Справа № 629/5614/21

провадження № 1-кп/632/21/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2023 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого – ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , представника потерпілого ОСОБА_20 – адвоката ОСОБА_21 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Згідно із ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 15 грудня 2022 року, включно.

При цьому на обвинуваченого ОСОБА_6 були покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово; прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час; здати на зберігання до органу Національної поліції за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з потерпілими у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Разом із цим відповідно до зазначеної ухвали ОСОБА_6 було роз`яснено, що в разі невиконання вищевказаних зобов`язань до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвалами Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2022 року, 01 лютого і 30 березня 2023 року зазначений запобіжний захід щодо ОСОБА_6 був продовжений, останній раз по 30 травня 2023 року.

До 30 травня 2023 року відносно ОСОБА_6 були продовжені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, про які зазначено вище.

Разом із цим, оскільки захисник ОСОБА_6 07 грудня 2022 року подала суду клопотання про зміну способу виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яким повідомила суд про зміну місця проживання останнього, зазначивши, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтвердив і сам обвинувачений, подавши відповідну заяву 08 грудня 2022 року, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_6 після зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно із його заявою про зміну місця проживання, був доставлений для проживання під цілодобовим домашнім арештом у житло, що знаходиться у місті Лозова за вказаною адресою, так як будинок у селі Царедарівка проданий, то запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю був продовжений з урахуванням цієї обставини.

Таким чином ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_2 , строком на два місяці, тобто по 30 травня 2023 року.

При цьому одним із обов`язків, що були продовжені відносно ОСОБА_6 , є обов`язок не залишати житло за вказаною (останньою) адресою цілодобово.

Статтею 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

11 травня 2023 року прокурор подав до суду клопотання про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці з покладанням на останнього ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

29 травня 2023 року прокурор у порядку ч. 2 ст. 185, ст. ст. 200, 331 КПК України звернувся до суду з клопотаннями про зміну застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави, замінивши таким чином новим клопотанням клопотання про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням на останнього ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 порушив умови запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який був застосований щодо нього згідно із ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року і неодноразово продовжений, останній раз відповідно до ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2023 року - по 30 травня 2023 року, зокрема порушив заборону залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, та не виконав відповідний обов`язок, що був покладений на нього судом.

Так, 22 травня 2023 року до Лозівської окружної прокуратури надійшло повідомлення з Лозівського РВП ГУНП в Харківській області про те, що обвинувачений ОСОБА_6 21 квітня 2023 року порушив умови запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, залишив житло за вказаною адресою, яке йому згідно із ухвалою суду заборонено залишати цілодобово, виїхав у місто Харків, де близько трьох годин поспіль знаходився у закладі громадського харчування «Kofein», за адресою: проспект Науки, 18/9.

Вказаний факт підтверджується матеріалами, доданими до згаданого повідомлення: рапортом від 11 травня 2023 року за № 3560, повідомленням адвоката ОСОБА_21 , відповіддю на адвокатський запит про надання записів з камер відеоспостереження, даними відеозаписів з камер відеоспостереження, що встановлені у зазначеному закладі харчування у період часу з 12 години 15 хв. по 15 годину 20 хв. 21 квітня 2023 року, письмовими поясненнями працівника, який впізнав ОСОБА_6 за фотознімком, та вказав на останнього як на відвідувача, якого він обслуговував 21 квітня 2023 року, рапортом поліцейського, який проводив перевірку за матеріалами, зареєстрованими у ЖЄО - № 3560 від 11 травня 2023 року за зверненням представника потерпілого – адвоката ОСОБА_21 по факту порушення обвинуваченим ОСОБА_6 умов цілодобового домашнього арешту.

Зазначений факт свідчить про порушення ОСОБА_6 покладених на нього зобов`язань.

За таких обставин, на думку сторони обвинувачення, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з урахуванням того, що останній обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень проти власності – тяжких та особливо тяжкого злочину, вчинених як за попередньою змовою групою осіб, так і складі організованої групи, організатором якої він є, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна, а також негативних даних про його особу (раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення злочинів проти власності), не здатний у повній мірі запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання наявним ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховуванню від суду; незаконному впливу на потерпілих та свідків, вчиненню іншого кримінального правопорушення та продовженню кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, які ґрунтуються на тому, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватими, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування; впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані судом; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких він обвинувачується та того, що ОСОБА_6 був раніше неодноразово засуджений, прокурор просить змінити застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Сукупність усіх вказаних у клопотанні обставин свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, шляхом застосування щодо ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки жоден з них не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання наявним ризикам.

При цьому, враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 прокурор просить не визначати обвинуваченому розмір застави.

У судовому засіданні прокурор клопотаннями про зміну застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник потерпілого ОСОБА_20 - адвокат ОСОБА_21 клопотання прокурора підтримав і просив його задовольнити, зазначивши, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання наявним ризикам, про які йдеться вище, зокрема незаконному впливу на потерпілого ОСОБА_20 .

