У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року про відмову в задоволенні подання начальника Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» про усунення протиріччя, що виникають при виконані вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10.01.2019 р. відносно ОСОБА_6 .

Учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_7

в с т а н о в и в :

ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» про усунення протиріччя, що виникають при виконані вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10.01.2019 р. відносно ОСОБА_6

05.06.2023 р. до Миколаївського районного суду Миколаївської області від начальника Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 , разом з апеляційною скаргою, надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали.

Клопотання вмотивовано тим, що повний текст ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року надійшов до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» 30.05.2023 р. Ухвала набрала законної сили 22.05.2023 р. З дати постановлення ухвали до набрання нею законної сили дане рішення суду до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» не надходило, тому адміністрація установи не мала можливості подати апеляційну скаргу у визначеній термін.

Заслухавши думку прокурора, який просив відмовити у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи клопотання, апеляційний суд доходить наступного.

За приписами ч. 2 ст. 113 КПК України, процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у строк, установлений КПК України, також міститься у ст. 116 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана:

1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;

1-1) на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п`яти днів з дня її оголошення;

2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення;

3) на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Відповідно до п. п. 13, 14, 17 ч. 1 ст. 7 («Загальні засади кримінального провадження») КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких окрім інших відносяться: забезпечення права на захист; доступ до правосуддя; забезпечення права особи на оскарження процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Стаття 24 КПК України гарантує право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, а також право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

За змістом ч. 1 ст. 117 КПК України, строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду, якщо він пропущений з поважних причин. При цьому, законом не визначено переліку підстав, при наявності яких строк на оскарження підлягає поновленню, і це питання має вирішуватися судом, з урахуванням всіх встановлених обставин справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення тільки для особи, яка перебуває під вартою, а також для особи, яка оскаржує ухвалу, постановлену без виклику особи, яка її оскаржує.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, що відображено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011 р. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Водночас, згідно із правовими висновками, викладеними у рішенні ЄСПЛ від 10.07.1998 р. у справі «Тіннеллі та сини, Лтд та іншіта Мак- Елдуф та інші проти Сполученого Королівства», обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти.

При цьому, згідно рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що після отримання Миколаївським районним судом Миколаївської області подання начальника Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 про усунення протиріччя, що виникають при виконані вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10.01.2019 р. відносно ОСОБА_6 , призначалось на 06.05.2022 р., 16.06.2022 р., 19.07.2022 р., 15.08.2022 р., 13.09.2022 р., 14.10.2022 р., 14.11.2022 р., 01.12.2022 р., 21.12.2022 р., 20.01.2023 р., 23.02.2023 р., 28.03.2023 р., 26.04.2023 р., 12.05.2023 р. Державна установа «Миколаївський слідчий ізолятор» не направляла свого представника в судові засідання, про причини неявки в суд представник установи не повідомляв.

Така процесуальна поведінка представника Державної установи «Миколаївській слідчий ізолятор» свідчить про усвідомлення ним наслідків своєї неявки.

Начальник Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 в клопотанні посилається на те, що строк на апеляційне оскарження ухвали у зв`язку з тим, що копія ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року надійшла лише 30.05.2023 р. суд апеляційної інстанції не може визнати поважними та такими, що унеможливили своєчасне звернення апелянта до суду апеляційної інстанції у визначений законом строк, оскільки останній не був позбавлений можливості отримати копію ухвали та подати апеляційну скаргу у передбачений законом строк.

Начальник Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 не є особою, на яку розповсюджуються положення ч. 3 ст. 395 КПК України, які передбачають особливий строк на апеляційне оскарження, - з моменту вручення копії оскаржуваного рішення, оскільки ці положення стосуються прав осіб, які перебувають під вартою.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року в справі № 480/479/18 надіслана до реєстру 17.05.2023 року та оприлюднено 18.05.2023 року. Тобто, за умови достатньої зацікавленості та здійснення відповідного моніторингу судових рішень, адміністрація Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» мала можливість ознайомитись з повним текстом зазначеного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та оскаржити його в апеляційному порядку у встановлений законом строк.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав вважати причини пропуску строку на апеляційне оскарження начальника Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 поважними, а тому строк на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року поновленню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 395, 404, 405, 532 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

відмовити начальнику Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2023 року.

Копію ухвали про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3