ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2023 р. Справа№ 910/5663/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М.

суддів: Грека Б.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2022

у справі № 910/5663/22 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОКУР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.06.2023

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022, серед іншого, відкрито провадження у справі № 910/5663/22 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Визнано товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОКУР" кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" на загальну суму 354.443.091, 99 грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Касаткіна Д.М.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОКУР" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЕСУ".

Ключовими аргументами скарги є:

- ініціюючий кредитор є заінтересованою особою щодо боржника;

- суд дійшов неправильного висновку про наявність підстав для процесуального правонаступництва ініціюючого кредитора.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/5663/22 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Грек Б.М. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов`язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності.

Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5663/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

На виконання ухвали від 27.02.2023 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/5663/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 11.04.2023.

В судовому засіданні 11.04.2023 колегія суддів оголосила перерву у розгляді справи до 25.04.2023.

В судовому засіданні 25.04.2023 колегія суддів оголосила перерву у розгляді справи до 06.06.2023.

В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ч. 1 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Як встановлено місцевим судом, загальна сума підтверджених непогашених грошових вимог заявника до боржника складає 354 443 091, 99 грн, натомість, боржником не надано суду доказів погашення заборгованості перед заявником у відповідності до ч. 3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже, місцевим судом правильно встановлено наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Щодо обґрунтованості грошових вимог Ініціюючого кредитора колегія зауважує таке.

Реалізуючи своє право на звернення до суду першої інстанції, Ініціюючим кредитором було подано відповідну заяву разом із доказами в обґрунтування заявлених вимог.

Відповідно до змісту заяви, Ініціюючий кредитор просив визнати грошову заборгованість у розмірі 354 443 091,99 грн. з яких:

• 312 637 526,88 грн. - основна заборгованість (в тому числі 3% річних та інфляційні нарахування).

• 41 805 565,11 грн. - неустойка (пеня).

Дана заборгованість підтверджена судовими рішеннями Господарського суду міста Києва, які набрали законної сили, а саме:

Відповідно до Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/32157/15, з врахуванням Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/32157/15, з Боржника на користь Ініціюючого кредитора було стягнуто:

- 9 253 160,96 грн. - заборгованість із сплати відсоткового доходу за 9й-10й відсоткові періоди.

- 5 804,90 грн. - три проценти річних за прострочення зобов`язання із сплати відсоткового доходу за період з 25.07.2015 по 26.11.2015.

Відповідно до Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/6377/19 з Боржника на користь Ініціюючого кредитора було стягнуто, зокрема:

- 672 350,00 грн. - заборгованість із сплати судового збору;

- 160 872 000,00 грн. - заборгованість із сплати номінальної вартості цінних паперів;

- 9 731 654,14 грн. - три проценти річних за прострочення зобов`язання із сплати номінальної вартості цінних паперів за період з 20.03.2017 по 25.03.2019;

- 35 148 015,39 грн. - інфляційні нарахування за прострочення зобов`язання із сплати номінальної вартості цінних паперів за період з квітня 2017 по лютий 2019 року;

- 54 268 560,48 гри. - заборгованість із сплати відсоткового доходу за 11-16 відсоткові періоди;

- 6 173 154,38 грн. - три проценти річних за прострочення зобов`язання із сплати відсоткового доходу за 11-16 відсоткові періоди за період з 27.11.2015 року по 28.03.2019;

- 26 392 826,63 грн. - інфляційні нарахування за прострочення зобов`язання із сплати відсоткового доходу за 11-16 відсоткові періоди за період з серпня 2015 року по лютий 201.9 року;

- 41 805 565,11 грн. - пеня за прострочення зобов`язання із сплати номінальної вартості та відсоткового доходу за період з 01.09.2018 по 01.03.2019.

Із змісту мотивувальних частин наведених судових рішень вбачається, що Господарським судом міста Києва досліджувалися як Договір КПЦП №ДД-573/2013 так і Договір відступлення прав вимоги, за результатом чого, вимоги Ініціюючого кредитора, в тому числі за номінальною вартістю, відсотковим доходом, а також за нарахованими ним 3% річних та інфляційними втратами були задоволені.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, право Ініціюючого кредитора вимагати від Боржника сплати номінальної вартості, відсоткового доходу, а також нараховувати та стягувати 3% річних та інфляційних втрат встановлено рішеннями господарського суду та не підлягає додатковому доведенню в силу положень частини 4 статті 75 ГПК України.

Тобто, грошові вимоги Ініціюючого кредитора підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, і відповідно, обставини, які встановлені даними рішеннями не доказуються при розгляді Заяви Ініціюючого кредитора у підготовчому засіданні у якому беруть участь Ініціюючий кредитор та Боржник, стосовно яких встановлені обставини виникнення боргу, його розміру та підстав для стягнення цього боргу з Боржника.

Щодо спростування доводів апеляційної скарги про заінтересованість розпорядника майна та наявності конфлікту інтересів колегія зауважує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Кодексу, арбітражним керуючим КАСАТКІНИМ Д.М. до суду першої інстанції була подана заява про участь у справі про банкрутство, відповідно до якої, серед іншого, були надані запевнення про те, що арбітражний керуючий не належитиь до жодної категорії осіб зазначених в частині 3 статті 28 Кодексу, відповідно до якої: розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі.

Відповідно до положень статті 1 Кодексу: заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржникам, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою боржником, а саме; подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також, інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбитражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника

Відповідно до положень статті 1 Закон України «Про запобігання корупції»:

- потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує, свої службові чи представницькі повноваження, що може, вплинути па об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

- приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

- реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом, особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статі 77 ГПК України).

Скаржником, в супереч положенням статті 74 ГПК України, не надано жодного доказу щодо зацікавленості арбітражного керуючого як відносно Боржника так і відносно кредиторів, а також не доведено в чому саме полягає конфлікт інтересів, який його вид (приватний, реальний чи потенційний конфлікт інтересів) і якими належними та допустимими доказами підтверджується його реальне існування.

Також, скаржником не наданого жодного доказу в доведення існування обставин визначених частиною 3 статті 28 Кодексу.

При цьому, колегія суддів зауважує, що посилання апелянта на те, що арбітражний керуючий КАСАТКІН Д.М. є заінтересованою особою у цій справі про банкрутство, оскільки виконує повноважень арбітражного керуючого (розпорядник майна, ліквідатор) у справі №904/4387/19 про банкрутство ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», у справі №904/3900/21 про банкрутство ДП «СПОРТ-МАСТЕР» ПАТ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРНИЧО- ЗБАГАЧУВА ЛЬНИЙ КОМБІНАТ»: не підтверджує наявність обставин визначених частиною 3 статті 28 Кодексу, та не доводить заінтересованість відносно Боржника, інших кредиторові у справі.

Крім того, вказані вище юридичні особи у справах про банкрутсво, у яких приймав участь як розпопрядник майна, та, в подальшому, ліквідвтор КАСАТКІН Д.М. не є заінтересованими особами відносно Боржника в розумінні положень статті 1 Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв`язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.

Керуючись ст.ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі № 910/5663/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 у справі № 910/5663/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу №910/5663/22 повернути до господарського суду м. Києва.

5. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:

"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено 12.06.2023.

Головуючий суддя Б.М. Поляков

Судді Б.М. Грек

Б.В. Отрюх