Номер провадження: 22-ц/813/3467/23

Справа № 521/9056/20

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2023 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Цюри Т.В.,

за участю секретаря - Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2022 року у складі судді Леонова О.С.,

встановив:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з січня 2005 року вони з відповідачем знаходились фактично у сімейних (шлюбних) відносинах. У вказаний період ОСОБА_1 з ОСОБА_2 проживали спільно, були пов`язані спільним побутом, мали спільні права та обов`язки. За їх спільною домовленістю стосунки не реєструвались в органах РАЦС. Їх сімейні відносини будувалися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки. Позивач з ОСОБА_2 мали рівні права та обов`язки у сімейних стосунках на засадах справедливості, добровільності та розумності відповідно до моральних засад суспільства. Всі напрямки розвитку їх сім`ї вони вирішували спільно. Вказані обставини підтверджуються їх сімейним архівом та свідками. У 2009 році позивач та відповідач вирішили офіційно зареєструвати їх стосунки. 18.09.2009 між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Першим Малиновським ВРАЦС Одеського МУЮ, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №710. ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу народилася дочка ОСОБА_3 . Також у їх сім`ї проживала та виховувалася дочка позивача від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування у шлюбі сторонами було набуто право власності на наступне майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48.0 кв.м. житловою 30,3 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.10.2006, вартістю 318 150 грн посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горлач Т.Г. зареєстрованого в реєстрі за №2157; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 107.5 кв.м. житловою площею 54.8 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 847299051101, вартістю 738 815,00 грн на підставі договору про інвестування серія та номер 85ЧП укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Ліберті Л» від 29.03.2013; парко-місце № 56 загальною площею 15,5 кв.м. у приміщенні паркінгу за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 270 000 грн, на підставі договору про інвестування серія та номер 85ЧП від 29.03.2013, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Ліберті Л»; автомобіль марки Toyota Venza, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 540 000 грн. Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було придбано ними, у період фактичних сімейних (шлюбних) відносин, за грошові кошти, які були отримані за Договором про надання споживчого кредиту № 11065354000 від 26.10.2006 та за Договором про надання споживчого кредиту № 11064589000/2 від 26.10.2006, укладених ОСОБА_2 з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк». 26.10.2006 ОСОБА_2 з Банком було укладено іпотечний договір на забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11065354000 від 26.10.2006 та за Договором про надання споживчого кредиту № 11064589000/2 від 26.10.2006. Відповідно до п. 1.2.1. іпотечного договору: зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах Кредитного договору 1, кредитних коштів відповідно в іноземній валюті у сумі 55 000 доларів США 00 центів та сплатити процентів, комісії в порядку і на умовах, визначених договором 1. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 277 750 грн за курсом Національного банку України на день укладання цього Договору. Зобов`язання по поверненню отриманого кредиту за кредитним договором 1 в термін з 26.10.2006 по 26.10.2027, якщо інший термін повернення кредиту не встановлено згідно до умов Кредитного договору 1. Відповідно до п. 1.2.6. іпотечного договору: Зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах Кредитного договору 2, ліміту кредитної лінії у національній валюті України в сумі 1 561,30 грн 30 коп та сплати процентів, комісії в порядку і на умовах, визначених кредитним договором 2. Кредитні кошти, що були отримані за вищевказаними кредитними договорами, на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , було повернуто Банку, за сумісні кошти з відповідачем у період шлюбних правовідносин. Вказані обставини підтверджуються: договором купівлі-продажу квартири, витягом із державного реєстру речових прав, іпотечним договором. Придбана квартира знаходиться на 3-му поверсі 5-ти поверхового будинку та складалася із: 2-х житлових кімнат: 1-а кімната площею 17.0 кв.м., 2-а кімната площею 13.3 кв.м. окремої кухні площею 5.7 кв.м.. в якій були розміщені: комфорочна газова плита 1 шт., раковина - 1 шт., ванна кімната площею 2,1 кв.м., туалет площею 1.3 кв.м., коридор площею 5,2 кв.м., кладова площею 2,5 кв.м., балкон площею 0,9 кв.м., загальною площею 48,0 кв.м., житловою площею 30,3 кв.м., висотою 2,50 м. Вказані обставини підтверджуються технічним паспортом, виданим КП «Одеське міське бюро технічно інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 26.03.2006 реєстрацій номер 519пр-154-338 (544пр-46-338), інвентаризаційна справа № 6236259. Придбана квартира знаходилася в антисанітарному та непридатному для проживання стані. За час фактичних шлюбних відносин та шлюбу позивач сумісно з відповідачем, внаслідок спільних трудових та грошових затрат, було реконструйовано та відремонтовано придбану квартиру, яка істотно збільшилась у своїй вартості. За сумісні гроші була зроблена реконструкція та капітальний ремонт квартири, збільшена її площа: переобладнана кухня у кухню студію, переобладнані санвузол та ванна кімната, переобладнаний, збільшений у межах квартири, та засклений балкон, встановлені нові металопластикові вікна, вхідні двері, проведена заміна систем газо та водо постачання, проведена заміна електропроводки з встановленням вимикачів, розеток та освітленого обладнання, були встановлені нові сантехнічні прилади: ванна, унітаз, водонагрівач, проведено штукатурні та відкличні роботи стін та стель, проведені оздоблюванні роботи (обклейка шпалер, керамічної плитки, окраска акриловими сумішами), проведена заміна внутрішніх дверей. Вказані обставини підтверджуються висновком експерта (спеціаліста) №27-05/2020, складеного 27.05.2020 спеціалістом Найдьоновим І.В., який має кваліфікацію експерта МРРБЖКГУ (сертифікат серія АЕ №001034), архітектора з розроблення містобудівної документації (сертифікат серія АА №001440) та інженера з інвентаризації нерухомого майна (сертифікат серія АЕ №002070), у відповідності до якого вартість реконструкції та капітального ремонту квартири АДРЕСА_4 , відповідно до кошторисного розрахунку складає 320 278 гривень. У зв`язку з вказаними обставинами, позивач вважає, що спірна квартира за вищевказаною адресою, що оформлена на ім`я відповідача, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. З 2017 року їх стосунки ускладнилися, що привело до розпаду сім`ї. На теперішній час позивач та відповідач не підтримують спільні сімейні відносини та не пов`язані спільним побутом. Шлюб до теперішнього часу не розірваний. Справа про розірвання шлюбу знаходиться в провадженні суду. При розірванні стосунків вони не дійшли до домовленості щодо розподілу вищевказаного майна, у зв`язку з чим позивач змушена звертатися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано спільним сумісним майном подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,0 кв.м, житловою площею 30,3 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,0 кв.м, житловою 30,3 кв.м. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,0 кв.м, житловою 30,3 кв.м. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . загальною площею 48,0 кв.м, житловою 30,3 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 107,5 кв.м., житловою площею 54.8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 847299051101. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 107,5 кв.м., житловою площею 54,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 847299051101. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину парко-місця №56, загальною площею 15,5 кв.м, у приміщенні паркінгу за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину парко-місця № 56, загальною площею 15.5 кв.м, у приміщенні паркінгу за адресою: АДРЕСА_3 . Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на парко-місце № 56, загальною площею 15.5 кв.м, у приміщенні паркінгу за адресою: АДРЕСА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частки автомобіля марки Тоуоtа Venza, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 197 318,5 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 15 133,52 грн.

