Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

м. Ізмаїл, вул. Клушина, 2, 68600, (04841) 3-91-26

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2010 року м • ОСОБА_1

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі: головуючого - судді Боднар C.М., при секретарі - Смокіної Н.І.,

за участю: прокурора - Семенюк М.В.,

представника заявника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі Одеської області скаргу ОСОБА_3, діючого в якості зацікавленої особи на постанову СВ Ізмаїльського MB УМВС України в Одеській області від 08.12.2009 р. про порушення кримінальної справи № 39200900978 за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2010 р. звернувся до суду зі скаргою на постанову СВ Ізмаїльського MB УМВС України в Одеській області від 08.12.2009 р. про порушення кримінальної справи № 39200900978 у відношенні не встановленої особи за ознаками злочину передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, посилаючись на те, що дана постанова була винесена без наявності достатніх підстав, які вказували б на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 УК України, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 94 КПК України і підлягає відміні. Також вказує на ті обставини, що ніякого відчуження майна ТОВ «Інтерграндмарк» без відома засновників не було, оскільки ОСОБА_3 станом на 04.11.2009 р. був єдиним засновником і здійснював функції директора ГОВ «Інтерграндмарк», і тому між ним та ПП «Діоком», директором якого являється ОСОБА_4, 04.11.2009 р. був укладений нотаріальний договір купівлі-продажу нежилих приміщень, розташованих за адресою: Одеська обл. м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 176, при укладенні якого були дотримані всі умови, передбачені законом.

Матеріали дослідної перевірки, не містять жодного доказу наявності ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що свідчить про відсутність підстав для порушення кримінальної справи.

Між ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існували виключно корпоративні, цивільно - правові відносини, що пов’язані з реалізацією корпоративних прав ТОВ «Інтерграндмарк», та регулюються нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та ЗУ «Про господарські товариства»,які були та є предметом розгляду господарськими судами та судами загальної юрисдикції України різних інстанцій.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 діючий за довіреністю ВМР№ 487398 від 14.03.2010р. в інтересах ОСОБА_3, підтримав скаргу та просив суд скасувати постанову слідчого Ізмаїльського MB УМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_1 від 08.12.2009 р. про порушення кримінальної справи у відношенні невстановленої особи за ознаками злочину за ст. 190 ч.4 КК України у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Прокурор вважає, що скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, оскільки справу було порушено за наявності достатніх приводів та підстав, з дотриманням вимог ст.ст.94, 97, 98 КПК України. В зібраних слідчим матеріалах є достатньо даних, які вказують на

наявність ознак злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, джерела отримання даних законні.

Суд, вивчивши матеріали справи, на підставі яких була порушена кримінальна справа, заслухавши пояснення представника заявника, пояснення слідчого, вислухавши прокурора, який просив залишити скаргу без задоволення, перевіривши, чи були при порушені кримінальної справи додержані вимоги ст.ст. 94,97,98 КПК України, вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кримінальна справа № 39200900978 порушена 08.12.2009 року слідчим СВ Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеської області за фактом скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, тобто кримінальна справа порушена уповноваженою особою.

Відповідно до ст.236-8 КПК України суд, розглядаючи скарги на постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Відповідно до ст.94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим , прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані які вказують на наявність ознак злочину.

Підставами для порушення кримінальної справи є наявність ознак злочину, події, яка стала відома слідчому, а також наявність достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину. Достатніми даними, що вказують на наявність таких ознак вважається фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини злочину). Підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин. Таким чином, кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об’єктивні ознаки вчиненого злочину.

З урахуванням вимог ст.ст. 22, 67, 97 КПК України слідчий до порушення кримінальної справи зобов’язаний був провести всебічну перевірку обставин справи, встановити як ті обставини, що свідчать про вчинення злочину, так і ті, з яких вбачається відсутність об’єктивних та суб’єктивних ознак злочину.

Встановлення фактичних обставин справи, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, не може грунтуватися на переконаннях особи, що проводить дізнання чи досудове слідство, не підтверджених матеріалами справи, а докази, що містять лише припущення, не перевірені та не підтверджені будь-якими іншими матеріалами справи, на підставі ст.ст. 65, 69 КПК України не можуть вважатися придатними для встановлення фактичних обставин подій, наявності чи відсутності в діях особи складу злочину.

Відповідно до ст. 98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

В оскарженій постанові не зазначено, на підставі яких саме доказів прийнято рішення про порушення кримінальної справи у відношенні невстановленої особи за ознаками злочину за ст. 190 ч.4 КК України. Так згідно до змісту постанови, підставою для її винесення стала заява ОСОБА_5, але в своїй заяві він зазначив, що ОСОБА_3 здійснюючи функції директора ТОВ «Інтерграндмарк», 04.11.2009 р. уклав нотаріальний договір купівлі-продажу з ПП «Діоком» про купівлю нежилих приміщень, розташованих за адресою: Одеська обл. м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 176.

Таким чином при порушенні кримінальної справи № 39200900978 у відношенні не встановленої особи за ознаками злочину передбаченого ст. 190 ч.4 КК України в заяві ОСОБА_6 вказана і була відома особа, яка могла бути причетна до вчинення злочину.

Крім того, слідчим не надано оцінки цивільно правовим відносинам між ОСОБА_6, який звернувся з заявою про шахрайські дії, та ОСОБА_3

Підставами для порушення кримінальної справи слугують отриманні відповідно до закону достатні дані про наявність ознак злочинного діяння та відсутність обставин, що виключають провадження по справі.

