого уламку м`яких тканин передньої поверхні грудної клітки зліва, (16.06.2022) – ушивання вогнепальної рани у ділянці лівого підребер`я з приводу вогнепального уламкового сліпого проникаючого поранення грудної клітки зліва, лівобічного гемопневматораксу, вогнепального осколкового сліпого проникаючого поранення живота з ушкодженням правої нирки, заочеревинної гематоми справа, гемоперитонеуму. Поранення пов`язане з проходженням військової служби (т. 1, а.с. 44).

Як вбачається з копії довідки військово-лікарської комісії № 1825 від 22.07.2022, виданої в/ч НОМЕР_3 , старшому солдату за призовом ОСОБА_1 , 1972 р.н., в/ч НОМЕР_2 , Березанським РВК Київської області у ЗСУ з 02.2022, проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_3 від 22.07.2022, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання. Поранення, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби (т. 1, а.с. 43).

06.09.2022 т.в.о. начальника штабу – першого заступника командира в/ч НОМЕР_2 за № 2032 видано довідку про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. Так, зазначена довідка видана старшому солдату ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 02.03.2022 по 05.06.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (т. 1, а.с. 48).

До позовної заяви долучено письмові пояснення ОСОБА_1 , надані ним у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (т. 1, а.с. 49-51).

За своїм змістом вони дублюють зміст позовної заяви та пояснення, надані позивачем у якості свідка безпосередньо в судовому засіданні, тому суд не вбачає за необхідне надавати їм окрему оцінку як письмовому доказу.

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, долученою до позовної заяви (т. 1, а.с. 19).

Позивач має малолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 21.11.2015, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції (т. 1, а.с. 21) та повнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (т. 1, а.с. 22; 23).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 15.01.2023 про проведення психологічного дослідження (т. 1, а.с. 52-56), психологом та лікарем-психотерапевтом ОСОБА_3 15.01.2023 було проведено психологічне дослідження ОСОБА_1 , 1972 р.н., на предмет психотравмування та визначення розміру моральної шкоди, спричиненої йому у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, за результатами якого видано висновок спеціаліста-психолога від 08.02.2023 (т. 1, а.с. 57-83).

Так, згідно із вказаним вище висновком: 1. Досліджена ситуація, пов`язана зі впливом на життя і здоров`я ОСОБА_1 збройної агресії Російської Федерації на Україну, є, беззаперечно, психотравмуючою для нього, особливо з урахуванням фактів реальної можливості втратити життя та важкого поранення, унаслідок якого він втратив, у т.ч. життєво-важливий орган (праву нирку). 2. Глибина інтенсивності, протяжність психотравмуючого впливу на особистість ОСОБА_1 , за обставинами, що були піддані дослідженню, є надзвичайними, гіпертрофованими і потенційно небезпечними для його фізичного і психологічного здоров`я. 3. За обставин, які розглянуті у дослідженні, заявнику ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. 4. Між спричиненою заявнику ОСОБА_1 моральною шкодою та психотравмуючими факторами, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок. 5. Визначений самостійно ОСОБА_1 розмір морального відшкодування за завдану моральну шкоду є адекватним психотравмуючій ситуації. Розумний розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за даними психологічного дослідження встановлюється у 40 000 000 (сорок мільйонів) гривень, у т.ч. з урахуванням фактору, що сам ОСОБА_1 вважає таку суму мінімально адекватною для можливого часткового відновлення морального (психологічного) здоров`я.

Судом встановлено, що позивачу завдано моральної шкоди за обставин, викладених у позовній заяві і підтверджених дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд з`ясував, що факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань, втрат немайнового характеру підтверджений належними, допустимими, достовірними доказами, з`ясовано, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінив заподіяну йому шкоду та мотиви, з яких він при цьому виходить.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, заявленої до відшкодування, розмір якої є адекватним психотравмуючій ситуації та обставинам, за яких було завдано моральної шкоди позивачу, охоплює всі порушення, що були допущені РФ відносно нього.

Відтак, суд вважає, що ОСОБА_1 довів належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Заявлений ОСОБА_1 до відшкодування розмір моральної шкоди суд вважає таким, що відповідає вимогами розумності і справедливості.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, і питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з огляду на повне задоволення позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13420,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11,15,16, 23, 1167 ЦК України, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, задовольнити.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації на користь ОСОБА_1 40000000 (сорок мільйонів) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації судовий збір у розмірі 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації, вул. Краснопресненська набережна, 2, м. Москва.

Реквізити для сплати судового збору: стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 26255795, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Повний текст рішення буде складено 16 червня 2023 року.

Суддя Т. В. Дудар