Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 641/626/22

Провадження № 1-кп/553/142/2023

У Х В А Л А

Іменем України

09.06.2023 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі

головуючого судді                - ОСОБА_1 ,

при секретарі                - ОСОБА_2 ,

з участю прокурора                - ОСОБА_3 ,

обвинувачених        - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисника адвоката                - ОСОБА_7 ,

перекладача                        - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12021220000000057 від 19.01.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4

01.02.2022 року до Комінтернівського районного суду м. Харкова з Харківської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт, складений 31.01.2022 року ст. слідчим в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_12 в рамках кримінального провадження № 12021220000000057 від 19.01.2021 року відносно ОСОБА_5 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_4 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146 КК України (справа № 641/626/22).

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. Строк воєнного стану продовжувався згідно з Указами Президента України№ 133/2022 від 14.03.2022 року, № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 341/2022 від 17.05.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року, № 757/2022 від 07.11.2022 року, № 58/2023 від 06.02.2023 року та востаннє Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова та Комінтернівського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.

Згідно з ухвалою від 17.05.2022 року кримінальне провадження № 12021220000000057 від 19.01.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146 КК України прийнято до провадження суддею Ленінського районного суду м. Полтави та призначене підготовче судове засідання.

Згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.07.2021 року відносно ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого продовжувався ухвалами 30.08.2021 року, 30.09.2021 року, 03.12.2021 року, 30.12.2021 року та ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.03.2022 року та ухвалами Ленінського районного суду м. Полтави від 17.05.2022 року, від 27.06.2022 року, від 16.08.2022 року, від 13.10.2022 року, від 28.11.2022 року, 24.01.2023 року, 02.03.2023 року, 16.05.2023 року.

Ухвалою судді від 22.05.2023 року вирішено судове засідання по справі проводити в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ "Харківський слідчий ізолятор" з метою забезпечення участі обвинуваченого та дотримання його прав і інтересів. Відеоконференцію за участю перекладача ОСОБА_8 проводити під час трансляції з Ямпольського районного суду Вінницької області.

Крім того, ухвалою судді від 07.06.2023 року вирішено судове засідання по справі проводити в режимі відеоконференції з під час трансляції з Червонозаводського районного суду м. Харкова з метою забезпечення участі прокурора.

Прокурор звернулася з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для його застосування, не зменшилися та продовжують існувати. Вказала, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за вчинення яких законом передбачене покарання у виді позбавлення волі, зокрема ч. 4 ст. 189 КК України на строк до 12 років з конфіскацією майна, не одружений, не працює, не має міцних соціальних зв`язків, є громадянином іншої держави, в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт відносно нього за ч. 4 ст. 152 КК України, що в сукупності обґрунтовано свідчить про те, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду як на території України, так і виїхати за її межі, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, які на даний час не допитані та анкетні дані і місце проживання яких йому відоме з матеріалів справи, з метою зміни ними показань, може продовжити вчинення аналогічних кримінальних правопорушень чи продовжити злочинну діяльність. Вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КГІК України, з огляду на дані про особу обвинуваченого, конкретні обставинним вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень неможливим застосування до нього інших більш м`яких запобіжних заходів, які не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечували. Захисник вказував на недоведеність стороною обвинувачення існування на даний час ризиків, запобіганням яким обґрунтоване клопотання, наголосив на тому, що підзахисний наміру ухилятись від суду не має, тривалий час утримується під вартою, а зі спливом часу ризики зменшуються, у зв`язку з чим просив визначити розмір застави.

Обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_6 підтримали позицію захисника.