Не погодившись з рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою та просить залучити до матеріалів справи в якості доказів надані документи; викликати в судове засідання у якості свідків зазначених осіб, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 , а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 107.5 кв.м., житловою площею 54.8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 847299051101; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 107.5 кв.м., житловою площею 54.8 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 847299051101; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину парко-місця №56 загальною площею 15.5 кв.м. у приміщенні паркінгу за адресою- АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину парко-місця № 56 загальною площею 15.5 кв.м, у приміщенні паркінгу за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд проігнорував виклик інших свідків з боку відповідача, тобто не з`ясував всі обставини справи та не дослідив всі докази, не дав учасникам справи виступити у судових дебатах. Вказував на те, що позивач на підтвердження своїх вимог посилалася на покази свідків, проте, такі свідчення свідків не дають підстав для визнання сторін такими, що проживали однією сім`єю, вели спільне господарство. Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №442/2219/11. Факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. Крім того, при розгляді даної справи судом були порушені принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, передбачені ст.ст. 12, 13 ЦПК України, оскільки не були допитані в судовому засіданні свідки. Позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем у період з вересня 2006 року по вересень 2009 року. Суд необґрунтовано визнав, що надані позивачем докази підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо у цей період, що стало причиною ухвалення незаконного рішення. В оскаржуваному рішенні суд не надав оцінки наданим відповідачем поясненням, речовим доказам з огляду на п.3, 6 ч.1 ст.57 СК України та не зазначив про причини їх не прийняття. Крім того, судом неправомірно прийнято до уваги висновок автотоварознавчої експертизи №20-7014 від 02.03.2021 та відхилено звіт про незалежну оцінку колісного ТЗ складеного 05.10.2021, який є належним доказом підтвердженням оціночної вартості автомобіля.

08.06.2023 від позивача надійшла заява про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Також позивач просила суд розглянути справу без її участі та без участі її представника.

08.06.2023 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі відповідача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення в частині задоволення позову про поділ квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також в частині стягнення з останнього вартості частки транспортного засобу марки Тоуоtа Venza, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 . Отже, рішення в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , від якого у них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказаний шлюб було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис 14.09.2006.

18.09.2009 ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_2 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 .

В матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 48 кв.м., укладений 26.10.2006 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

За наявним у справі іпотечним договором, укладеним 26.10.2006 між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», іпотекодавець ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в забезпечення виконання грошових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11065354000 від 26.10.2006 та за договором про надання споживчого кредиту №11064589000/2 від 26.10.2006.

На підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2006 за ОСОБА_2 27.11.2006 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа АТ «УкрСиббанк» від 01.12.2021 року 01.02.2010 в рамках погашення заборгованості за кредитним договором №11065354000 від 26.10.2006, укладеним між ОСОБА_2 та банком, надійшла сума коштів, достатня для повного погашення заборгованості за вказаним кредитним договором. Кредитний договір №11064589000/2 від 26.10.2006, укладений між ОСОБА_2 та банком, з метою надання кредитних коштів на сплату страхових платежів, проте ОСОБА_2 послугою не скористався, кошти за даним кредитним договором не надавались клієнту і вказаний кредитний договір закрито 02.02.2010 у зв`язку з погашенням заборгованості за кредитним договором №11065354000 від 26.10.2006.

Згідно зі звітом щодо обмірювання робіт та обстеження квартири АДРЕСА_4 виготовлено паспорт станом на 28.05.2020 та згідно з яким загальна площа вказаної квартири змінена шляхом збільшення з 48 кв.м. до 53,4 кв.м.

Згідно з довідкою про склад сім`ї та реєстрацію, у вказаній квартирі 04.09.2009 була зареєстрована ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , 26.05.2010 - ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції вирішуючи спір про визнання спільним сумісним майном подружжя та поділ між ними у рівних частках квартири АДРЕСА_4 , виходив з того, що фотокартками та поясненнями свідків підтверджено факт спільного проживання позивача та відповідача, починаючи з червня 2005 року, та після розірвання шлюбу з першим чоловіком з вересня 2006 року по вересень 2009 року, позивач проживала та перебувала у фактичних сімейних відносинах з відповідачем, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вказана квартира придбана ними спільно, за кредитні кошти, які отримав відповідач у банку. Враховуючи, що транспортний засіб придбано під час перебування сторін у шлюбі, позивач не заперечувала проти отримання вартості його частки, суд стягнув з відповідача на користь позивача 197 318,5 грн.

Проте в повній мірі з вказаними висновками апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 N 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі N 524/10054/16.

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть доводити факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі N 466/3769/16-ц).

Отже, наявні у справі спільні фотографії сторін, а також показання свідків, одним з яких є дочка позивача, яка є заінтересованою особою, не можуть свідчити про те, що сторони з 2005 по 2009 рік проживали як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Крім того, позивач до 14.09.2006 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Отже, перебування позивача до вересня 2006 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 виключає можливість стверджувати, що сторони у даній справі проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2005 року, оскільки це суперечить вимогам статті 25 СК України.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилково висновку про те, що сторони спільно проживали без реєстрації шлюбу з 2005 по вересень 2009 року.

