печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5846/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.

справа № 757/5846/23-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном та зобов`язання вчинити дії,

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди у його користуванні приміщенням загального користування шляхом демонтажу (знесення) самочинно встановленої перегородки з металевими дверима у коридорі загального користування - у приміщенні АДРЕСА_1 згідно з планом будинку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2017 року. Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку. Позивачем було виявлено перегородку, яка була встановлена у коридорі 8 поверху відповідачем, що неодноразово під час спілкування з позивачем підтверджувалось. При цьому, первісне планування будинку не передбачало облаштування відповідної перегородки та жодних дозволів відповідач від інших співвласників спільної сумісної власності не отримувала. Таким чином, відповідач самочинно, без отримання відповідних дозволів компетентних органів, обладнала частину спільного коридору перегородкою з дверима, чим обмежила доступ позивача до відповідного приміщення, яке насправді є спільною власністю всіх мешканців будинку та могло б слугувати укриттям для позивача та його членів родини під час повітряних атак Російською Федерації, оскільки облаштоване приміщення межує з шахтою ліфту, яка має достатньо укріплені стіни, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 15.02.2023 року відкрито провадження у справі за правилами позовного (загального) провадження та призначено попереднє судове засідання на 07.04.2023 року (а.с. 30).

02.03.2023 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 38-43), відповідно до якого заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_4 , та на цьому поверсі розташована і квартира позивача АДРЕСА_5 , а також квартира АДРЕСА_6 . В загальному коридорі на поверсі, праворуч від ліфта біля квартири АДРЕСА_3 є глухий кут, тому первинно для можливості зберігання необхідних для ремонту матеріалів, а у подальшому для використання усіма власниками квартир на поверсі, відповідачем на початку 2017 року за пропозицією ще присутніх на об`єкті будівельників було оплачено послуги із встановленням з використанням легких матеріалів дверного блоку на вході в глухий кут по суті обладнано допоміжне приміщення - комору. Присутні на той час на об`єкті незавершеного будівництва представники названих забудовника та надавача житлово-комунальних послуг жодних заперечень щодо реалізації такого технічного рішення не висловлювали. Запланований посильний ремонт квартири відповідач завершив у липні 2017 року і більше ніяких ремонтних робіт чи перепланувань як квартири, так і на поверсі з того часу не здійснював. Крім того, експлуатацію будинку вже було розпочато з цим реалізованим технічним рішенням, зокрема з облаштованим допоміжним приміщенням на 8 поверсі, ніяких питань ні в кого не виникало. В подальшому ключі від допоміжного приміщення на поверсі (комори) були передані власникам квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , а також на вахту цілодобового чергування в ЖК «Французький бульвар», про що відомо керівництву ОСББ «ЖК «Французький бульвар»-4». Натомість про можливість вільного потрапляння в допоміжне приміщення на поверсі (комору) та за потреби зберігати там свої речі ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначив, як і про те, що відповідне облаштування було здійснено до того, як він зареєстрував своє право власності на квартиру АДРЕСА_5 в будинку та став співвласником спільного майна. Також звернула увагу, що квартира позивача знаходиться взагалі по інший бік загального коридору. При цьому, позивач має можливість у будь-який час вільно користуватись загальним коридором на поверсі, зокрема допоміжним приміщенням (коморою), сама наявність чи відсутність дверного блоку в допоміжне приміщення (комору) жодним чином не впливає на можливість реалізації позивачем права на користування спільною власністю.

Ухвалою суду від 24.04.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2023 року (а.с. 74).

09.05.2023 року від представника позивача - ОСОБА_3 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якої твердження відповідача про те, що облаштування допоміжного приміщення на поверсі (комори) та ремонт у квартирі відповідача були завершені ще до того, як позивач став співвласником спільного майна в будинку не відповідають дійсності, оскільки позивач набув права власності на квартиру АДРЕСА_2 , 05.12.2017 року, а відповідач стала власником квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку 14.12.2017 року. Також твердження відповідача, що квартира позивача знаходиться взагалі по інший бік загального коридору не відповідають дійсності, оскільки облаштоване відповідачем приміщення є суміжним із частиною квартири позивача, а саме кухнею, а квартира відповідача саме знаходиться з іншої сторони загального коридору.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача - ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на підстави, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Судом встановлено, що розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації № 521 від 26.09.2017 року присвоєно закінченому будівництвом об`єкту «Будівництво житлово-офісно-торговельно-розважального комплексу на АДРЕСА_7» поштову адресу»: АДРЕСА_8 (а.с. 16-17).

Рішенням Київської міської ради від 22.02.2018 року № 322/4386 перейменовано АДРЕСА_9 (а.с. 14-15).

Позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_10 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.12.2017 року (а.с. 9-11).

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_11 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 12-13).

Судом встановлено та вказано обставина не заперечується відповідачем, що останньою встановлено перегородку з металевими дверима у коридорі загального користування, а саме у приміщенні АДРЕСА_1 згідно з планом будинку (а.с. 20-21).

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Наведені норми цивільного законодавства України дають підстави дійти висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

У статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

У постанові Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572» зазначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а згідно ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 № 6-530цс16.

У сенсі положень статті 391 ЦК України власник майна як позивач не зобов`язаний доводити неправомірність дій відповідача; власник має довести факт існування перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном; особа, яка створює перешкоди відповідач, має довести правомірний характер своєї поведінки.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (далі за текстом Закон № 417-VIII), а саме п. 6 ч. 1 ст. 1 визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Частинами 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 417-VIII співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

До обов`язків співвласників зазначеного вище Закону за п. 6 ч. 1 ст. 7 віднесено забезпечення додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин, а за ч. 2 вказаної статті кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Пунктом 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 встановлені Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.

Зокрема, п. 1.4.1 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

До елементів перепланування жилих приміщень за п. 1.4.3 належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Не допускається за другим абзацем п. 1.4.4 перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 самочинно встановила перегородки з металевими дверима у коридорі загального користування, а саме у приміщенні АДРЕСА_1 , за відсутністю дозвільних документів на переобладнання та не отримання згоди інших співвласників багатоквартирного будинку, чим порушила вимоги законодавства та унеможливила доступ інших мешканців будинку до приміщень загального користування, в результаті чого порушено право позивача на користування майном.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки встановлено неправомірні дій відповідача та порушення відповідачем прав позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 6, 15, 319, 321, 382, 391 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 77-81, 141, 178, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 приміщенням загального користування шляхом демонтажу (знесення) самочинно встановленої перегородки з металевими дверима у коридорі загального користування - у приміщенні АДРЕСА_1 згідно з планом будинку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 073 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

Суддя О.В. Батрин