Справа № 554/11994/22

Провадження № 1-кп/643/97/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисника обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022221170002349 від 26.07.2022, за обвинуваченням

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волоська Балаклія Шевченківського району Харківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Чкаловське Чугуївського району Харківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Сподобівка Шевченківського району Харківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України

ВСТАНОВИВ

В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_13 та ОСОБА_10 обвинувачуються у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаному із насильством, що є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 - у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаному із насильством, що є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, в умовах воєнного стану,

У вказаному кримінальному провадженні відносно обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурором подані письмові клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання щодо продовження ОСОБА_13 дії запобіжного заходу зазначено, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. На стадії досудового розслідування до ОСОБА_13 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У сторони обвинувачення є підстави вважати, що у обвинуваченого можуть виникнути передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України спроби, з урахуванням суворості покарання, що передбачається за інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, переховуватись від суду. Також існує ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений не має законних джерел прибутку. Крім того, існує ризик незаконного впливу на свідків. Слід враховувати, що обвинувачений не має осіб на утриманні та міцних соціальних зв`язків. На даний час продовжують існувати ризики, які мали місце на час обрання запобіжного заходу. Ураховуючи наведене, жодний інший більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не здатний запобігти наведеним ризикам, які на даний час не зменшились.

В обґрунтування клопотання щодо продовження ОСОБА_8 дії запобіжного заходу зазначено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. На стадії досудового розслідування до ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У сторони обвинувачення є підстави вважати, що у обвинуваченого можуть виникнути передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України спроби, з урахуванням суворості покарання, що передбачається за інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, переховуватись від суду. Також існує ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений не має законних джерел прибутку. Крім того, існує ризик незаконного впливу на свідків. Слід враховувати, що обвинувачений не має осіб на утриманні та міцних соціальних зв`язків. На даний час продовжують існувати ризики, які мали місце на час обрання запобіжного заходу. Ураховуючи наведене, жодний інший більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не здатний запобігти наведеним ризикам, які на даний час не зменшились.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлені клопотання. Заперечував проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Потерпілі та їх представник, кожний окремо, підтримали позицію прокурора.

Обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , їх захисник адвокат ОСОБА_9 , кожний окремо, заперечували проти клопотання прокурора. Просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Законний представник, а також захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 , кожний окремо, просили вирішити клопотання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_10 у судове засідання 06.06.2023 не з`явився. Ураховуючи, що вирішення клопотання прокурора не впливатиме на права та обов`язки ОСОБА_10 , а також обов`язок суду розглянути вказане клопотання протягом встановленого КПК України строку, суд вважає за можливе вирішити вказане клопотання за відсутності ОСОБА_10 .

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_13 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого корисливого насильницького злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна, не одружені, офіційно не працевлаштовані.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 убачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Враховуючи дані про особи обвинувачених, тяжкість покарання, що їм загрожує в разі визнання їх винними, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі ризику переховування обвинувачених від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинувачених за висунутим їм обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи захисника щодо відсутності ризиків.

У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_13 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого корисливого насильницького злочину, а також дані про їх особи, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених переважають інтереси забезпечення поваги до їх особистої свободи.

Оцінюючи доводи захисника щодо відсутності скарг від потерпілих та свідків з приводу спроб незаконного впливу на них з боку обвинувачених, відсутності у останніх закордонних паспортів та наявності постійного місця проживання, якими захисник обґрунтовувала необхідність зміни запобіжного заходу на домашній арешт, суд керується таким. Вказані доводи не можуть бути визнані судом обставинами, яка свідчить, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, настільки зменшились, що їм можна запобігти шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Крім того, суд враховує, що вказані обставини існували і на стадії досудового розслідування, тобто на момент обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ураховуючи наведене, у суду відсутні підстави для висновку, що з`явились нові обставини, які свідчать про зменшення ризиків, що існували під час обрання запобіжного заходу.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинувачених, тяжкість покарання, що їм загрожує в разі визнання їх винними, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченими дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотаннях про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинувачених під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.

Ураховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , на строк до 24:00 годин 04.08.2023.

Відповідно, з наведених вище підстав суд відмовляє в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу, обраного відносно обвинувачених, на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_13 в обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу посилався на виникнення проблем із здоров`ям, а саме на загоєння кісти куприка.

Отримавши вказані пояснення обвинуваченого, судом на обговорення учасників судового провадження постановлено питання щодо проведення медичного обстеження обвинуваченого.

Учасники судового провадження, кожний окремо, не заперечували проти проведення медичного обстеження обвинуваченого.

Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є в тому числі охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, до яких в тому числі відноситься обвинувачений.

Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 206 КПК України, яка має назву «Загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини», кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України» зазначено, що стаття 3 Конвенції покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі. Суд допускає, що медична допомога, яка доступна в установах системи виконання покарань, не завжди може бути на тому ж рівні, що й в найкращих громадських медичних закладах. Проте держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (див. рішення у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 94, ECHR 2000-XI); див. також "Хуртадо проти Швейцарії" (Hurtado v. Switzerland), рішення від 28 січня 1994 року, Серія A, N 280-A).

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 по справі № 0306/7567/12, коли нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено, є необхідним та можливим застосування аналогії права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК загальні засади кримінального провадження. Однією з таких засад є законність, що включає обов`язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.

Враховуючи наведене вище та керуючись принципом верховенства права і практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_13 на отримання медичної допомоги, суд вважає за необхідне доручити Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» провести медичне обстеження ОСОБА_13 з метою визначення стану здоров`я останнього та необхідності його лікування.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Одночасно суд роз`яснює обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , що вони мають право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.

Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України

УХВАЛИВ

У задоволення клопотання ОСОБА_13 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_13 , на домашній арешт - відмовити.

У задоволення клопотання ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_8 , на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_13 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_13 , на строк до 24:00 годин 04 серпня 2023 року включно.

Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_8 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_8 , на строк до 24:00 годин 04 серпня 2023 року включно.

Зобов`язати Державну установу «Харківський слідчий ізолятор» провести невідкладне медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_13 , який тримається під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», з метою визначення стану здоров`я ОСОБА_13 та вирішення питання щодо необхідності його лікування у встановленому законодавством України порядку, і повідомити Московський районний суд м. Харкова про виконання ухвали в цій частині (адреса: 61153, м. Харків, пр. Ювіленйний, 38-Є, суддя ОСОБА_1 ).

Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_13 , ОСОБА_8 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії даної ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали в цій частині можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала в частині продовження тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова 06.06.2023 року о 16-30 год.

Суддя ОСОБА_1