Та обставина, що кредитні зобов`язання припинилися у відповідача у період перебування сторін у шлюбі не є підставою для визнання права на майно, набутого до укладення шлюбу, оскільки спірна квартира є особистою приватною власністю відповідача так як набута ним у власність до укладення шлюбу з ОСОБА_1 та за кошти, отримані відповідачем за кредитним договором від 26.10.2006, за яким у позивача не виникло жодних зобов`язань.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі N 554/14662/15-ц.

У наведеній постанові Верховним Судом також зазначено, що сплата боргів одного з подружжя, що виникли до укладення шлюбу, за рахунок коштів подружжя може за певних обставин враховуватися під час вирішення спору про поділ спільного майна подружжя чи боргових зобов`язань, проте не може бути підставою для визнання права на майно, набутого до укладення шлюбу.

Вимоги про поділ боргових зобов`язань позивач не заявляла.

Доводи позивача про те, що спірна квартира була відремонтована за спільні кошти подружжя не є підставою для визнання за нею права на майно, водночас не позбавляє останню права на звернення до суду з позовом про компенсацію таких витрат. Істотне збільшення вартості квартири належними доказами не доведено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання спільним сумісним майном подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та поділ нерухомого майна.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості частки автомобіля марки Тоуоtа Venza, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 197 318,5 грн., апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Доводи апелянта про те, що спірний автомобіль було придбано за власні кошти після припинення шлюбних відносин суд вважає недоведеними.

Зі справи вбачається, що у відзиві на позов у суді першої інстанції відповідач погодився в цій частині з вимогою позивача та не заперечував проти стягнення з нього на користь позивача вартості транспортного засобу, зустрічної вимоги про встановлення факту припинення шлюбних відносин з квітня 2019 року не заявляв. Розписку про отримання у борг коштів від своєї сестри для придбання спірного автомобіля надав після визнання вимоги про виплату частини вартості автомобіля.

З урахуванням відсутності встановлення факту не проживання сторін у шлюбі з квітня 2019 року, наявна у справі розписка не може свідчити про те, що автомобіль придбаний відповідачем за власні кошти, оскільки була складена без згоди іншого з подружжя на її підписання.

Інших належних та достатніх доказів на підтвердження того, що автомобіль придбавався за власні кошти відповідача суду не надано, хоча відповідно до норм чинного законодавства саме на нього покладається обов`язок доведення даної обставини.

Отже, спірний автомобіль набутий сторонами за час шлюбу, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу відповідачем не спростована, а тому спірний транспортний засіб є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між колишнім подружжям.

Щодо визначення оціночної вартості автомобіля марки Тоуоtа Venza, 2012 року випуску.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03 жовтня 2018 року у справі N 127/7029/15-ц дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Суд встановлюючи вартість спірного автомобіля, вірно прийняв до уваги висновок судового експерта від 02.03.2021, яким було визначено ринкову вартість автомобіля станом на 11.03.2020 (дату її відчуження без згоди позивача).

Та обставина, що позов подано через три місяці від дати станом на яку визначено вартість автомобіля не є підставою для відхилення вказаного висновку, оскільки термін не є тривалим.

Водночас наданий відповідачем звіт про незалежну оцінку колісного ТЗ, здійснений з урахуванням огляду спірного автомобіля, від 05.10.2021 складений через рік та сім місяців з моменту відчуження спірного автомобілю (від 11.03.2020), що призвело до визначення вартості автомобіля після тривалого часу користування ним.

Відтак, судом обґрунтовано взято до уваги при ухваленні рішення висновок експерта, яким визначено ринкову вартість спірного автомобіля в розмірі 394 637 грн.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не вливають на вірність висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині визнання спільним сумісним майном подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , визнання по її частини права власності, припинення права спільної сумісної власності, скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині.

В іншій оскаржуваній частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном подружжя - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнання права власності, припинення права спільної сумісної власності, судових витрат скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном подружжя - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнання права власності на частину квартири за кожним, припинення права спільної сумісної власності відмовити.

Рішення в частині задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частини автомобіля залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 19.06.2023

Головуючий:

Судді: