Справа № 953/1244/23

н/п 1-кс/953/4435/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2023 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12022220000000117 від 04.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рокитне, Ніжинського району, Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

за участю сторін кримінального провадження :

прокурора - ОСОБА_4 ,

слідчого - ОСОБА_6 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

захисника підозрюваного - ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

14.06.2023 до суду надійшло клопотання старшого слідчогоcлідчого управління Головного управління національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12022220000000117 від 04.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК Українипро застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000117 від 04.02.2022 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 України.

В ході досудового розслідування встановлено, що у березні 2021 року (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) ОСОБА_8 , який використовував у своїй злочинній діяльності нікнейм - ОСОБА_8 (у подальшому нікнейми змінювалися з метою конспірації на ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , TelegramID особи: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), разом з невстановленою особою, яка використовувала у злочинній діяльності нікнейм ОСОБА_8 (TelegramID: НОМЕР_4 ), діючи умисно, із корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом вчинення Інтернет-шахрайств розробили план злочинної діяльності по вчиненню злочинів, пов`язаних із заволодінням чужим майном - грошовими коштами громадян, які розміщують оголошення про продаж товарів на сайті торгівельного майданчику «OLX.UA»

План злочинної діяльності передбачав пошук довірливих або неуважних осіб з числа продавців сайту торгівельного майданчику «OLX.UA», які, будучі введеними в оману щодо наміру придбання їх товару, надавали згоду на оформлення послуги «OLX-доставка». Після чого, потерпілим надавалось фішингове посилання (посилання, яке за своєю назвою схоже з посиланням на оригінальний сайт торгівельного майданчику «OLX.UA», після переходу за яким, завантажується сторінка сайту візуально ідентична зі сторінкою сайта-оригінала торгівельного майданчику «OLX.UA» («сайт-близнюк»)), яке створювалось безпосередньо для отримання персональних даних потерпілих осіб, які містять банківську таємницю (номерів платіжних банківських карток, строк їх дії, код перевірки дійсності картки платіжної системи - код CVV2/CVC2, код захисту інформації - ПІН-код, код для ідентифікації володільця картки - ІНФОРМАЦІЯ_2), що у подальшому надавало можливістьотримувати доступ до банківських рахунків потерпілих тарозпоряджатися їх грошовими коштами, без відома останніх.

Крім того, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 разом з невстановленою особою з нікнеймом ОСОБА_8 (TelegramID: НОМЕР_4 ) та ОСОБА_5 , вчинили 3 епізоди шахрайств, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, організованою групою, а саме: шахрайське заволодіння грошовими коштами громадян, які розміщували оголошення про продаж товарів на сайті торгівельного майданчику «OLX.UA».

07.06.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні 4епізодів кримінальних правопорушеньпередбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_5 ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: шахрайство, вчинене повторно, організованою групою, за яке відповідно до санкції статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Причетність ОСОБА_5 до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими обґрунтовується пред`явлена підозра, а саме: протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності злочинної організації в рамках ст. 272 КПК України, відповідно до яких зафіксовано вчинення кримінальних правопорушень учасниками злочинної організації щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; протоколами огляду вилучених документів на підставі ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні банківських установ, якими встановлені банківські рахунки та їх власники - учасники організованої групи; протоколами допитів потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; у яких останні надають свідчення, щодо заволодіння грошовими коштами шахрайським шляхом, без їх відома;іншими матеріалами в їх сукупності.

На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

При цьому ОСОБА_5 відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 4 ст. 190 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство вважає, що наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_5 особливо тяжкого кримінального правопорушення є вагомими, допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку, у разі визнання винуватим, за ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 загрожує покарання вчинення ряду особливо тяжких злочинів у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Без застосування найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_5 може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється. Вказані ризики підтверджуються такими фактичними обставинами.

