Справа № 2 – 434/ 2009 року

    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      2 квітня 2009 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

        головуючої судді             Зайончковської І.А.

        при секретарі                 Павлику В.Ю.

        з участю адвоката             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

                       в с т а н о в и в :

      Позивач та відповідачка є співвласниками будинковолодіння № 82 по вул. Свердлова в м. Сміла відповідно в частках: ѕ частини та ј частина. Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку ЧР № 000035 від 26 грудня 2002 року ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0288 га для індивідуального житлового будівництва.

      Позивач просить усунути перешкоди з боку відповідачки в користуванні ним земельною ділянкою, визначеною державним актом, та зобов’язати її не перешкоджати встановленню паркану відповідно до меж земельної ділянки, вказаних в державному акті. Також просив стягнути витрати по справі за надання правової допомоги.

      Відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що вона не давала згоди на приватизацію позивачем його земельної ділянки, а також площа та конфігурація земельної ділянки в натурі не відповідає тій, що визначена державним актом. Також вона не була присутня при проведені обміру земельної ділянки позивача тою організацією, висновок якої надано до позову.

      Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

      Відповідно до ст. ст. 96, 103, 106, 152, 158 ЗК України землекористувач зобов’язаний не порушувати прав суміжних землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства, вимагати від землекористувача сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав на землю, власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, в тому числі у судовому порядку.

      В судовому засіданні встановлено, що ухвалою суду від 9 липня 2002 року була затверджена мирова угода сторін по встановленню порядку користування спільної земельною ділянкою та позивачу була виділена земельна ділянка площею 297 м2. На підставі судового рішення позивачем проведена приватизація його земельної ділянки та 26 грудня 2002 року отримано державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно якого визначені межі його земельної ділянки та її розмір, що становить 0,0288 га.  

      Відповідно до ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним та власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

      Згідно плану зовнішніх меж землекористування позивача, виготовленому ТОВ „Теодоліт” по фактичному користуванню визначено частину межі, яка не відповідає схемі земельної ділянки, зазначеній у державному акті, а також встановлено, що площа земельної ділянки становить 0,0286 га , яка також не відповідає державному акту.

      Таким чином, права позивача, як власника належної йому земельної ділянки, порушені та підлягають поновленню шляхом встановлення огорожі відповідно до меж, визначених у державному акті на право власності на земельну ділянку.

      Посилання відповідачки на те, що фактичні межі землекористування позивача не відповідають державному акту, ніяким чином не підтверджені та у суду не має підстав ставити під сумнів план зовнішніх меж земельної ділянки, виготовлений ТОВ „Теодоліт”, яке має відповідний дозвіл на проведення таких робіт та спеціальне обладнання. Що стосується виклику відповідачкою на 10 квітня 2009 року комісії та відкладення в зв’язку з цим розгляду даної справи, то суд не вбачає з зазначених вище підстав необхідності цього, з врахуванням також і того, що не відомо які саме спірні питання повинна вирішити вказана комісія, в тому числі і щодо проведення будь-яких замірів з застосуванням технічних засобів, та чи стосуються вони предмету спору. Посилання відповідачки на відсутність її підпису при отриманні позивачем державного акту суд також не може прийняти до уваги, оскільки існує порядок його отримання, який було дотримано з врахуванням чинності на даний час державного акта.

      Задоволенню підлягають і вимоги позивача щодо відшкодування витрат по справі, пов’язаних з наданням правової допомоги.

      На підставі ст. ст. 96, 103, 106, 152, 158 ЗК України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК України суд, -

                        в и р і ш и в :

       Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у встановленні огорожі відповідно до розмірів та конфігурації меж земельної ділянки, яка знаходиться в м. Сміла по вул. Свердлова,82, та визначених у державному акті на право власності на земельну ділянку ЧР № 000035 від 26 грудня 2002 року на ім'я позивача на ділянці від літери „А” до літери „Г” довжиною 10,18 м.

      Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі за надання правової допомоги в сумі 500 грн.

      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви – апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.

      Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуюча :