ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"05" червня 2023 р. Справа№ 910/5925/15-г

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Корсака В.А.

Суліма В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі №910/5925/15-г (суддя Босий В.П)

за позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області

до Публічного акціонерного товариства «Київмедпрепарат»

про спонукання до виконання умов договору,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі №910/5925/15-г позовні вимоги Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області задоволено повністю. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Київмедпрепарат» передати Національному банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області оригінали правовстановлюючих документів на предмети іпотеки за іпотечними договорами.

Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить:

- визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі № 910/5925/15-г, поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження;

- зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі № 910/5925/15-г на час розгляду апеляційним судом даної скарги;

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у справі № 910/5925/15-г і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/166/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Суліма В.В., Корсака В.А.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до статті 258 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) рішення або ухвала, що оскаржується;

5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Разом з цим, перевіривши зміст апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у ній не викладено обставин, з якими апелянт пов`язує незаконність або ж необґрунтованість оскаржуваного рішення суду, та які приписи матеріального чи процесуального права порушено судом. Також не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, тобто при зверненні з апеляційною скаргою не дотримано вимог щодо її оформлення, передбачених п. 5,6 ч. 2 ст. 258 ГПК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 262 ГПК України до відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

За приписами ст. 2, 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб та змагальності сторін.

12.05.2023 Національний банк України надав до Північного апеляційного суду заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» у даній справі та просить Північний апеляційний господарський суд відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, колегія суддів, дослідивши апеляційну скаргу звертає увагу на таке.

ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» не є учасником справи № 910/5925/15-г, питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, суд першої інстанції при ухвалені рішення не вирішував, оскільки згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань апелянт був зареєстрований (створений) лише 06.02.2020.

Тобто, є незрозумілим, яким чином при ухвалені рішення могли бути порушенні права та інтереси особи, якої на той час не існувало.

Разом з тим, відповідно до положень частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, що означає, що скаржник має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Водночас, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах. Тому в апеляційній скарзі має бути чітко зазначено, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, про які саме та яким чином прослідковується та співвідноситься правовий зв`язок вирішених правовідносин між сторонами з правами, інтересами та (або) обов`язками особи, що не брала участі у цій справі.

Доведення цих обставин покладено на скаржника, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, у справі №910/5925/15-г предметом позову є вимога до AT «Київмедпрепарат» передати Національному банку оригінали правовстановлюючих документів на предмети іпотеки за іпотечними договорами.

Поряд з цим, обставин щодо порушення прав та/або інтересів, щодо предмета спору, а також обставин виконання за боржника зобов`язань, ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» в своїй апеляційній скарзі не зазначає.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що має право на участь у даній справі № 910/5925/15-г в якості третьої особи без самостійних вимог, оскільки в 2020 році стало власником нерухомого майна, щодо правовстановлюючих документів яких виник спір.

Проте, статтею 47 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з електронного аукціону.

Тобто зазначене свідчить про відсутність взаємозв`язку між апелянтом та правовстановлюючими документами.

Крім цього, скаржником не доводиться, що спір виник у зв`язку із здійсненням ним господарської діяльності та не зазначає, яким законом надано право на звернення до суду.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, Рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, не вирішувалося, а правовідносини, які склалися між сторонами у цій справі, не стосуються прав, інтересів чи обов`язків ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість».

Водночас, скаржником при поданні апеляційної скарги було заявлено про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі №910/5925/15-г.

Приписами ч. 3 ст. 260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Так, рішення Господарського міста Києва ухвалено 06.05.2015, а з апеляційною скаргою ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість», яке не брало участі у справі № 910/5925/15-г, а суд не вирішував питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, звернулось до Північного апеляційного суду 04.05.2023, майже через вісім років.

При цьому, ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» не підпадає під виключення встановлені частиною 2 статті 261 ГПК України, оскільки на час розгляду справи № 910/5925/15-г такої юридичної особи не існувало, а в самій апеляційній скарзі не зазначено обставин непереборної сили, які унеможливили подачу апеляційної скарги в межах строків встановлених процесуальним законом.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Згідно з частиною 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обґрунтовуючи в апеляційній скарзі підстави неможливості звернутися з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого для подання апеляційної скарги, скаржник зазначає, що про рішення йому стало відомо 28.04.2023 з Єдиного державного реєстру судових рішень, після розгляду скарги AT «Київмедпрепарат» на бездіяльність державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Електронний варіант Рішення розміщено 18.05.2015 в мережі Інтернет за адресою https://reyestr.court.gov.ua/Review/44182983 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим.

ТОВ «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» не наведено належних обґрунтувань причин, які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали можливості подати без зайвих зволікань у максимально короткий проміжок часу апеляційну скаргу у справі № 910/5925/15-г раніше, ніж 04.05.2023.

Частиною 4 статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Однак таких обставин апелянтом не наведено.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСІІЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом І статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06 та ухвалі Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 910/18196/21).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене, доводи заявника апеляційної скарги про те, що він пропустив строк на подання апеляційної скарги через те, що про наявність судового рішення дізнався лише 28.04.2023 випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень, не приймаються судом апеляційної інстанції як поважна причина пропуску строків на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі № 910/5925/15-г.

Приписами ч. 2 ст. 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Отже, наявні підстави для застосування судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 260 ГПК України та залишення без руху поданої апеляційної скарги.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, слід запропонувати скаржнику надати вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015, а також викладення обставин, з якими апелянт пов`язує незаконність або ж необґрунтованість оскаржуваного рішення, про що надати суду докази в десятиденний строк.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 у справі № 910/5925/15-г залишити без руху.

2. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість», що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути наведені недоліки, шляхом подання до суду відповідної заяви та надати вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015, а також викладення обставин, з якими апелянт пов`язує незаконність або ж необґрунтованість оскаржуваного рішення.

3. Попередити Товариство з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість», що у разі якщо скаржник не виконає вимоги даної ухвали в зазначений строк, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.А. Корсак

В.В. Сулім