Від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою шляхом визначення розміру застави як альтернативи запобіжному заходу у виді тримання під вартою у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування клопотання захисник послався на те, що на цей час стали відомі нові обставини, які не враховувались під час вирішення питання щодо обрання та продовження дії запобіжного заходжу та які повинні у розумінні вимог ст. 178 КПК України враховуватись під час обрання та продовження запобіжного заходу. Вказав, що стороною захисту отримано відомості з Туркменістану, згідно до яких ОСОБА_4 страждає з 2003 року онкологічним захворюванням з діагнозом Лімфогранулематоз ІІІ ступеня, фетобластома ІІ ступеня, у зв`язку з чим знаходиться на обліку в онкологічному кабінеті та потребує лікування двічі на рік. В умовах ДУ "Харківський слідчий ізолятор" останні два роки ОСОБА_4 необхідне лікування не отримує. Батько обвинуваченого ОСОБА_14 є інвалідом ІІ групи, непрацездатний, мати обвинуваченого ОСОБА_15 є інвалідом ІІІ групи, повністю непрацездатна. ОСОБА_4 був єдиним, хто надавав допомогу з утримання батькові та матері. Також ТОВ "Генеральна лінія" зобов`язується працевлаштувати обвинуваченого ОСОБА_4 та контролювати його процесуальну поведінку, на цей час укладено Договір оренди квартири від 19.12.2022 року, де буде проживати ОСОБА_4 . Вказане свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_4 , критичний стан його здоров`я, наявність непрацездатних батьків-інвалідів, що знаходились на його утриманні.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_7 клопотання підтримали, просили задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_6 підтримали позицію захисника.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на те, що наведені захисником обставини стосуються особи обвинуваченого та не спростовують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Той факт, що ОСОБА_4 хворів на тяжке захворювання, не свідчить про неможливість забезпечення йому належного лікування в умовах установи попереднього ув`язнення, при цьому, доказів того, що він наразі потребує лікування та перебуває на медичному обліку в установі, де позбавлений можливості отримувати необхідне лікування, не надано, наявність у нього батька інваліда була предметом дослідження під час застосування запобіжного заходу до нього, той факт, що на даний час у нього є постійне місце проживання та можливість влаштуватись на роботу, не спростовує ризик ухилення від суду, позаяк ОСОБА_4 є громадянином іншої держави та не обмежений у праві виїзду за межі України, а термін дії посвідки про право на тимчасове перебування в Україні закінчився, що може стати підставою для органів міграційної служби ставити питання про його видворення з України. Просила у задоволенні клопотання захисника відмовити.

При вирішенні клопотань прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_7 суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, враховує той факт, що ОСОБА_4  обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень в складі організованої групи, які пов`язані з застосуванням погрози насильством і заподіянням фізичних страждань потерпілим, відповідно до положень ст. 12 КК України інкриміновані кримінальні правопорушення віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі, в тому числі за ч. 4 ст. 189 КК України на строк до 12 років з конфіскацією майна, а також дані про особу обвинуваченого, який офіційно не одружений, не працевлаштований, є громадянином іншої держави, те, що в даний період часу на розгляді в Дзержинському районному суді м. Харкова перебуває інше кримінальне провадження відносно нього за ч. 4 ст. 152 КК України, його вік, репутацію, майновий стан та оцінюючи встановлені обставини у сукупності вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, які на даний час не допитані та анкетні дані і місце проживання яких йому відоме з матеріалів справи, вчинити інше кримінальне правопорушення, а відтак доведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції певний період часу, на переконання суду, не свідчить безперечно про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих діянь і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Оцінюючи доводи, наведені захисником обвинуваченого ОСОБА_16 у клопотанні про зміну запобіжного заходу, суд враховує надані ним документи.

Так, згідно довідки сімейного лікаря Медичного центру здоров`я Жейхунь Управління охорони здоров`я Лебапської області Міністерства охорони здоров`я та медицини Туркменістану № 24 від 02.06.2023 року, вона видана хворому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він дійсно перебуває на обліку в онкологічному кабінеті з 2003 року з діагнозом: Лімфогранулематоз ІІІ ступеня (МоТ2N1), фетобластома ІІ ступеня (МоТ2N1). Пацієнт потребує лікування двічі на рік.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 21 Закону України "Про попереднє ув`язнення", особи, які перебувають під вартою, мають право на надання їм медичної допомоги, обов`язок забезпечення якої покладається на адміністрацію установи, де особа утримується під вартою.

При цьому, очевидно, що зазначене у медичній документації захворювання виявлено у ОСОБА_4 20 років тому, обвинувачений не вказував про наявність у нього хвороби, а установа попереднього ув`язнення не повідомляла суд про існування перешкод для його утримання за станом здоров`я. Стороною захисту не надано суду доказів на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_4 продовжує хворіти, звертався за медичною допомогою до медичної частини установи попереднього ув`язнення та не може бути забезпечений належною медичною допомогою з урахуванням його стану здоров`я під час перебування в ДУ "Харківський слідчий ізолятор", як і об`єктивних даних на підтвердження того, що стан здоров`я ОСОБА_4 погіршується та перешкоджає його утриманню під вартою в умовах ДУ "Харківський слідчий ізолятор", він дійсно на даний час потребує лікування, належне забезпечення якого неможливе за умови утримання в установі попереднього ув`язнення.