Так, ОСОБА_5 маючи можливість вільного пересування та контактів, враховуючи умови доступного переміщення по території України у воєнний стан, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, може вчинити дії направлені на переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілих, свідківу цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому були вручені копії документів, в яких зазначені повні анкетні дані осіб, які брали участь проведенні слідчих дій, із зазначенням прізвища, ім`я, по-батькові, місця їх проживання, контактних номерів телефонів; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. На цей час досудове розслідування кримінального провадження триває, вирішується питання про проведення низки слідчих дій, з метою отримання доказів, які підозрюваний, в разі перебування на свободі, може знищити, сховати або спотворити з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин. Враховуючи механізм злочинної діяльності підозрюваного, знищення доказів даного кримінального провадження полягає лише в доступі до будь-яких мобільних пристроїв, сім-карток та Інтернету, доступ до яких, підозрюваний буте мати, знаходячись на свободі; може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що він підозрюється у вчиненні ряду однорідних злочинів, направлених на заволодіння грошовими коштами осіб, шляхом їх обману, що свідчить про завзятість його злочинних намірів, а також даних, які отримані в ході обшуку, які дають підстави вважати про вчинення великої кількості цих злочинів.

Таким чином, з метою запобігання зазначеним ризикам та неможлівістю застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартоюз визначенням розміру застави, вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий, прокурор у судовому засіданні підтримали зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний у судовому засіданні від надання пояснень відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився. Заперечував щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки не має бажання переховуватись, або іншим чином перешкоджати проведенню досудового розслідування. Просить застосувати до нього запобіжний захід ен пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, зазначивши, що стороною обвинувачення не доведено наявність існування ризиків на які йде посилання в клопотанні. Просить відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обравши інший більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, що буде цілком достатньо для досягнення завдань кримінального провадження.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000117 від 04.02.2022 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 України.

07.06.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 07.06.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 виходячи з наданих стороною обвинувачення документів: протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності злочинної організації в рамках ст. 272 КПК України відповідно до яких зафіксовано вчинення кримінальних правопорушень учасниками злочинної організації щодо потерпілих; протоколів огляду вилучених документів на підставі ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні банківських установ, якими встановлені банківські рахунки та їх власники - учасники організованої групи; протоколами допитів потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у яких останні надають свідчення, щодо заволодіння грошовими коштами шахрайським шляхом, без їх відома та іншими матеріалами в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tironv. Romania, § 37; Smirnovav. Russia, § 59; Piruzyanv. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenkov. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Beccievv. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Cloothv. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків,слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моментубезпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Також, слідчим суддею взято до уваги твердження сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Як встановлено під час судового засідання, на цей час досудове розслідування кримінального провадження триває, вирішується питання про проведення низки слідчих дій, з метою отримання доказів, з урахуванням механізму злочинної діяльності підозрюваного, знищення доказів даного кримінального провадження полягає лише в доступі до будь-яких мобільних пристроїв, сім-карток та Інтернету, доступ до яких, підозрюваний буте мати, знаходячись на волі.

На підставі вказаного, слідчий суддя доходить висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності та актуальності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження на час розгляду клопотання.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, суд враховує те, що він підозрюється у скоєнні однорідних злочинів, направлених на заволодіння грошовими коштами осіб, шляхом їх обману, що свідчить про завзятість його злочинних намірів.

Слідчий суддя звертає увагу, що через тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, цей ризик повністю виключити неможливо, а тому при обранні запобіжного заходу він буде взятий до уваги у сукупності із іншими ризиками.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 2) знищення, приховання або спотворення документів, речей, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, 3) незаконного впливу на потерпілого та свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що ОСОБА_5 хоча і вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, однак підозрюється у вчиненні 3 епізодів особливо тяжких злочинів, не має офіційних джерел отримання доходу, у зв`язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків з урахуванням обставин інкримінованих злочинів, а також даних про особу підозрюваного, які не стали для нього стримуючим фактором.

При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, відомості про особу підозрюваного, який не одружений, має постійне місце проживання,ризики, які існують, конкретні обставини провадження, наявність обґрунтованої підозри, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, здатному забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути застосований у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, який підозрюється у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушеньта у складі злочинної організації, доведених ризиків, розміру завданої шкоди погоджується, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, іншими підозрюваними по данному кримінальному провадженню з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до органу відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12022220000000117 від 04.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на строк 55 (п`ятдесят п`ять) днів в межах строку досудового розслідування.

Строк тримання під вартою обчислювати з 14 червня 2023 року до 07 серпня 2023 року.

Встановити строк дії даної ухвали до 07 серпня 2023 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок :

ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу - застава) до сплину терміну тримання під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1