Справа № 461/4363/23

Провадження № 1-кп/461/502/23

УХВАЛА

07.06.2023                                                                                 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора  ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого  ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  №22022140000000270 від 03.12.2022 про обвинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працюючого КП НВК "Іскра", розлученого, має на утримання сина, 2014р.н., військовозобов`язаного, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.2, ч.3 ст.436-2 КК України,-

в с т а н о в и л а :

31.05.2023 в провадження Галицького районного суду м. Львова в порядку ст.ст. 283, 291, ч.9 ст.615 КПК України з Львівської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022140000000270 від 03.12.2022 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.2, ч.3 ст.436-2 КК України, до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваним. Крім цього, разом із обвинувальним актом прокурором подано письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 діб, без можливості внесення застави.

Ухвалою суду від 01.06.2023 вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане ним письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, просить продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, без визначення розміру застави. В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.2, ч.3 ст.436-2 КК України, а саме: у вчиненні умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, шляхом надання допомоги іноземній державі та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану; поширенні матеріалів, у яких міститься виправдування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році; повторному поширенні матеріалів, у яких міститься виправдування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, та визнання правомірною тимчасової окупації території України. Прокурор зазначає, що 09.12.2022 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчого судді, востаннє ухвалою від 02.05.2023 строком до 09.06.2023 року. Прокурор стверджує, що на даний час є необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки ризики, які стали підставою для обрання даного виду запобіжного заходу не минули та не зменшились. Враховуючи міру покарання, яка загрожує обвинуваченому він може переховуватись від органів досудового слідства та суду (ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків, експерта та спеціаліста у цьому кримінальному провадженні з метою примушування їх до дачі завідомо неправдивих показань або відмови від їх надання (ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Зухвалість висловлювань, викладених в листуванні ОСОБА_7 у мережах «Telegram, Whatsapp, Viber», свідчить про відсутність у обвинуваченого будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_7 , розуміючи невідворотність покарання за вчинені ним діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності (ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України). Зважаючи на те, що злочини, у вчинені яких підозрюється ОСОБА_7 , спрямовані на шкоду державі, у якій на цей час запроваджено воєнний стан, не виключено, що останній може продовжити злочинну діяльність, в тому числі з метою уникнення від відповідальності (ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України). З урахуванням фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкості, даних щодо особи обвинуваченого  ОСОБА_7 , відносно останнього доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та його належну поведінку. Окрім того, прокурор зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, а тому просить не визначати розмір застави.

Крім цього, в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про направлення вказаного кримінального провадження до Львівського апеляційного суду для вирішення питання про внесення подання до Касаційного кримінального суду Верховного Суду про визначення територіальної підсудності у даному кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави заперечили, просили з врахуванням особи обвинуваченого визначити розмір застави. Щодо скерування обвинувального акту до Львівського апеляційного суду для вирішення питання про звернення до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з поданням про направленнякримінального провадження за підсудністю за місцем вчинення кримінального правопорушення не заперечили.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, вивчивши обвинувальний акт, дослідивши матеріали клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу, судова колегія зазначає наступне.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 09.12.2022 відносно підозрюваного   ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, без визначення розміру застави. Відповідними ухвалами слідчого судді від 02.02.2023, 29.03.2023 та 03.05.2023 підозрюваному   ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Строк дії застосованого запобіжного заходу до 09.06.2023.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Статтею 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в тому числі до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

В підготовчому судовому засіданні колегія суддів не має процесуальної можливості і повноважень перевірити докази та обґрунтованість підозри. Належність та допустимість доказів буде перевірена судом під час судового засідання, про що суд зробить відповідні висновки в остаточному процесуальному рішенні.

Колегія суддів враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та/або осуду, вчините інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів, може перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, а саме не з`являтися до суду, чим умисно затягувати строки розгляду справи, може продовжити злочинну діяльність, в тому числі з метою уникнення від відповідальності.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій, враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за який законом передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, тяжкого злочину, за який законом передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а також особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, експертів, спеціалістів. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Продовжує існувати і ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_7 , розуміючи невідворотність покарання за вчинені ним діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності.

