Справа № 2-730/ 2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2009 року м. Дніпродзержинськ
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: судді Алькової С.М., при секретарі Золотих Л.Н.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Відповідач при попередньому розгляді справи позов по суті та за обставинами справи визнав повністю, про що надав суду письмову заяву.
Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем вони знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 16 грудня 1995 року, від шлюбу мають одну неповнолітню дитину – дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; у 2007 році вони з відповідачем припинили спільне проживання з тих причин, що між ними виникла несумісність характерів, вони втратили почуття любові, з того часу вони проживають окремо один від одного, сімейно-шлюбні відносини не підтримують, вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить їх з відповідачем інтересам та інтересам їх дитини. Тому вона просить суд розірвати шлюб, тим самим задовольнити позов. Спору щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя між нею та позивачем не існує, аліменти на утримання дочки відповідач виплачує у судовому порядку.
Відповідач при попередньому розгляді справи позов по суті та за обставинами справи визнав у повному обсязі, про що надав суду відповідну заяву, не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачкою, та проти ухвалення рішення при попередньому розгляді справи.
Позивачка при попередньому розгляді справи свій позов по суті та за обставинами справи підтримала у повному обсязі, просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, не заперечує проти ухвалення рішення при попередньому розгляді справи.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ст. ст. 130 ч.4 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку ст. 174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Зі згоди сторін суд ухвалює рішення при попередньому розгляді справи.
Судом були досліджені такі докази, надані позивачем на підтвердження свого позову:
Свідоцтво про реєстрацію шлюбу, свідоцтво про народження дитини. Дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши докази, суд
вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судом були встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу, актовий запис № 1182 (а.с. 4), сторони дійсно заходяться у зареєстрованому шлюбі з 16 грудня 1995 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис № 138 ( а.с. 5).
У липні 2007 році сторони припинили сімейно-шлюбні відносини з тих причин, що між сторонами виникла психологічна несумісність, вони втратили почуття любові, на цей час сторони проживають окремо один від одного, спільне господарство не ведуть, сімейно-шлюбні відносини не підтримують, на примирення не згодні, наполягають на розірванні шлюбу. Спору щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя між сторонами не існує, дочка після розірвання шлюбу зі згоди відповідача залишиться на вихованні та утриманні позивачки, аліменти на утримання дитини відповідач сплачує на користь позивачки за рішенням суду.
Відповідно до ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок
Його розірвання.
У відповідності до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, який згідно ст. 112 ч.2 СК України ухвалює рішення про розлучення, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них.
Суд вважає, що збереження та відновлення сім’ї сторін не доцільно, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу сторін неможливе, і даний шлюб підлягає розірванню, а позовна заява задоволенню; витрати, пов’язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС, належить стягнути з відповідача.
Таким чином, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 -215 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112 СК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 16 грудня 1995 року Дніпровським РАГС м. Дніпродзержинська, актовий запис № 1182, від якого є одна неповнолітня дитини, розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з відповідача державне мито на користь держави в сумі 17 грн., позивачку від сплати мита звільнити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, в апеляційну інстанцію або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: С.М. Алькова