Справа № 1317/1882/12 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І.
Провадження № 22-ц/783/415/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: 53
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2015 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Гриновця Б.М.,
суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.
при секретарі: Жукровській Х.І.,
з участю: представника третьої особи ТзОВ «Панорамабудінвест» – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» – ОСОБА_2 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Мієр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и л а:
рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року вказаний вище позов задоволено частково.
Ухвалено визнати наказ директора ПП «Мієр» №48 від 18.11.2011 року про відсторонення від роботи директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 незаконним; наказ директора ПП «Мієр» №5/11 від 18 листопада 2011 року про звільнення із займаної посади директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 незаконним; поновити ОСОБА_3 на посаді директора ПП «Мієр»; стягнути з ПП «Мієр» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 113335,46 грн. та стягнути з ПП «Мієр» на користь держави судові витрати в розмірі 1133,35 грн..
Зазначене рішення оскаржив представник третьої особи ТзОВ «Панорамабудінвест» – ОСОБА_2.
У поданій апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції при ухваленні зазначеного рішення неповно з’ясовано обставини, які мають важливе значення у справі та порушено норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що суд фактично не врахував жодних доводів відповідача, зокрема щодо не підпорядкованості дій позивача, як директора ПП «Мієр» волі засновників цього підприємства. Не враховано також і клопотань відповідача про витребування доказів та безпідставно відмовлено в прийнятті зустрічного позову про стягнення з ОСОБА_3 завданої шкоди. Вважає також, що судом першої інстанції не враховано норм матеріального права, що регулює відносини між засновниками підприємства недержавної форми власності та його виконавчим директором.
На підставі вказаного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено, що рішенням зборів учасників ПП «Мієр» (присутні учасники ОСОБА_4 та ОСОБА_5О.) від 30.09.2009 року ОСОБА_3 призначено виконуючим обов’язки директора ПП «Мієр» з 01.10.2009 року (т.2 а.с.89).
Відповідно до протоколу позачергових загальних зборі засновників ПП «Мієр» від 12.07.2011 року (присутні учасники ОСОБА_5 та ТзОВ «Панорамабудінвест» в особі директора ОСОБА_6П.) вирішено, серед іншого, прийняти до складу засновників ПП «Мієр» ТзОВ «Панорамабудінвест», звільнити з посади директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 в наслідок некваліфікованого управління підприємством, що призвело майже до межі банкрутства та внаслідок втрати довір’я та призначити новим директором ПП «Мієр» ОСОБА_7 (т.1 а.с.27-29).
Станом на 10.08.2011 року, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.08.2011 року учасниками ПП «Мієр» були ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (т.1 а.с.140 звор.).
Як вбачається із матеріалів справи 23.06.2011 року та 02.11.2011 року Личаківським районним судом м. Львова було постановлено ухвали про забезпечення позову, якими, серед іншого, заборонено державним реєстраторам виконавчого комітету Львівської міської ради проводити будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів ПП «Мієр» пов’язані із зміною засновників підприємства (т.1 а.с.6), а також внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах (т.1 а.с.5).
Згідно протоколу позачергових загальних зборів засновників ПП «Мієр» від 14.11.2011 року (присутні учасники ОСОБА_5О в особі представника ОСОБА_9 та ТзОВ «Панорамабудінвест» в особі директора ОСОБА_6; запрошені ОСОБА_7, ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 на підставі довіреності) вирішено залучити для проведення зміни керівника представника ОСОБА_8 – ОСОБА_10 (т.1 а.с.165).
Рішенням позачергових загальних зборів засновників ПП «Мієр» від 16.11.2011 року, на підставі ч.3 ст.99 ЦК України, вирішено відсторонити (усунути) від виконання обов’язків директора ОСОБА_3 (т.1 а.с.150).
Цього ж дня (16.11.2011 року) позачерговими загальними зборами засновників ПП «Мієр» ухвалено, серед іншого, звільнити з посади директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 внаслідок некваліфікованого управління підприємством, що призвело майже до межі банкрутства та внаслідок втрати довір’я та призначено новим директором ПП «Мієр» ОСОБА_7 (т.1 а.с.151).
18.11.2011 року наказом №5/11 директора ПП «Мієр» ОСОБА_7, серед іншого, звільнено із займаної посади директора ОСОБА_3 з 18.11.2011 року на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв’язку із втратою довіри (т.1 а.с.72).
