ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2023 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/62/23  

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, Київська обл., місто Славутич, вулиця 77-ї Гвардійської дивізії, будинок 7/1, код: 14310862)

до

Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_2 )

про стягнення 1476223,98 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:                    Гарнага П.А.;

від відповідача:          Іваньков О.І., Гаврюк В.В.;

До Господарського суду Київської області 03.01.2023 надійшла позовна заява Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (надалі по тексту – позивач/Підприємство) про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі по тексту – відповідач/Військова частина) заборгованості за договором від 26.01.2022 № 12 у загальному розмірі 1476223,98 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягувана сума утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг обумовлених договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/62/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.02.2023.

На адресу суду 01.02.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого останній заперечує пред`явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До суду 15.02.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

На адресу суду 15.03.2023 та 05.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень свідків, що стосуються предмета позову.

Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 15.03.2023, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 05.04.2023, яке в подальшому судом відкладалося та остаточно призначено на 26.04.2023.

В судове засідання 26.04.2023 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили та просили суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємством (виконавець за договором) та Військовою частиною (замовник за договором) 26.01.2022 укладено договір ДК:021:2015-55510000-8 Послуги їдалень (Послуги з лікувально-профілактичного харчування на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС) № 12 (далі по тексту – договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з організації та забезпечення особового складу замовника лікувально-профілактичним харчуванням (далі – ЛПХ) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.2. договору обсяг послуг може бути зменшений за домовленістю сторін.

Умовами п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 26.01.2022 № 1 до договору) визначено, що ціна договору становить 2189090,00 грн, в т.ч. ПДВ 364848,33 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору вартість одного комплексного обіду ЛПХ визначена на підставі планової калькуляції вартості лікувально-профілактичного харчування на 1 особу (один комплекс), за нормою № 7, раціону № 1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426).

Фактична вартість послуг у звітному місяці та за цим договором в цілому визначається виходячи з фактично наданого обсягу послуг та вартості зазначеній в п. 3.3. договору (пункт 3.5. договору).

У відповідно до п. 3.6. договору вартість послуг у конкретному звітному періоді (місяці) визначатиметься виходячи із фактичної кількості замовлених замовником (працівниками замовника) комплексних обідів ЛПХ, встановленої відповідно до даних системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток. Замовник отримує інформацію в електронному вигляді про данні системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток на флеш-накопичувач при зверненні до смарт-центру.

За змістом пункту 4.1. договору, оплата за послуги здійснюється замовником на підставі актів наданих послуг, які складаються виконавцем та передаються замовнику до 10 числа місяця наступного за звітним.

Оплата замовником за надані послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після затвердження сторонами акту наданих послуг протягом 10 робочих днів (пункт 4.2. договору).

Умовами п. 5.1. договору визначено, що термін надання послуг з 06.01.2022 по 31.12.2022.

Згідно п. 5.11. договору акт наданих послуг за звітний місяць складається виконавцем в 2 примірниках та передається замовнику до 10 числа місяця, наступного за звітним, а замовник, своєю чергою за умовами п. 5.12. договору, протягом 5 робочих днів з дня отримання акту наданих послуг повертає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову. В разі ненадання в зазначений термін замовнику підписаного акту або мотивованої відмови акт вважається погодженим замовником.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання останньою стороною і діє до 31.12.2022, а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання. Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюють, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними та які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2022.

Додатковою угодою від 26.01.2022 сторонами погоджено внести зміни в п. 3.1. договору щодо ціни договору.

Так, на виконання умов договору, як вказує позивач у позові, останнім у період січень-червень 2022 року надано відповідачу обумовлені договором послуги ЛПХ на загальну суму 2187274,30 гривень, що позивач підтверджує актами наданих послуг, роздруківками системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток та записами касового журналу.

Відповідач покладений на нього умовами договору обов`язок щодо повної оплати наданих позивачем послуг виконав частково, здійснивши повну оплату послуг за актом від 31.01.2022 № 1 та частково оплативши акт від 28.02.2022 № 2/1 на суму 449990,28 гривень, що підтверджується копіями наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 10.02.2022 № 81 на суму 39177,70 гривень, від 11.07.2022 № 1187 на суму 221882,37 гривень, від 11.07.2022 № 1188 на суму 449990,28 гривень.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначив позивач, стало неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг в повному обсязі за укладеним договором, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1476223,98 гривень, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог посилається на те, що: 24.02.2022 працівників Підприємства та військовослужбовців Військової частини взято у полон; приготування їжі персоналом позивача здійснювалось для військовослужбовців відповідача, який був не у повному складі; у період з 31.03.2022 по 06.04.2022 територія Підприємства не охоронялась особовим складом Військової частини; з 07.04.2022 особовий склад Військової частини у кількості 43 осіб заступив на службу по охороні Підприємства; з 07.04.2022 по 14.04.2022 особовий склад Військової частини харчувався за рахунок Підприємства; з 14.04.2022 по 06.06.2022 Підприємством надавались послуги лише з приготування їжі особовому складу Військової частини, з власних продуктів останньої; з 06.06.2022 особовий склад Військової частини переведений на харчування власними продуктами, що готував особовий склад поварів військової частини.

Вказані обставини відповідач підтверджує долученими до відзиву свідченнями військовослужбовців, накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Спростовуючи заперечення відповідача позивач у відповіді на відзив вказує на те, що незважаючи на ту обставину, що з 24.02.2022 Чорнобильська АЕС була піддана окупації з боку російської федерації, особовий склад Військової частини щоденно отримував харчування з боку Підприємства, що підтверджується, зокрема, зведеними звітами з автоматизованої системи IS-CARD (за період з 24.02.2022 по 08.03.2022), виписками з касового журналу, з зазначенням ПІБ та табельного номеру, (за період з 09.03.2022 по 30.03.2022).

Позивач зазначає, що в день деокупації Підприємства (31.03.2022) особовий склад Військової частини не отримував харчування, втім, після деокупації (з 07.04.2022 по 05.06.2022) надання послуг з ЛПХ було відновлено.

За твердженням позивача, умови укладеного договору передбачають надання всього комплексу послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням замовника ЛПХ, а виокремлення послуги з «приготування їжі» договором не передбачено. При цьому будь-яких звернень від замовника щодо надання послуг тільки з приготування їжі до позивача не надходило.

На переконання позивача, необґрунтованими є посилання відповідача на те, що у період з 14.04.2022 по 06.06.2022 позивачу згідно накладних передано продукти харчування, адже умови договору не передбачають здійснення поставки продуктів замовником на користь виконавця. Продукти харчування, які надходили в їдальню в якості «гуманітарної допомоги», не входили у вартість ціни (на страву), що прослідковується з щоденного меню.

Також за доводами позивача, відсутність звітів з автоматизованої системи IS-CARD за період з 07.04.2022 по 05.06.2022 пояснюється тим, що за усними заявками відповідальних осіб відповідача у вказаний період заборонено використовувати пластикові картки для розрахунку з метою унеможливлення ідентифікації особового складу. А з 06.06.2022 позивачем припинено надання відповідачу послуг з ЛПХ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проаналізувавши умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, доказів його розірвання чи визнання недійсним до матеріалів справи не надано, а отже є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження факту надання відповідачу обумовлених договором послуг на загальну суму 2187274,30 гривень позивачем надано такі докази:

- підписаний обома сторонами акт наданих послуг від 31.01.2022 № 1 на суму 261060,07 гривень;

- роздруківки системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток (за період з 01.02.2022 по 28.02.2022) та акт наданих послуг від 28.02.2022 № 2/1 (підписаний тільки з боку виконавця) на загальні суми 576351,56 гривень;

- роздруківки системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток (за період з 01.03.2022 по 08.03.2022), записи касового журналу (за період з 09.03.2022 по 30.03.2022) та акт наданих послуг від 31.03.2022 № 3 (підписаний тільки з боку виконавця) на загальні суми 1008471,23 гривень;

- записи касового журналу (за період з 07.04.2022 по 30.04.2022) та акт наданих послуг від 30.04.2022 № 4 (підписаний тільки з боку виконавця) на загальні суми 108967,43 гривень;

- записи касового журналу (за період з 01.05.2022 по 31.05.2022) та акт наданих послуг від 31.05.2022 № 5 (підписаний тільки з боку виконавця) на загальні суми 171363,54 гривень;

- записи касового журналу (за період з 01.06.2022 по 05.06.2022) та акт наданих послуг від 30.06.2022 № 6 (підписаний тільки з боку виконавця) на загальні суми 61060,50 гривень.

При цьому, послуги згідно акта від 31.01.2022 № 1 оплачено відповідачем повністю, а послуги згідно акта від 28.02.2022 № 2/1 оплачено відповідачем частково у сумі 449990,28 гривень, решта послуг відображених у актах за березень-червень 2022 року відповідачем не оплачена.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачу актів наданих послуг за березень-червень 2022 року, водночас, як стверджує позивач у позовній заяві, акти за вказаний період були вручені особисто відповідачу, які останнім не підписано та не повернуто позивачу.

При цьому, відповідач у відзиві на позов зазначив, що на його адресу, станом на час розгляду справи, від позивача надходять акти наданих послуг одночасно із вимогою про погашення заборгованості за надані послуги ЛПХ, які зазначені у цих актах.

Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Незважаючи на те, що до матеріалів справи не надано доказів надсилання на адресу відповідача актів наданих послуг за період березень-червень 2022 року, проте, враховуючи, що у відзиві на позов відповідач визнав обставину отримання ним актів наданих послуг, то суд вважає, що в силу приписів ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вказана обставина не підлягає доказуванню у цій справі.

