Справа № 2- 932/ 2009 рік

                        РІШЕННЯ

                    ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 березня 2009 року                 м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: судді  Алькової С.М., при секретарі                Золотих  Л.Н.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про розірвання  шлюбу,

                        ВСТАНОВИВ:

    Відповідач  при попередньому  розгляді справи позов по суті та за  обставинами справи визнав повністю, про що надав суду  письмову  заяву.

    Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем вони  знаходяться у зареєстрованому  шлюбі з 30 липня 2000 року, від шлюбу мають одну неповнолітню дитину –  сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;    на цей час вони припинили сімейно-шлюбні відносини,  хоча і проживають  разом,  але спільне господарство  вони не ведуть,  подружні стосунки не підтримують з зв’язку з тим, що між ними  виникла психологічна несумісність,  вони перестали розуміти один одного, зникли почуття любові та поваги, вони не могли дійти до єдиної думки  при вирішенні будь-яких сімейних питань, відповідач постійно ображав  її, за його ініціативою між ними  постійно відбувалися   сварки та скандали, він, навіть, дозволяв  собі  застосовувати   до неї, позивачки, фізичне насилля.  Вважає, що сім’я розпалася остаточно,  відновлювати  сімейно - шлюбні стосунки вона наміру не має,  син  після розірвання  шлюбу  залишиться  проживати  разом з нею,  аліментні   питання та  питання, пов’язані  із розподілом майна  подружжя  вона  має намір вирішувати у судовому порядку. Тому  вона просить суд  шлюб  між   нею та відповідачем розірвати.

    Відповідач при попередньому розгляді  справи позов  по суті та за обставинами справи  визнав у повному обсязі,  про що надав суду відповідну заяву,  не заперечує проти розірвання  шлюбу з позивачкою, та проти ухвалення  рішення  при попередньому розгляді справи.

Позивачка  при попередньому  розгляді справи   свій  позов   по суті та за обставинами справи  підтримала у  повному обсязі,  просить  суд розірвати шлюб  між нею та відповідачем,  не заперечує проти ухвалення рішення при попередньому розгляді справи.

    Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ст.  ст. 130 ч.4  ЦПК України при визнанні позову ухвалюється  судове рішення в порядку ст. 174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання  відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Зі згоди сторін суд ухвалює рішення при попередньому розгляді справи.

Судом були досліджені  такі докази, надані позивачем на підтвердження свого позову:

Свідоцтво про реєстрацію шлюбу, свідоцтво про народження дитини.   Дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши докази,  суд

вважає, що позов  підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом були встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу, актовий запис №   7 (а.с. 5), сторони дійсно заходяться у зареєстрованому шлюбі з  30 липня 2000 року.

Від  шлюбу  сторони мають неповнолітню дитину – сина   ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №  230(а.с. 5).

На  час звернення до суду сторони припинили сімейно-шлюбні відносини з тих причин,  що між сторонами   виникла психологічна несумісність,  вони  перестали розуміти один одного, зникли почуття любові та поваги,  вони не могли дійти до єдиної думки при вирішенні будь-яких сімейних питань,  відповідач ображав дружину, за його ініціативою у   сім’ї часто виникали  скандали та сварки,  відповідач застосовував до  позивачки  фізичне   насилля. Зараз сторони   спільне господарство не ведуть, сімейно - шлюбні відносини не підтримують,   на примирення  сторони не згодні, позивачка наполягає на розірванні  шлюбу.

Неповнолітній  син   після розлучення   залишиться проживати разом  з позивачкою, на його утримання позивачка має  намір стягнути з відповідача   аліменти  у судовому  порядку.

Спір щодо  розподілу  спільного майна подружжя між сторонами  

також буде вирішуватися у судовому порядку.

У відповідності  до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок  його розірвання  за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, який  згідно ст. 112 ч.2 СК України  ухвалює рішення про розлучення, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя  подружжя  та збереження  шлюбу суперечить  інтересам одного з них.

Суд вважає, що збереження та відновлення  сім’ї сторін не доцільно, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу сторін неможливе, і даний шлюб підлягає розірванню, а позовна заява задоволенню; витрати, пов’язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС, належить стягнути  з відповідача.

Таким чином, визнання відповідачем позову не  суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 -215, 88 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про розірвання  шлюбу,  задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований  30 липня 2000 року Лозівською сільською радою  Шаргородського району  Вінницької області,  актовий запис № 7, від якого є одна неповнолітня  дитини, розірвати.

При видачі свідоцтва  про розірвання шлюбу стягнути з відповідача  державне мито на користь держави в сумі 17 грн., позивачку від сплати мита звільнити.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному  порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 –  денний строк з дня  проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, в апеляційну інстанцію або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя:                             С.М. Алькова