Справа 2-1666/09

  Р І Ш Е Н Н Я

  Іменем України

15 травня 2009р                                                                                            м. Шахтарськ                                                                                          

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді                    Вірченко О.М.

при секретарі      Грузновій О. М.

за участю позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Шахтарської міської ради про визнання права власності,  

встановив

          23.04.2009р. позивачка звернулися до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 17.02.1998р.помер її чоловік ОСОБА_2, на день його смерті відкрилася спадщина, яка складається із жилого будинку із надвірними будівлями по вул. Баранова, 43-а, м. Шахтарськ Донецької області. Позивачка є єдиною спадкоємницею за законом, оформити спадкові права вона не має змоги, так як за життя ОСОБА_2 не набув право власності на об’єкт нерухомості, який увійшов до складу спадщини. Позивачка  просила визнати за нею та за померлим чоловіком право власності на Ѕ частку жилого будинку із надвірними будівлями по вул. Баранова, 43-а, м. Шахтарськ Донецької області.

           Позивачка у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

           Виконком Шахтарської міської ради до початку попереднього судового засідання надав клопотання про розгляд справи без участі їх представника та просив прийняти обґрунтоване рішення по справі, ухвалене на основі повних і всебічно з’ясованих обставин.

           Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову відповідачем ухвалюється судове рішення в порядку, передбаченому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

           Судом встановлено.

           13.07.1972 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Криваченко) уклали шлюб.

           ОСОБА_3 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку, виданого на підставі рішення виконкому Шахтарської міської ради депутатів трудящих від 25.04.1973р. № 62/2, отримав земельну ділянку в м. Шахтарську с. Ол.-Орлівка по вул. Баранова, 43а.

           17.02.1998р. ОСОБА_2 помер, на день його смерті відкрилася спадщина, яка складається із жилого будинку із надвірними будівлями по вул. Баранова, 43-а, м. Шахтарськ Донецької області. Позивачка є єдиною спадкоємницею за законом, оформити спадкові права вона не має змоги, так як за життя ОСОБА_2 не набув право власності на об’єкт нерухомості, не оформивши правовстановлюючих документів на нього            

           Ч. 3 ст. 331 ЦК України, встановлено, якщо договором чи законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, якщо право власності на нерухоме майно у відповідності із законом підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

           Окрім цього, відповідно до ст. 182 ЦК України та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації.

           Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності на майно виникає на підставах не заборонених законом.

            Згідно ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.  Факт надання ОСОБА_2 земельної ділянки у встановленому законом порядку підтверджується відповідними документами.

           Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України на вказане нерухоме майно розповсюджується режим права спільної сумісної власності подружжя.

           Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України  у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.  

           Судом не встановлено фактів, які б свідчили про наявність у подружжя ОСОБА_2 домовленості або шлюбного договору про відступ від засад рівності їхніх часток у спільній сумісній власності.

           Визнання відповідачем позову не суперечить  закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.  

           На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 328-331, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 130, 174, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

                                                                   вирішив

    Позов ОСОБА_1 до виконкому Шахтарської міської ради про визнання права власності задовольнити.

            Визнати за ОСОБА_1, 15.12.1951 р. н., та за ОСОБА_2 за життя та на день смерті - 17.02.1998р. право власності по Ѕ частки за кожним на об’єкт нерухомості – житловий будинок № 43а по вул. Баранова в м. Шахтарську  Донецької області, позначений згідно даним технічного паспорту літерою «А», загальною площею 64,5 кв. м., із них жилої 46,3 кв. м., надвірні будівлі: сарай «Б», погреб «В», та споруди: колодязь «1/2к».      

            Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області.

            Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя                                                           О. М. Вірченко