Справа №464/2536/22

пр № 2/464/215/23

У Х В А Л А

19 червня 2023 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Чорної С.З.

за участю секретаря судового засідання Гринюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання доньки разом із матір`ю,

в с т а н о в и в :

в провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання доньки разом із матір`ю

Згідно автоматизованої системи документообігу суду здійснено розподіл судової справи та визначено головуючого суддю Чорну С.З.

Представником позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 16.06.2023 подано заяву про відвід судді, яку обгрунтовує наявністю сумнівів щодо неупередженості та безсторонності судді. Зокрема, суддею Чорною С.З., було відмовлено у задоволенні заявлених ним клопотань. Крім того,  в порушення  вимог ЦПК України суддею прийнято зустрічну позовну заяву відповідача. Вважає, що можливою причиною упередженого ставлення головуючої судді Чорної С.З. до позивача, є та обставина, що 18.12.2018 у справі №464/5888/18 Сихівським районним судовм м.Львова в скаладі головуючого судді Чорної С.З. щодо позивача ОСОБА_1 ухвалено обвинувальний вирок у кримінальному провадженні.

Оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями статті 40 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Підстави для відводу судді визначені ст.36 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно за положень зазначеної норми, зокрема, пунктів п.3-5 частини 1, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість висунутого проти нього будь-якого кримінального обвинувачення.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд має завжди бути «встановленим законом».

Про те, що термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України».

Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 обгрунтовує заяву про відвід тим, що суддею було допущено ряд процесуальних порушень та ухвалено невірні процесуальні рішення.

Проте, згідно із ч.2 ст.214 Цивільного процесуального кодексу України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Відтак, прийняття того чи іншого рішення з приводу заявлених клопотань не може свідчити про упередженість судді чи заінтересованість у результатах розгляду провадження, оскільки вирішення зазначених питань процесуально віднесено до компетенції суду. Оцінка щодо наявності чи відсутності процесуальних порушень при розгляді справи надається судами вищих інстанцій при перегляді судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку.

Крім того, ч.4 ст.36 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим, а наведені у заяві доводи не містять об`єктивних обставин, які можуть бути підставою для задоволення поданої заяви про відвід судді, у зв`язку із чим суд не вбачає підстав для відводу судді.

Враховуючи те, що заява про відвід надійшла до суду раніше ніж за три дні до судового засідання і визнана судом необгрунтованою, така відповідно до ч.3 ст.40 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає вирішенню іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, та визначається у порядку визначеному ст.33 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про відвід судді Чорної С.З. -  відмовити.

Заяву про відвід судді передати до канцелярії Сихівського районного суду м.Львова для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя  С.З.Чорна