Крім того, 18.11.2011 року наказом №48 директором ПП «Мієр» ОСОБА_7, серед іншого, відсторонено від роботи «колишнього керівника підприємства ОСОБА_3М.» у зв’язку із звільненням ОСОБА_3 з посади директора ПП «Мієр» з підстав втрати довіри з боку власників підприємства та у зв’язку із розслідуванням кримінальної справи Пустомитівським РВ ГУ МВС України у Львівській області (т.1 а.с.25).
У поданому позові (т.1 а.с.2-3) ОСОБА_3, з врахуванням уточнень (т.1 а.с.120-125), просив суд визнати незаконними накази директора ПП «Мієр» №48 від 18.11.2011 року про відсторонення від роботи директора ПП «Мієр» ОСОБА_3; №5/11 від 18.11.2011 року про звільнення із займаної посади директора ОСОБА_3 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв’язку із втратою довіри; визнати незаконними рішення засновників ПП «Мієр», які оформлені протоколом загальних зборів засновників ПП «Мієр» від 12.07.2011 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора ПП «Мієр»; поновити ОСОБА_3 на посаді директора ПП «Мієр»; стягнути з ПП «Мієр» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.11.2011 року по час розгляду справи в суді та стягнути на його користь розрахункові в тому числі заробітну плату за останній місяць роботи і грошову компенсацію за невикористану відпустку.
Задовольняючи частково позов (за вийнятком визнання незаконним рішення засновників ПП «Мієр», які оформлені протоколом загальних зборів засновників ПП «Мієр» від 12.07.2011 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора ПП «Мієр» та стягнення на користь позивача розрахункових, в тому числі заробітної плати за останній місяць роботи і грошової компенсації за невикористану відпустку) суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення позивача від роботи було здійснено з порушенням ст.46 КЗпП України та відповідач не довів підставності такого відсторонення, а звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України вважав незаконним у зв’язку із відсутністю передбачених цією нормою підстав для звільнення ОСОБА_3 та неподанням відповідачем, всупереч ч.1 ст.60 ЦПК України, доказів на їх підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ч.3 ст.99 ЦК України (в редакції від 16.10.2011 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
На підставі системного налізу вказаних норм, з врахуванням положень ст.98 ЦК України стосовно можливості загальних зборів вирішувати будь-які питання діяльності товариства, колегія суддів приходить до висновку, що поняття усунення виконавчого органу товариства від виконання своїх обов’язків та відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом є відмінними.
Таким чином, норму ч.3 ст.99 ЦК України (у вказаній редакції) слід кваліфікувати як спеціальну норму по відношенню до правил закріплених трудовим законодавством. Слід також врахувати, що згідно ч.3 ст.99 ЦК України (в редакції від 16.10.2011 року) усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов’язків можливе в тому числі і за відсутності в їхніх діях будь-яких порушень, якщо при цьому установчими документами не визначені будь-які підстави для усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов’язків.
Як вбачається із статуту ПП «Мієр» в редакції від 16.06.2009 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, таким не передбачено жодних підстав для усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов’язків (т.1 а.с.152-164).
З врахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що усунення виконавчого органу та/чи його члена від виконання своїх обов’язків є виключною компетенцією загальних зборів того чи іншого товариства.
Крім того, як вбачається із оскаржуваного наказу №48 від 18.11.2011 року про відсторонення від роботи директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 такий підписаний директором ПП «Мієр» ОСОБА_7 у зв’язку із звільненням ОСОБА_3 з посади директора ПП «Мієр» у зв’язку із втратою довіри з боку власників підприємства та розслідуванням кримінальної справи (т.1 а.с.25).
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для відсторонення позивача від роботи, передбачені ч.1 ст.46 КЗпП України, відсутні. Посилання ж відповідача про законність відсторонення ОСОБА_3 від роботи на підставі оскаржуваного наказу у зв’язку із рішенням позачергових загальних зборів від 16.11.2011 року про усунення директора ОСОБА_3 від виконання своїх обов’язків (т.1 а.с.150) колегія суддів відхиляє, оскільки в такому випадку директор ПП «Мієр» ОСОБА_7 підмінює своїми діями, законодавчо закріплені ч.3 ст.99 ЦК України, повноваження загальних зборів ПП «Мієр».
На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині скасування наказу директора ПП «Мієр» №48 від 18.11.2011 року про відсторонення від роботи директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 законним та обґрунтованим.
Як вбачається із оскаржуваного наказу директора ПП «Мієр» №5/11 від 18.11.2011 року про звільнення із займаної посади директора ОСОБА_3 останнього звільнено на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв’язку із втратою довіри.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених ст.40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Роз’яснення порядку застосування цієї норми міститься в абз.2 п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» і згідно якого, звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Стверджуючи, що звільнення ОСОБА_3 на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України відбулось законно відповідач, відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, повинен довести наявність обставин для звільнення позивача з цих підстав, а саме вчинення ОСОБА_3 дій, які б порушували правила приймання, зберігання, транспортування, розподілу та ін. матеріальних цінностей, які він обслуговував, які дали б власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати довіри.
