ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1225/14 (909/549/23)

УХВАЛА

14.06.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянувши матеріали позовної заяви № 01/к22 від 09.06.2023 (вх. № 6867/23 від 09.06.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Люкс" до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Люкс" - арбітражний керуючий Бігун Роман Дмитрович  звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області, в межах справи № 909/1225/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Люкс" (далі також - ТОВ "Будівельна компанія Люкс") з заявою про витребування від ОСОБА_1 на користь ТОВ "Будівельна компанія Люкс" квартири АДРЕСА_1 .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2023, для розгляду справи № 909/1225/14 (909/549/23), на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства,  визначено суддю Горпинюка І.Є.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі також - КУзПБ), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).

Відповідно до частини другої статті 161 ГПК України заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Виходячи з наведеного, подана ліквідатором ТОВ "Будівельна компанія Люкс" заява про витребування майна з чужого незаконного володіння за змістом є позовною заявою,  і повинна розглядатись, з урахуванням вимог статті 7 КУзПБ, у відокремленому позовному провадженні, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України  і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (справи № 909/1225/14 про банкрутство ТОВ "Будівельна компанія Люкс").

Разом з тим, у справах про банкрутство склад учасників справи визначається КУзПБ, натомість справи позовного провадження (що розглядаються в межах справи про банкрутство в порядку статті 7 КУзПБ) мають суб`єктний склад сторін спору, що визначається ГПК України.

Згідно зі статтями 41, 45 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Склад учасників у справі про банкрутство визначений у статті 1 КУзПБ, відповідно до якої учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Отже, суб`єктний склад учасників господарського процесу у межах позовного провадження відповідно до ГПК України не є тотожним складу учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 31.05.2022 у справі №923/719/17 (910/618/21)).

Іншими словами, учасниками справи відокремленого позовного провадження, що розглядаються в межах справи про банкрутство, є позивач, відповідач та треті особи (ч. 1 статті 41 ГПК), а не всі учасники провадження справи про банкрутство, визначені статтею 1 КУзПБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 4  ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Отже, процесуальний закон гарантує кожному право на звернення до суду, проте таке право може бути реалізовано лише в порядку, визначеному цим кодексом.

Так, положеннями ст. 162, 164 ГПК України встановлено вимоги до позовної заяви та додатків до неї.

Однак зазначені вимоги позивач дотримав не в повному обсязі.

По-перше, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

В порушення наведеної вище норми закону, позивач не зазначив, який процесуальний статус (відповідач, третя особа, і на чиїй стороні) мають у даній справі ОСОБА_2 , ГУ Державної податкової служби у Івано-Франківській області, Державна іпотечна установа, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, не зазначив ідентифікаційні коди щодо юридичних осіб (кодів ЄДРПОУ відокремлених підрозділів), реєстраційного номеру облікової картки платника податків фізичної особи.

По-друге, згідно з п. 3 ч. 3 статті 162 ГПК України,  позовна заява повинна містити  зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

В порушення даної норми, у позовній заяві не зазначено ціни позову.

По-третє, згідно з ч. 2 статті 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч. 1, 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до п. 5.26 ДСТУ 4163-2020 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів від 01.07.2020 №144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій".

До позовної заяви можуть додаватись також копії документів у прошитому вигляді з накладенням на звороті останнього аркушу паперової пломби наступного змісту: «Згідно з оригіналом. Прошито та пронумеровано. Загальна кількість арк.____. Посада ПІБ. Підпис та печатка», а не поаркушно засвідчені.

Натомість, до позовної заяви долучено копії документів, частина яких засвідчена поаркушно, щодо частини засвідчені лише перші чи останні сторінки, а частина не засвідчені взагалі. Зокрема, щодо копій договору від 22.02.2012, додаткової угоди № 1 від 21.02.2015,  засвідчені лише копії перших сторінок документів, копії акту приймання-передачі від 23.04.2012, інформаційної довідки 328830833 не засвідчені, у копіях договору № Б-22 купівлі-продажу майнових прав від 15.03.2013 та технічному паспорті на квартиру, відмітка "копія" зазначена на першому аркуші, а відмітка "Згідно з оригіналом", підпис ліквідатора та дата засвідчення копії наявні на останній сторінці документів. При цьому, копії не прошиті та не засвідчені у спосіб, зазначений вище.

По-четверте,  відповідно до п. 2 ч. 1 статті 164 ГПК України, до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 2684,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не більше 939400,00 грн).