Доказів надання відповідачем мотивованої відмови від підписання актів або заперечень щодо наданих послуг, як це передбачено умовами п. 5.12. договору, сторонами в перебігу розгляду справи не надано.

При цьому, відповідач у відзиві на позов вказував, зокрема на те, що Підприємством надавались послуги лише з приготування їжі особовому складу з власних продуктів Військової частини, що останній підтверджує накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Однак, вказані твердження відповідача суд оцінює критично, оскільки умовами укладеного договору не встановлено права або обов`язку замовника здійснювати поставку товарів на користь позивача, які б використовувались позивачем під час надання відповідачу відповідних послуг.

Також, суд зауважує, що накладні-вимоги, на які посилається відповідач, жодним чином не підтверджують факт передачі позивачу товарів, перелік яких наведений у цих накладних, адже такі накладні підписані тільки з боку відповідача.

Окрім іншого, відповідач посилається на те, що факт передачі Військовою частиною продуктів харчування Підприємству підтверджується долученими до матеріалів справи поясненнями свідків, а саме військовослужбовців.

Щодо долучених до матеріалів справи пояснень свідків, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (ч. 1). У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень (ч. 2). Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків (ч. 3). Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч. 4).

Водночас, частиною 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Враховуючи те, що надані відповідачем пояснення свідків не відповідають вимогам, що ставляться до оформлення відповідних заяв, та те, що обставини щодо факту надання позивачем передбачених договором послуг відповідачу підлягають доведенню відповідними первинними документами, суд не приймає до уваги вказані пояснення в якості доказів та відхиляє їх.

До того ж суд зауважує, що за умовами п.п. 6.2.2., 6.3.4. договору замовник має право дозволяти працівникам в рамках цього договору отримувати як цілі комплекси ЛПХ, так і окремі страви за встановленими цінами. Такий дозвіл вважається наданим, якщо замовник не повідомить виконавця про зворотне відповідним листом.

Виконавець зобов`язується на вимогу (бажання) працівника замовника відпускати ЛПХ як цілими комплексами, так і окремі страви, за умови відсутності письмових заперечень замовника.

З наявного у матеріалах справи листа відповідача від 15.02.2022 № 41/7/3-198, вбачається, що останній просив позивача вирішити питання щодо установлення з 15.02.2022 добового ліміту витрачання коштів з використанням системи IS-CARD на пластиковій картці військовослужбовців, що дорівнює вартості двох комплексів лікувально-профілактичного харчування на добу і складає 320,52 гривень, згідно затверджених раціонів та норм, в рамках договору про закупівлю послуг з лікувально-профілактичного харчування на 2022 рік.

Будь-яких інших листів складених відповідачем на підставі п. 6.2.2. договору та надісланих на адресу позивача, якими б засвідчувалось надання позивачу дозволу обмеженого надання послуг ЛПХ у матеріалах справи відсутні.

Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Як вже встановлено судом вище, позивачем до матеріалів справи надано акти наданих послуг, які підтверджують факт надання послуг відповідачу за договором на загальну суму 2187274,30 гривень.

Крім того, позивачем на підтвердження своїх вимог на підтвердження факту надання позивачем послуг ЛПХ на зазначену суму до матеріалів справи долучено роздруківки системи IS-CARD щодо списання коштів із пластикових карток та записи касового журналу за заявлений позивачем період.

Враховуючи те, що, як вже зазначалось вище, суд дійшов висновку про отримання відповідачем актів наданих послуг за період березень-червень 2022 року, тому відповідно до умов п. 5.12. договору у відповідача виник обов`язок протягом 5 робочих днів підписати акти наданих послуг або надати обґрунтовану відмову у їх підписанні.

Отже, з огляду на умови вказаного вище пункту договору, надані позивачем послуги, за наявними у матеріалах справи актами наданих послуг, вважаються такими, що надані належним чином у повному обсязі та погоджені замовником.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 4.2. договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Втім, в порушення умов договору відповідач свій обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг в повному обсязі не виконав, доказів протилежного сторонами в перебігу розгляду справи не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог в їх сукупності, підтверджують викладені позивачем у позовній заяві обставини про те, що ним на виконання умов договору надано, а відповідачем своєю чергою прийнято, обумовлені договором послуги ЛПХ на загальну суму 2187274,30 гривень, які частково відповідачем оплачені (у сумі 711050,32 гривень), з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1476223,98 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а наведені відповідачем у відзиві аргументи проти задоволення позовних вимог та надані на підтвердження цих аргументів докази не спростовують наведених вище висновків суду.

При цьому, суд зауважує, що решта доводів та міркувань учасників справи, викладених у заявах по суті справи, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Військової частини на користь Підприємства 1476223,98 гривень основного боргу.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 22143,36 гривень, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_2 ) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07101, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Славутич, вул. Збройних Сил України, будинок 7/1, код: 14310862) 1476223,98 гривень боргу та 22143,36 гривень судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2023.

Суддя                                                                                        Р.М. Колесник