Справа № 2-1176
2009 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
07 травня 2009 року м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді Вірченко О.М.
при секретарі Грузновій О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Встановив:
17.03.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до Шахтарського міськрайонного суду із позовною заявою про стягнення боргу за договором позики, 3 % річних від прострочення суми боргу, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. 14 квітня 200 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 2 350 грн., про що відповідачем власноруч було написано розписку, згідно якої він підтвердив зобов’язання повернути борг до 30 квітня. До теперішнього часу борг не повернуто. Діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, він нервує, порушено звичайний ритм його життя, він не може використати кошти, які ОСОБА_2 йому не повертає. Просив стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики в розмірі 2 350 грн., 3 % річних від прострочення суми боргу та грошову суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 700 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач із заявленими вимогами не погодився, заперечував проти їх задоволення, мотивуючи тим, що зазначену розписку він писав в 2000 році, однак не позивачу, а його брату – ОСОБА_3, який на той час працював начальником міліції. Ця розписка, як і багато інших, писались під погрозою порушення кримінальних справ, писались вони на ім’я родичів ОСОБА_3, ніяких грошей насправді відповідач не позичав. Просив відмовити в задоволенні позову, застосувавши строк позовної давнини, яку позивачем було пропущено.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, про що ОСОБА_2 власноруч було написано розписку, відповідно до якої він бере в борг гроші у ОСОБА_1 в сумі 1 800 грн. та зобов’язується повернути всю суму повністю до 30 квітня 200 року. Рік повернення грошової суми в розписці не зазначено. В даній розписці є дописка «+550 грн.» із підписом, який не належить ні позивачу, ні відповідачу. Як вбачається із пояснень відповідача, свідка ОСОБА_4, зазначену дописку було зроблено ОСОБА_4, а не відповідачем, даний факт позивачем не спростовується. Враховуючи зазначене, суд розглядає лише вимогу про стягнення 1 800 грн., тобто тієї суми, яка була зазначена в розписці власноруч відповідачем.
Ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не мнеш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Вказані умови сторонами були виконані.
У відповідності із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Абзацом другим п. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що якщо договором не встановлений строк повернення позики, або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позивач в судовому засіданні пояснив, що розписку було написано в 2006 році, відповідач зазначив дату підписання розписки – 2000 рік. Із змісту розписки неможливо визначити, в якому саме році її було написано, а також неможливо встановити рік повернення суми боргу за даною розпискою. Таким чином, суд вважає, що в даному випадку строк повернення позики не визначено. ОСОБА_1 поясняв в судовому засіданні, що раніше до відповідача він не звертався, так як вважав, що ОСОБА_2 поверне суму боргу добровільно, в зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань, позивач 29.01.2009 року звернувся до суду за захистом своїх порушених прав в порядку наказного провадження. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що строк позовної давнини для звернення до суду за захистом своїх порушених прав позивачем пропущено не було.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що брат позивача примусив його написати розписку про позику грошей, яких він не брав. ОСОБА_2 знав про існування вищезазначеної розписки, в разі написання її під впливом насильства мав можливість оспорити її в судовому порядку, однак цього зроблено не було.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив факт написання відповідачем розписки, факт передачі грошей позивачем ОСОБА_2, а також пояснив суду, що ніякого впливу на відповідача під час складання розписки з його боку не було.
Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що розписка про позику ОСОБА_2 грошової суми у ОСОБА_1 була написана в кабінеті у начальника міліції ОСОБА_3 без присутності позивача, ніяких грошів ОСОБА_1 ОСОБА_2 не передавав, дописку у вказаній розписці «+550 грн.» було зроблено нею. Суд не приймає пояснення даного свідка в частині того, що грошові кошти позивачеві відповідачем не передавались, тому що вони спростовуються іншими доказами – матеріалами справи, показаннями свідка ОСОБА_3
Таким чином, вимога позивача про відшкодування боргу за договором позики в розмірі 1 800 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. В зв’язку із тим, що відповідно до наданої суду розписки неможливо встановити дату підписання зазначеної розписки, а також дату повернення боргу, вимога про стягнення 3 % річних від прострочення суми боргу є безпідставною.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній або юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає із її положень; у випадках, передбачених нормами Цивільного Кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відшкодування моральної шкоду в зв’язку із невиконанням або неналежним виконанням договору позики Цивільним Кодексом чи іншим діючим законодавством не передбачено, таким чином, вимоги позивача про стягнення грошової суми у відшкодування моральної шкоди за невиконання договору позики не ґрунтуються на законі, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд стягує з іншої сторони понесені нею документально підтверджені витрати. Позивачем було сплачено 51 грн. судових витрат та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які суд стягує з відповідача пропорційно від задоволених вимог.
На підставі видаленого, керуючись ст. ст. 1047, 1049, 1051 ЦК України, 10, 57, 60, 88, 130, 212-215 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування боргу за договором позики грошову суму в розмірі 1 800 грн. (одну тисячу вісімсот грн.), судовий збір в розмірі 39,06 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 22,98 грн., а всього – 1 862,04 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят дві грн. 04 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.М. Вірченко