КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2023,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2023 продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.2 ст.289, ст. 290, ч.3 ст. 262, ч.3 ст. 28 і п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22 червня 2023 року включно.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомістю наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень. Крім того суд послався на вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків та його майновий стан, а також на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачене покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі до 15 років та у виді довічного позбавлення волі. Також враховано, що наразі не допитані потерпілі, їх представники, свідки, покази яких суд повинен сприймати безпосередньо.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати останньому запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Зокрема зазначає, що прокурором не надано жодного доказу та/або інших відомостей на обґрунтування доводів про необхідність тримання під вартою ОСОБА_7 . Кримінальне провадження перебуває в суді вже тривалий час, однак судовий розгляд фактично не відбувається з різних причин. Звертає увагу, що суд формально послався на ті ж самі підстави тримання ОСОБА_7 під вартою, які дублюються з моменту його затримання та обрання запобіжного заходу. Також вказує, що поза увагою суду залишились дані щодо тяжкого стану здоров`я ОСОБА_7 , який постійно погіршується, оскільки з ним не проводяться рекомендовані лікарями заходи реабілітації, а тому ОСОБА_7 потребує постійного нагляду та лікування, що не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятору. Стверджує, що наразі відсутні ризики втечі та перешкоджання іншим чином судовому розгляду кримінального провадження, з огляду на стан здоров`я обвинуваченого. Звертає увагу на міцні соціальні зв`язки ОСОБА_7 , який одружений, має на утриманні 3 малолітніх дітей та батьків пенсійного віку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також судом першої інстанції враховано тяжкість пред`явленого обвинувачення у вчиненні злочинів, найтяжчими з яких відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2023 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3