ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

У Х В А Л А

15 вересня 2015 р. Справа № 902/1305/14

Господарський суд вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" б/н. від 13.07.2015 року про перегляд рішенні господарського суду Вінницької області від 16.12.2014р. за нововиявленими обставинами у справі

за позовом: Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного

комітету України (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7)

до: Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр"

(21037, м. Вінниця, вул. Карбишева, 55)

про стягнення 210 000 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін:

відповідача/заявника: ОСОБА_1 за довіреністю б/н. від 10.08.2015 року;

позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 81/14 від 29.09.2014 року.

В С Т А Н О В И В :

Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар`єр" 210000 грн.

Ухвалою суду від 08.09.2014 року за даним позовом порушено провадження у справі № 902/1305/14.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року у справі № 902/1305/14 задоволено позов Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та ухвалено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар`єр" 105 000 грн. 00 коп. штрафу, 105 000 грн. пені та до Державного бюджету України 4 200 грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року зазначене рішення залишено без змін.

02.03.2015 року на виконання рішення господарського суду та постанови Рівненського апеляційного господарського суду видано відповідні накази.

24.07.2015 року Публічним акціонерним товариством "Сабарівський кар'єр" подано до суду заяву №16 від 24.07.2015р. (вх.№ канц. суду 1088/15) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2014р. у справі № 902/1305/14.

Згідно автоматизованому розподілу справ, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі 902/1305/14 розподілено судді Кожухар М.С.

Ухвалою суду від 27.07.2015 року заяву ПАТ "Сабарівський кар'єр" прийнято до розгляду з призначенням судового засідання на 11.08.2015 року.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2015 року заяву №16 від 24.07.2015р. Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року у справі № 902/1305/14 розподілено судді Матвійчуку В.В.

Ухвалою суду від 26.08.2015 року зазначено заяву прийнято до розгляду з призначенням судового засідання на 15.09.2015 року.

На визначену судом дату з'явились представники позивача та відповідача (заявника).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту заяви № 16 від 24.07.2015 року заявник просить переглянути рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року у справі № 902/1305/14 за нововиявленими обставинами; скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року у справі № 902/1305/14, а розгляд справи продовжити за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України; винести ухвалу про повне припинення стягнення за наказом, виданим на підставі рішення від 16.12.2014 року. В судовому засіданні 15.09.2015 року представником заявника подано заяву (доповнення) за № 18 від 15.09.2015 року, в якій заявник підтримує заяву № 16 від 24.07.2015 року та просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року і вирішити питання стягнення судового збору.

Виходячи із змісту заяви, обґрунтовуючи останню заявник в якості нововиявлених обставин посилається на те, що в основу рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року покладено рішення адміністративної колегії Вінницького обласного відділення Антимонопольного комітету України № 64-рш від 27.06.2012 року. Водночас, постановою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 року у справі № К/800/3871/15,К/800/3872/15 визнано протиправним та скасовано рішення адміністративної колегії Вінницького обласного відділення Антимонопольного комітету України № 64-рш від 27.06.2012 року.

На думку заявника, дана обставинна. а саме законність рішення № 64-рш від 27.06.2012 року є істотною, оскільки слугувала підставою для прийняття господарським судом Вінницької області рішення стягнення з товариства штрафу та пені, та стала відома товариству після 30.06.2015 року.

Наведені обставини, за твердженнями заявника, є нововиявленими в розумінні ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - Вінницьке відділення Антимонопольного комітету України в запереченнях № 03-38/1724 від 10.08.2015 року зазначає, що прийняття Вищим адміністративним судом України постанови від 30.06.2015 року у справі № К/800/3871/15, К/800/3872/15 не має істотного значення для вирішення спору по справі № 902/1305/14, а відтак, не має всіх ознак нововиявлених обставин з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року по справі № 902/1305/14 встановлено, що рішення № 64-рш від 27.06.2012 року отримано відповідачем 18.07.2012 року. Відтак, строк оскарження рішення № 64-рш від 27.06.2012 року закінчився 19.09.2012 року.

Окрім того позивач посилається на правову позицію Верховного суду України щодо підвідомчості спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, викладену у постанові від 23.06.2015 року у справі № 21-688а15, де зазначено, що справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів АМК підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи заяву за нововиявленими обставинами суд враховує наступні приписи процесуального законодавства.

Відповідно до ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

В п.п.1-3, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" вказано наступне.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2 - 5 частини другої статті 112 ГПК має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові. Що ж до обставин, зазначених у пунктах 2 - 5 частини другої названої статті, то день їх встановлення визначається у відповідності з приписами пунктів 2 - 4 частини другої статті 113 ГПК.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Аналогічна позиція відображена в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27.02.1981 р. за № 1 зі змінами внесеними постановою Пленуму Верховного суду України № 15 від 25.05.1998 року, в якому вказано, що не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Слід вказати, що не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

При цьому слід зазначити, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року у даній справі рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року залишено без змін і в касаційному порядку рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду не переглядались.

Мотиви, викладені у заяві № 16 від 24.07.2015 року про перегляд рішення суду від 16.12.2014 року за нововиявленими обставинами, зводяться до необхідності здійснити переоцінку доказів, а саме: наявності постанови Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 року у справі № К/800/3871/15, К/800/3872/15 .

Частиною 4 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" передбачено, що судам необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

У пункті 8.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" встановлено, що результат перегляду справи за нововиявленими обставинами повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що постанова Вищого адміністративного суду України прийнята після прийняття господарським судом Вінницької області рішення у справі № 902/1305/14.

Наведене виключає одну із трьох необхідних умов існування нововиявлених обставин, а саме їх існування на час розгляду справи.

Також суд зважає на положення ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України, в яких вказано, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Правову позицію щодо підвідомчості спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 23.06.2015 по справі № 21 -688а15 за позовом приватного ремонтно-будівельного підприємства «Рембуд» до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України виходила з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен мас право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <...> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <...>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні статті 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом».

Частиною другою статті 4 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства, в тому числі господарського.

Такий інший порядок передбачено, зокрема, частиною першою статті 60 Закону № 2210-ІІІ, відповідно до якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведених норм справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів АМК підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України».

Враховуючи наведене, в його сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, зазначені в постанові Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 року у справі № К/800/3871/15, К/800/3872/15 не можуть бути прийняті як встановлені факти, оскільки, дані обставини встановлені органом, який вирішував спір, що підлягав розгляду судом іншої юрисдикції.

Таким чином, суд вважає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 року у справі № К/800/3871/15, К/800/3872/15 не може вважатись нововиявленою обставиною у розумінні ст. 112 ГПК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви № 16 від 24.07.2015 року Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року у справі № 902/1305/14.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 86, 87, 112, 114, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні заяви № 16 від 24.07.2015 року Публічного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року у справі № 902/1305/14.

2. Залишити без змін рішення господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 року у справі № 902/1305/14.

                              Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи