Спр. № 2-639/09

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       1 квітня 2009 року                                         м.Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Дегтярьова Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом Лумей Нуцу Івановича до Солотвинського солерудника  про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

    В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

    Лумей Нуцу Іванович звернувся в суд з позовом до Солотвинського солерудника  про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. В позовній заяві  зазначив, що перебував в трудових відносинах з відповідачем з 23.10.1991 року по 24.06.2008 року. При звільненні йому не було виплачено заробітну плату, а також середню заробітну плату за вислугу років, як передбачено колективним договором. Неодноразові звернення до адміністрації Солотвинського солерудника про необхідність виплати заборгованості по заробітній платі бажаних результатів не дали.

    Просить стягнути з відповідача на його користь 26797, 61 гривень, що складається з 14282,61 гривні - заборгованості по заробітній платі, 3675 гривень - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, 3840 гривень - надбавки за вислугу років, 5000 гривень моральної шкоди.

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю  посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини і просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, так як надіслав суду письмову заяву, за якою просить суд розглянути справу у його відсутності, а тому суд в порядку ст.169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

    Відповідно до ст. 94 КзПп України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, а згідно до ст.95 КзПп України заробітна плата підлягає індексації.

    Згідно до ст. 115 КзПп України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата  виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені  колективним договором, але  не рідше двох разів на місяць.

    Статтею 116 КзПп України встановлюються строки розрахунку при звільненні, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем  по 24.06.2008 року і в порушення вимог ст. 115 КзПп України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці»  відповідач допустив заборгованість перед ним по оплаті праці  за період з травня 2007 року по 24.06.2008 року на суму 14282,61 гривні, що стверджується довідкою відповідача.

В порушення ст.116 КзПп  України відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача.

У відповідності до ст. 117 КзПп України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки середній заробіток позивача на момент звільнення становив 525 гривень, то загальна сума за час затримки розрахунку при звільненні становить 3675 гривень.     Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково і стягнути з  відповідача  на користь позивача 14282,61 гривні заборгованості по оплаті заробітної плати та 3675 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку, всього 17957,61 гривень.

    Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по оплаті надбавки за вислугу років до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не обґрунтовано її розмір та підстави для виплати.

    Також не є підставними вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки ним не доведено факту наявності такої шкоди.

    Судові витрати в частині сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи покласти на відповідача.

    Допустити негайне виконання рішення суду на суму  стягнення одномісячної заробітної плати в розмірі 525 гривень.

    Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 169, 209, 213-215, 367 ЦПК України, ст.ст. 94, 95,115, 116, 117 КзПп України, ст.24 Закону України «Про оплату праці», суд,

Р  І  Ш  И  В:

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з Солотвинського солерудника на користь Лумей Нуцу Івановича 14282 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривні 61 копійку заборгованості по оплаті заробітної плати та 3675 (три тисячі шістсот сімдесят п»ять) гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку, всього 17957 (сімнадцять тисяч дев»ятсот п»ятдесят сім) гривень 61 копійку з відрахуванням з цієї суми податку та інших обов’язкових платежів.

    Стягнути з Солотвинського солерудника на користь держави 179 гривень 57 копійок судового збору та 30 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

    В решті позову відмовити.

    Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення одномісячної заробітної плати в розмірі 525 гривень.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський райсуд шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження протягом 10 днів , з наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів.

Головуючий :                                                                                                      В.І.Бобрушко