Крім того, у зв`язку з тим, що на даний час вторгнення російської федерації на територію України триває, останній може продовжити вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Колегія суддів при застосуванні запобіжного заходу приймає до уваги той факт, що ОСОБА_7 розлучений, має на утриманні неповнолітнього сина, 2014 р.н., до затримання працював КП НВК "Іскра", раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Даних про наявність захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють його перебування в умовах тримання під вартою під час розгляду справи суду не надано.

З урахуванням викладеного, особи обвинуваченого, обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим судом, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України ризикам.

За таких підстав, з врахуванням того, що ОСОБА_7 обвинувачується в тому числі у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, суд приходить до висновку, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід продовжити обвинуваченому саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,  суд враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого зокрема ч.2 ст.111 КК України.

А відтак, правових підстав для визначення   ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу колегія суддів не вбачає, враховуючи, що він обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.111 КК України, а саме державної зради в умовах воєнного стану.

Щодо клопотання прокурора про направлення кримінального провадження до Львівського апеляційного суду для вирішення питання про звернення до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з поданням про направленнякримінального провадження за підсудністю, судова колегія прийшла до наступного.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-1 від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який наразі продовжено до 18.08.2023.

25.08.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» від 27.07.2022 № 2462-ІХ (далі - Закон № 2462-ІХ), яким абзац 1 ч. 9 ст. 615 КПК викладено у наступній редакції: «Під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством».

Водночас положеннями ч. 1 ст. 32 КПК України передбачено, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Тобто основною юридичною ознакою для визначення територіальної підсудності є місце вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, зокрема, порушено правила підсудності.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 22.05.2020 року у справі №643/7609/20, де зазначено, що встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст.24 Конституції України та ст.10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні проводилось слідчим відділом УСБУ у Львівській області, який розташований в межах територіальної юрисдикції Галицького районного суду м. Львова, і після його завершення обвинувальний акт у кримінальному провадженні був скерований та надійшов на розгляд саме до Галицького районного суду м. Львова. Судовий розгляд у провадженні не розпочато.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2, 3 ст.436-2 КК України. Більш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України, а саме державна зрада, тобто вчинення громадянином України, умисного діяння, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України, шляхом надання допомоги іноземній державі та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, було вчинено за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 - АДРЕСА_1 . Менш тяжкі кримінальні правопорушення, передбачені ч.2, 3 ст.436-2 КК України, також вчинені за вищезазначеним місцем проживання обвинуваченого та за місцем його праці в КП НВК "Іскра", що за адресою: м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 84. А відтак, усі інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення вчинені ним в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя здійснює правосуддя, свою роботу не припиняв та територіальна підсудність його справ розпорядженнями Голови Верховного Суду чи рішеннями Вищої ради правосуддя не змінювалась.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при викладених вище обставинах обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022140000000270 від 03.12.2022 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.2, ч.3 ст.436-2 КК України, надійшов до Галицького районного суду м. Львова з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Отже, з метою недопущення порушень правил територіальної підсудності розгляду кримінального провадження слід порушити питання перед Львівським апеляційним судом щодо внесення подання до КС Верховного Суду про направлення кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.2, ч.3 ст.436-2 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022140000000270 від 03.12.2022, за підсудністю з Галицького районного суду м. Львова до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 32, 34, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 314, 372, 376, 615 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого  ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», на 60 днів, тобто до 04.08.2023 включно, без визначення розміру застави.

Клопотання прокурора про направлення матеріалів кримінального провадження до Львівського апеляційного суду з метою звернення апеляційного суду до Касаційного кримінального суду  Верховного суду із поданням про направлення кримінального провадження за підсудністю - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022140000000270 від 03.12.2022, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.2, ч.3 ст.436-2 КК України, направити до Львівського апеляційного суду для вирішення питання про звернення до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з поданням про направлення кримінального провадження за підсудністю з Галицького районного суду м. Львова до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення. Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Головуючий суддя                                 ОСОБА_1

Судді:                                                 ОСОБА_2

                                                        ОСОБА_3