Не спростовано стороною захисту також і твердження прокурора про те, що ОСОБА_4 не має на теперішній документу, що дає йому як громадянину Туркменістану право на перебування та проживання в Україні.

Відповідно до довідки про охорону здоров`я № 057h, затвердженої наказом Міністерства Охорони Здоров`я та лікарської промисловості Туркменістану № 136 від 17.05.2019 року, ОСОБА_15 , 1968 року народження, з 21.04.2023 року є інвалідом 2 групи загального захворювання,

З довідки про охорону здоров`я № 057h, затвердженої наказом Міністерства Охорони Здоров`я та лікарської промисловості Туркменістану № 136 від 17.05.2019 року, вбачається, що ОСОБА_17 , 1967 року народження, з 16.03.2020 року є інвалідом 2 групи.

19.12.2022 року між ОСОБА_18 , який є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 23.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, та ОСОБА_19 укладений договір оренди квартири (житлового приміщення), відповідно до умов якого квартира АДРЕСА_1 орендується, надається орендарю для проживання. Орендар в свою чергу уклав даний договір оренди квартири в інтересах ОСОБА_4 , який у подальшому має право проживання в даній квартирі без орендаря.

Згідно листа ТОВ "Генеральна лінія", який не містить вихідного номера та дати, ТОВ "Генеральна лінія" зобов`язується працевлаштувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та контролювати його процесуальну поведінку.

З характеристики ув`язненого ОСОБА_4 , складеної інспектором ВСВПР, погодженої заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи та затвердженої в.о. начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" 21.12.2022 року, за час тримання в установі він характеризується посередньо, вимоги режиму тримання та правил внутрішнього розпорядку СІЗО не порушує. На профілактичному обліку не перебуває. Адміністрацією установи не заохочувався, до суспільно-корисної праці не залучається. Тримається в приміщенні з невеликою чисельністю ув`язнених, в середовищі яких конфлікти не виникають. В бесідах з представниками адміністрації та персоналу установи намагається дотримуватися правомірних та ввічливих відносин, виконує їх вимоги лише під контролем. Санітарно-гігієнічних правил дотримується. Підтримує соціально-корисні зв`язки з рідними шляхом отримання продуктових передач.

Як вбачається зі змісту вказаних документів, вони об`єктивно підтверджують наявність у обвинуваченого батьків, які є інвалідами, постійно проживають в Туркменістані, а також можливість обвинуваченого проживати в орендованій квартирі у м. Харкові. Довідка ж ТОВ "Генеральна лінія" оформлена не у відповідності з вимогами чинного законодавства, не містить відомостей щодо посади або роботи, якою може бути забезпечений ОСОБА_4 з урахуванням його освіти, навиків, здібностей тощо, наявності вакантних посад у товаристві, що ставить під сумнів викладені у ній обставини.

Поряд з вищезазначеним, суд бере до уваги, що доводи сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого на даний час постійного місця проживання в м. Харкові , можливості працевлаштування та хворих батьків, які мешкають в іншій країні, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Саме з підстав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час вирішення питання про застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не було застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави.

       Аналізуючи обставини, якими обґрунтоване клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що наведені ним дані щодо особи обвинуваченого не можуть бути визнані такими, що доводять зменшення суспільної небезпечності інкримінованого діяння і особи обвинуваченого та істотно впливають на можливість застосування при продовженні строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно нього норми п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України. А тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , та які на теперішній час не зникли, а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту чи особистого зобов`язання, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку та реалізацію завдань кримінального провадження, визначених в ст. 2 КПК України, тим паче у зв`язку з військовою агресією проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, з приводу застосування особистої поруки та застави жодна особа у встановленому законом порядку не зверталась, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів та не знаходить підстав для визначення розміру застави з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України та зміну запобіжного заходу на інший більш м`який.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів з 09 червня 2023 року по 07 серпня 2023 року включно без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_11  адвоката ОСОБА_20  про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим – в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1