При цьому, колегія суддів вважає, що необхідним в цьому випадку є доведення як самого факту такого порушення так і вини позивача у формі умисних дій чи необережності у такому порушенні.
Як вбачається із матеріалів справи 14.12.2011 року комісією у складі бухгалтера, заступника директора з виробництва, завідувача складом та юрисконсульта ПП «Мієр» був складений акт за результатами перевірки наявності продукції на складі станом на 14.12.2011 року відповідно до якого виявлено недостачу продукції, вартість якої складала 309098,00 грн. (т.1 а.с.179-180).
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, докази про те, що ОСОБА_3 вчинені дії, які порушують правила приймання, зберігання, транспортування, розподілу матеріальних цінностей, які він обслуговував чи проведення операцій з такими відсутні.
Доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується встановлена недостача продукції на складі, проте ці докази не дають підстави вважати, що така недостача виникла в результаті винних чи необережних дій позивача.
Так само відсутні будь-які докази підставності та законності звільнення ОСОБА_3 оскаржуваним наказом №5/11 від 18.11.2011 року.
Крім того, відповідно до п.п. «б», «в», п.7.2. статуту ПП «Мієр», що був чинний на час виникнення спірних правовідносин до компетенції засновників підприємства належить, серед іншого, внесення змін та доповнень до статуту підприємства і призначення та звільнення директора, головного бухгалтера (т.1 а.с.161-162).
При цьому згідно п.7.3. рішення з питань зазначених в пунктах 7.2.б), 7.2.в), 7.2.є), 7.2.і), 7.2.й) можуть бути прийняті лише засновниками (т.1 а.с.162).
Згідно п.7.6. статуту ПП «Мієр» директор не вправі приймати рішення обов’язкові для засновників підприємства та для дирекції підприємства (т.1 а.с.162).
Проаналізувавши п.7.5. цього ж статуту в зазначеній вище редакції колегія суддів вважає, що дирекція ПП «Мієр» складається із двох осіб, які підзвітні засновникам: директор підприємства та фінансовий директор підприємства (т.1 а.с.162), а відтак слід прийти до висновку, що директор не вправі приймати рішення обов’язкові для директора та фінансового директора ПП «Мієр».
Таким чином, на підставі вказаного, колегія суддів прийшла до висновку, що винісши наказ №5/11 від 18.11.2011 року про звільнення із займаної посади директора ОСОБА_3 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв’язку із втратою довіри директор ПП «Мієр» ОСОБА_7 не дотримався вказаних положень статуту, чинного на час винесення цього наказу. Водночас в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності обставин та підстав для звільнення ОСОБА_3 з посади директора ПП «Мієр» на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв’язку із втратою довіри.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в частині скасування наказу №5/11 від 18.11.2011 року про звільнення із займаної посади директора ОСОБА_3 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв’язку із втратою довіри є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно ч.6 ст.235 КЗпП України та п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.
На підставі вказаного, законним і обґрунтованим колегія суддів вважає оскаржуване рішення і в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді директора ПП «Мієр», стягнення з ПП «Мієр» середнього заробітку за час вимушеного прогулу та необхідності негайного виконання цього рішення в частині поновлення та виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць, оскільки такі позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про скасування наказу №5/11 від 18.11.2011 року про звільнення із займаної посади директора ОСОБА_3 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв’язку із втратою довіри.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
При цьому, згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, яке оскаржується ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року залишити без змін.
Керуючись 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» – ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Мієр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Б.М.Гриновець
Судді: М.Я.Богонюк
ОСОБА_11
- Номер: 22-ц/783/6096/15
- Опис: Шеремета В.М. до ПП "Мієр", третя особа: ТзОВ "Панорамабудінвест" про поновлення на роботі та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 1317/1882/12
- Суд: Апеляційний суд Львівської області
- Суддя: Гриновець Б.М.
- Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено частково; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення без зміни рішення суду першої інстанції
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 11.09.2015
- Дата етапу: 23.12.2015
- Номер: 22-ц/783/4050/16
- Опис: Шеремета В.М. до ПП "Мієр", третя особа: ТзОВ "Панорамабудінвест" про поновлення на роботі та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 1317/1882/12
- Суд: Апеляційний суд Львівської області
- Суддя: Гриновець Б.М.
- Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено частково; Постановлено ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.05.2016
- Дата етапу: 30.08.2016