УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянув в судовому засіданні в межах кримінального провадження № 12023152110000256 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 червня 2023 року,

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з тим, що прокурор не довів, що подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим.

Короткий зміст ухвали.

Ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 серпня 2023 року включно.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник вважає, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою та неправомірною. Вважає, що в судовому засіданні ризики, які вказані в клопотанні прокурора, не були доведені, а суд прийшов до неправильного висновку щодо обґрунтованості підозри.

Зазначає, що обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання, навів свої аргументи, що в нього погіршився стан здоров`я, утримання у умовах СІЗО на нього впливає негативно. На обгрунтування своїх доводів було надано довідку з медустанови, яка займається його лікуванням. Суду необхідно було належним чином дослідити її. Суд цього не зробив. Висновок суду про стан здоров`я ОСОБА_6 грунтується лише на не бажанні суду відпускати його під домашній арешт.

Також зазначає, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, має сім`ю, дружину, дочку, яка постійно цікавиться його справою, має місце проживання, кошти для існування у вигляді пенсії.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

В провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12023152110000256 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 червня 2023 року клопотання прокурора задоволено. Продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 серпня 2023 року включно.

Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов до висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які послужили застосуванню до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12023152110000256 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 . Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд, пославшись на відомості що характеризують особу обвинуваченого, обставини вчинення та тяжкість інкримінованого йому злочину, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, посягання на здоров`я іншої особи, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, а отже з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, обвинувачений може ухилитися від суду, перешкодити здійсненню процесуальних дій, втекти, впливати на свідків, потерпілу з метою зміни їхніх показань, продовжити злочинну діяльність.

Також є необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Окрім того, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити нові злочини, оскільки він схильний до насильства, вчинив злочин щодо особи похилого віку, що свідчить про негативну репутацію обвинуваченого, проживає в одному населеному пункті з потерпілою та свідками та може впливати на них з метою зміни їх пояснень, вину у вчиненому злочині не визнає.

З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, за місцем реєстрації характеризується негативно, веде аморальний спосіб життя і на нього надходять усні скарги від мешканців селища. Хоча захисником надана інша характеристика нового в.о. старости, згідно до якої станом на травень 2023 року ОСОБА_6 характеризується позитивно і скарг на нього не надходило, однак вона не заслуговує на увагу, оскільки не спростовує того факту, що раніше, до затримання, ОСОБА_6 вів аморальний спосіб життя і на нього надходили скарги. Після затримання ОСОБА_6 не проживає за місцем реєстрації, скарг на нього нема і як видно, в.о. старости змінився, тобто він не володіє об`єктивною інформацією про особу ОСОБА_6 .

Вищенаведене вказує на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризику переховування обвинуваченим від суду та можливість продовження злочинної діяльності.

Доводи захисника щодо стану здоров`я підозрюваного, який унеможливлює його перебування під вартою, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 гл. 2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 р. № 1769/5, надання ув`язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», ст. ст. 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 р. №1348/5/572.

Відповідно до п. 3 гл. 2 розділу X зазначеного Наказу, у слідчому ізоляторі здійснюються медичний контроль за станом здоров`я ув`язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров`я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.

Надання медичної допомоги особам, взятим під варту, здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 10.02.2012 р. №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах слідчого ізолятору (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного перелік та керівництво слідчого ізолятору забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини слідчого ізолятору закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини слідчого ізолятору закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Отже, лікування підозрюваного, у разі наявності у нього захворювань, можливе в умовах слідчого ізолятора та не може слугувати підставою неможливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК України, а також серйозність висунутого ОСОБА_6 обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу, про що просить апелянт.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 червня 2023 року, якою продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: