ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/566/23

Провадження № 1-кп/210/296/23

"13" червня 2023 р.                                                                        

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді:                                                ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання:               ОСОБА_2 ,

прокурора:                                                               ОСОБА_3 ,

обвинуваченого:                                                     ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого, - адвоката:                ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, об`єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.332, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ст.369-2 ч.2 КК України (№№ за ЄРДР 42022040000000147, 12023040000000040), -   

                                                                                           В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищевказане об`єднане кримінальне провадження.

З матеріалів справи вбачається, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №42022040000000147 від 18 травня 2022 року, 05 січня 2023 року, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, котрий в подальшому неодноразово було продовжено, останній раз 26 квітня 2023 року, та строк дії котрого закінчується 24 червня 2023 року.

До спливу строку дії запобіжного заходу судове провадження не може бути закінченим.

До суду надійшло письмове клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , - адвоката ОСОБА_5 про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під-вартою на домашній арешт в нічний час доби, котре вмотивовано незадовільним станом здоров`я обвинуваченого, його віком, відсутністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України та характеризуючими даними.

Присутні у судовому засіданні обвинувачений та його захисник, кожен окремо підтримали клопотання.

Прокурор у судовому засіданні вважав доцільним продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у скоєнні яких він обвинувачується, та з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України, про що надав суду відповідне письмове клопотання.

Дослідивши матеріали справи, в обсязі, необхідному для вирішення заявленого клопотання, вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.

В силу вимог ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Висновок суду щодо доцільності дії саме такого запобіжного заходу повинен ґрунтуватись на оцінці усіх обставин справи та даних про особу.

Суд при розгляді даного питання враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнов проти Росії» (п. 60).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

При цьому, відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З обвинувальних актів вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні  кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.332, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ст.369-2 ч.2 КК України.

Так, при вирішенні питання про наявність ризику можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, суд враховувалася наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.332, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ст.369-2 ч.2 КК України, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

Пунктом 106 рішення ЄСПЛ у справі «Панченко проти Росії», п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», якими ЄСПЛ встановлено, що однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.

З огляду на викладене, беручи до уваги вищевказану практику ЄСПЛ у справах «Панченко проти Росії» та «Летельє проти Франції», суд зазначає, що сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Суд зазначає, що зазначені стороною захисту та долучені до клопотання характеризуючі дані на обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до яких останній має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, що свідчить про його стійкі соціальні зв`язки, відповідно до чого суд вважає, що на даний час ризик можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду зменшився, але все-таки продовжує існувати.

При вирішенні питання подальшого існування ризику у вигляді можливого незаконного впливу з боку обвинуваченого на інших учасників кримінального провадження в рамках даного кримінального провадження, а також вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим, суд враховує час, з якого триває досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, протягом якого свідки, будучи повідомленими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, вже допитувалися в рамках даного кримінального провадження. Досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене, усі слідчі дії проведені.

Відтак, беручи до уваги, що свідки в подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, ризик можливого впливу на таких осіб та зміни ними своїх показів, під загрозою можливої кримінальної відповідальності у такому випадку за означені дії, мінімізує в значній мірі існування такого ризику.

Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_4 , - адвокатом ОСОБА_5 долучено до матеріалів справи разом з клопотанням про зміну запобіжного заходу медичну документацію, з якої вбачається, що у ОСОБА_4 виявлені хвороби у виді хронічного гепатиту С, хронічного холециститу, хронічного панкреатиту, хронічного гастриту і дуоденіту.

В своєму рішенні від 24.03.2016 року у справі «Корнейкова та Корнейков проти України» (Заява №56660/12), яке набрало силу остаточного 24.06.2016 року, у пункті 128 Європейський Суд з прав людини нагадує, що згідно зі статтею 3Конвенції держава повинна забезпечити тримання особи під вартою в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а спосіб і метод виконання заходу не повинні завдавати їй душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою, і щоб з урахуванням практичних вимог ув`язнення охорона здоров`я такої особи та її благополуччя забезпечувалися належним чином (див. рішення у справі «Калашніков проти Росії» (Kalashnikov v. Russia), заява № 47095/99, п.95, ECHR 2002-VI).

В пункті 149 цього рішення зазначено, що суд вважає, що «належність» медичної допомоги під час тримання під вартою залишається найбільш важким елементом для визначення. Лише той факт, що ув`язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була належною. Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров`я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою, оперативність і точність постановки діагнозу і надання допомоги, а за умови, коли це викликано медичним станом, - регулярність та систематичність нагляду та наявність плану терапевтичних заходів з метою лікування хвороб ув`язненої особи або запобігання їхньому ускладненню, а не усунення симптомів. Державні органи влади також повинні довести, що були створені умови, необхідні для фактичної реалізації призначеного лікування.

Отже, стала практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що особі, яка тримається під вартою повинна надаватися своєчасна та належна медична допомога. Інакше це призводить до порушення положень статті 3 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Вирішуючи питання щодо продовження або зміни запобіжного заходу, суд приймає до уваги незадоволений стан здоров`я обвинуваченого, наявність у нього ряду хронічних захворювань.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час розгляду клопотання про заміну запобіжного заходу на більш м`який, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, його подальшого продовження, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Правова позиція ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вищевказані обставини, суд вважає за можливе змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, - домашній арешт у нічний час доби, враховуючи тяжкість вчинених діянь, із застосування обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Крім того, орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою особи, яка перебуває під домашнім арештом згідно ухвали суду, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -

                                                                                          П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на домашній арешт, - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, строком дії на 60 днів, тобто до 11 серпня 2023 року, заборонивши йому залишати житло у період часу з 22:00 години до 06:00 години, за адресою проживання: АДРЕСА_1 , поклавши на нього наступні обов`язки:

- не залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , у нічний час доби, з 22:00 години до 06:00 години;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали,- до 11 серпня 2023 року включно.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебувають, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 14 червня 2023 року.

Суддя: ОСОБА_1