Достатніми даними, що вказують на наявність таких ознак вважається фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину і у кожному конкретному випадку питання про достатність даних для порушення кримінальної справи вирішується особою, що здійснює дізнання, слідчим, прокурором за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням сукупності відомостей, що містяться в початкових матеріалах.

Як вбачється з матеріалів справи ОСОБА_3 станом на 04.11.2009 р. був єдиним засновником і здійснював функції директора ТОВ «Інтерграндмарк», і між ним та ПП «Діоком» 04.11.2009 р. був укладений нотаріальний договір купівлі-продажу нежилих приміщень, розташованих за адресою: Одеська обл. м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 176, при укладенні якого були дотримані всі умови, передбачені законом. У зв'язку з порушенням даної кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 УК України відносно «невстановленої особи», його - ОСОБА_3, постійно викликають до слідчого для дачі пояснень, оскільки «невстановленою особою» є він - ОСОБА_3, оскільки він не заперечує, що будучи засновником і керівником підприємства в одній особі саме він уклав вищезгадану угоду, яка є повністю законною.

Нотаріально засвідчений Договір купівлі-продажу був укладений від імені юридичної особи ТОВ « Інтерграндмарк» і підписаний правомочною особою - ОСОБА_3

Відповідно до ст. 44 Закони України «Про нотаріат»: при перевірці цивільної правоздатності і дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися із установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб - підприємців і перевірити на відповідність нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про нотаріат» угоди про відчуження майна, яке підлягає державній реєстрації, засвідчують за умови подачі документів:

• Статут Продавця і Покупця;

• Свідоцтво про державну реєстрацію Продавця і Покупця;

• ОСОБА_6 з державного реєстру юридичних осіб Продавця і Покупця;

• Наказ про призначення директора Продавця і Покупця;

• Документи, підтверджуючі право власності на майно;

На підставі вказаного переліку нотаріусом, який засвідчував угоду, були вивчені і перевірені ще раз всі вищезазначені документи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 лише 25.11.2009 р. вніс в державний реєстр відомості про зміни в Статуті підприємства став засновником ТОВ «Інтерграндмарк». Дані відомості існують в державному реєстрі. Згідно ч. 5 ст. 89 ЦК України, зміни в установчі документи юридичної особи вступають в закону силу для третіх осіб з дня державної реєстрації, а у випадках, встановлених Законом, з моменту повідомлення реєструючого органу про такі зміни.

Так, згідно ст. 7 ЗУ «Про господарські товариства» та ч. 4 ст. 83 Господарського кодексу України - всі зміни, які вносяться в установчі документи товариства і які вносяться в державний реєстр, підлягають обов’язковій державній реєстрації за тими же правилами, які встановлені і для державної реєстрації товариства. Товариство зобов’язане у п’ятиденний строк провести державну реєстрацію зміни в установчі документи та внести їх в державний реєстр.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 13.09.2008 року. ОСОБА_3 продав ОСОБА_5 належну йому частку у розмірі 100 відсотків ГОВ «Інтерграндмарк». Відповідно до п. 4 зазначеного договору, до покупця переходять, згідно розміру придбаної

частки продавця в Статутному фонді та майна товариства, права та обов’язки учасника товариства. До того ж, відповідно до п. 12 договору, з моменту підписання договору покупець зобов’язаний оформити та зареєструвати у відповідних державних органах зміни до установчих документів, зумовлені зміною складу учасників товариства. Продавець зобов’язаний підписати усі необхідні документи для здійснення зазначеної реєстрації.

ОСОБА_5 же лише 25.11.2009 р. зареєстрував в державному реєстрі відомості зміни в Статуті підприємства.

Таким чином, при укладанні угоди 04.11.2009 р. ОСОБА_3 діяв як повноправний засновник підприємства і як єдиний достовірний директор включно до 25.11.2009 р., тобто до моменту внесення змін про склад засновників та керуючого органу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова містить лише власну оцінку слідчим окремих матеріалів справи та припущення в частині ознак складу злочину, за якими перевірочні заходи не проводились в повному обсязі, що суперечить вимогам ст.ст. 22,65, 67, 94, 97, 98 КПК України.

Порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину без проведення попередньої перевірки, спрямованої на встановлення особи, яка могла вчинити такий злочин, є порушенням прав на захист такої особи, оскільки створює штучні процесуальні перешкоди для оскарження постанови в судовому порядку та унеможливлює використання такою особою відповідних прав та гарантій, закріплених міжнародно -правовими актами, Конституцією України та кримінально процесуальним законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що скаргу ОСОБА_3Г1. на постанову слідчого Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_1 від 08.12.2009 р. про порушення кримінальної справи № 39200900978 за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, задовольнити, та постанову слідчого Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_1 від 08.12.2009 р. про порушення кримінальної справи № 39200900978 за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України - скасувати.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України,

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_3, діючого в якості зацікавленої особи на постанову СВ Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеської області від 08.12.2009 р. про порушення кримінальної справи № 39200900978 за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України - задовольнити.

Постанову слідчого Ізмаїльського МВ УМВС України в Одеській області капітана міліції ОСОБА_1 від 08.12Д009 р. про порушення кримінальної справи № 39200900978 за фактом шахрайства вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 ККУкраїни — скасувати.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом 7- ми діб з дня її винесення.

Суддя С.М.Боднар