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому, до даної позовної заяви не застосовується підпункт 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позов не стосується визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство. Як слідує з обґрунтування позовної заяви, майно, яке ліквідатор просить витребувати не вибувало від боржника внаслідок його дій, які потребують спростування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ліквідатор ТОВ "Будівельна компанія Люкс" заявив майнову вимогу,  яка підлягає оплаті судовим збором згідно з підпунктом 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в розмірі 1,5% від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 2684,00 грн).

З доданої до позовної заяви копії договору № Б-22 купівлі-продажу майнових прав від 15.03.2013 слідує, що за спірну квартиру відповідач придбавав за 177239,93 грн (п. 3.1-3.2 договору).

За таких обставин, за подання позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, до останньої позивачем не додано доказів сплати судового збору за її подання.

Водночас, у позовній заяві позивач обґрунтовує наявність підстав для звільнення ТОВ "Будівельна компанія Люкс" від сплати судового збору. Така позиція мотивована тим, що позивач через тяжкий майновий стан, а саме неплатоспроможність, яка встановлена постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2015, відсутність коштів, не має можливості сплатити судовий збір.

Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд звертає увагу на те, що  що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18).

У даному випадку предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Справа №909/1225/14 (909/549/22) до вищевказаних категорій справ не належить.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є вичерпним.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.07.2021 по справі № 01/10/5026/779/2011 суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду, що на арбітражного керуючого не розповсюджується норма статті 5 Закону України "Про судовий збір". При цьому Верховний Суд зазначив, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника (така ж правова норма наявна і в ч. 2 статті 10 КУзПБ). Розділяючи правосуб`єктність арбітражного керуючого, як самозайнятої особи, та як представника боржника у справі про банкрутство, Верховний Суд зазначив, що оскільки арбітражний керуючий діє від імені підприємства-боржника у межах наданих повноважень, така особа поряд з самостійною процесуальною дієздатністю наділена також і процесуальною дієздатністю підприємства-банкрута.

При цьому у постанові від 18.03.202 по справі № 912/1231/15-г Верховний Суд дійшов висновку, що перебування боржника в процедурі банкрутства на стадії ліквідаційної процедури не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.

Статтею 30 КУзПБ врегульовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 30 КУзПБ витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Крім того, згідно з ч. 5 статті 30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи положення ст.129 Конституції України, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Крім того, з обставин справи слідує, що за подання позову підлягає сплаті мінімальний, передбачений законом, судовий збір.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для звільнення позивача  від сплати судового збору.

Відмова у задоволенні клопотанні про звільнення від сплати судового збору у цій справі не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Водночас, суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Саме по собі посилання скаржника на неможливість сплатити судовий збір у зв`язку з негативним фінансовим станом та інші наведені позивачем обставини, не є підставою для звільнення від сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на викладене, позовна заява ТОВ "Будівельна компанія Люкс"  подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.                    

У відповідності до частин 1, 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху та встановлення строку для усунення виявлених судом недоліків.

Керуючись статтями 4, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити ТОВ "Будівельна компанія Люкс" у звільненні від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Люкс" № 01/к22 від 09.06.2023 (вх. № 6867/23 від 09.06.2023) залишити без руху.

Позивачу у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати Господарському суду Івано-Франківської області:

- відомості про те, який процесуальний статус (відповідач, третя особа, і на чиїй стороні) мають у даній справі ОСОБА_2 , ГУ Державної податкової служби у Івано-Франківській області, Державна іпотечна установа, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, їх ідентифікаційні коди щодо юридичних осіб (коди ЄДРПОУ відокремлених підрозділів), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи.

- зазначення ціни позову;

- належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви, згідно вимог, наведених у цій ухвалі;

-  документи про оплату судового збору в розмірі 2684,00 грн.          

Роз`яснити позивачу положення частин 3, 4 ст. 174 ГПК України про те, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Учасники справи можуть подавати та отримувати процесуальні документи в електронному вигляді. Для цього необхідно зареєструватись в підсистемах (модулях) "Електронний суд", "Електронний кабінет" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системі та зареєструвати офіційну електронну адресу за посиланням http://cabinet.court.gov.ua/.

Також процесуальні документи у справі можуть бути надіслані на поштову адресу суду: вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018 та/або на e-mail: inbox@if.arbitr.gov.ua із обов`язковим застосуванням кваліфікованого електронного підпису (засоби зв`язку: тел. +380342783541, +380342783542).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя                                                                                             І.Є. Горпинюк