       При цьому представник потерпілого зазначив, що дії ОСОБА_6 носять умисний та зухвалий характер і вказують на те, що останній грубо порушив умови запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладені на нього зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу заперечував та зазначив, що він жодним чином не порушував умови цілодобового домашнього арешту і покладені на нього обов`язки, 21 квітня 2023 року протягом дня знаходився за місцем свого мешкання, житло не залишав, у місті Харкові не перебував. Просив суд прийняти до уваги, що він постійно добровільно з`являється у судові засідання та ніяких протиправних дій за цей час не вчинив. При цьому обвинувачений вказав, що дані, на які посилається прокурор, сфальсифіковані співробітниками поліції, які ставляться до нього упереджено. Разом із цим обвинувачений ОСОБА_6 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на особисте зобов`язання, оскільки на даний час його кандидатура розглянута військовою частиною НОМЕР_1 -Н, він пройшов спеціальну перевірку та готується для подальшого проходження військової служби у згаданій частині по мобілізації.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_16 проти задоволення клопотання прокурора також заперечувала, зазначивши, що порушення обвинуваченим умов цілодобового домашнього арешту, про що вказує прокурор, допустимими доказами не доведено. Надані відеозаписи в розумінні ст. 87 КПК України є недопустимими доказами, оскільки вони отримані без ухвали слідчого судді. У звзяку із цим не можна вважати допустимими доказами і письмові пояснення.

Також захисник зазначила, що обвинувачений ОСОБА_6 жодних процесуальних обов`язків, а також обов`язків, що були покладені на нього в межах запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не порушував, систематично з`являється у судові засідання.

Крім того, захисник ОСОБА_16 наголосила, що ОСОБА_6 має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв`язки, працевлаштований та готовий для проходження військової служби за мобілізацією.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, надані в обґрунтування клопотань та матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить наступного.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18  цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які, окрім іншого, виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

З пояснень прокурора в судовому засіданні та змісту клопотання вбачається, що необхідність зміни запобіжного заходу обґрунтовується обставинами, що виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме - у зв`язку із порушенням останнім умов запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що у свою чергу свідчить про збільшення наявних ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, яким можливо запобігти лише шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 200 КПК України.

14 квітня 2021 року ОСОБА_6 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

16 квітня 2021 року – під час досудового розслідування, щодо ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підставою для прийняття такого рішення слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; знищенню, схованню або спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконному впливу на потерпілих та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється зазначена особа.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – до 11 грудня 2021 року, включно.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 грудня 2021 року, постановленої під час підготовчого судового засідання, з наведених вище підстав щодо ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – по 29 січня 2022 року, який у подальшому був неодноразово продовжений судом, останній раз до 15 грудня 2022 року.

Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року зазначену ухвалу скасовано, відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 15 грудня 2022 року, включно.

При цьому на обвинуваченого ОСОБА_6 були покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово; прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час; здати на зберігання до органу Національної поліції за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з потерпілими у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Разом із цим відповідно до зазначеної ухвали ОСОБА_6 було роз`яснено, що в разі невиконання вищевказаних зобов`язань до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

У подальшому зазначений запобіжний захід щодо ОСОБА_6 був продовжений згідно із ухвалами Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2022 року, 01 лютого і 30 березня 2023 року. Останній раз по 30 травня 2023 року.

До 30 травня 2023 року відносно ОСОБА_6 були продовжені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, про які зазначено вище.

Отже, ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_2 , строком на два місяці, тобто по 30 травня 2023 року.

При цьому одним із обов`язків, що були продовжені відносно ОСОБА_6 , є обов`язок не залишати житло за вказаною адресою цілодобово.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Частиною 7 ст. 42 КПК України встановлено, що обвинувачений зобов`язаний виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Перевіривши доводи клопотання, дослідивши та оцінивши данні, що містяться у матеріалах, наданих прокурором в обґрунтування клопотання, зокрема: повідомленні Лозівського РВП ГУНП в Харківській області на адресу керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області про встановлення факту порушення обвинуваченим ОСОБА_6 умов запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, рапортах поліцейських, письмових поясненнях, відеозаписах з камер відеоспостереження, що встановлені у закладі громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_3 , за період часу з 12 години 15 хв. по 15 годину 20 хв. 21 квітня 2023 року, у їх сукупності, доходить висновку, що з боку обвинуваченого ОСОБА_6 мало місце порушення умов запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту – залишення 21 квітня 2023 року квартири АДРЕСА_4 , яку йому згідно із ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2023 року, заборонено залишати цілодобово.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 свідомо допустив порушення умов цілодобового домашнього арешту та обмежень, встановлених судом. Такі дії ОСОБА_6 свідчить, що він не може дотримуватись належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 181 КПК України та положень Інструкції про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, затвердженої наказом МВС України № 654 від 13 липня 2016 року контроль за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, покладений на працівників органу Національної поліції.

На прокурора контроль на виконанням ухвали про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту покладено ухвалою суду.

Отже працівники поліції та прокурор діяли в межах своїх повноважень.

Оскільки дані, які надані суду, отримані органом Національної поліції під час перевірки повідомлення про порушення обвинуваченим ОСОБА_6 умов домашнього арешту, то вони не є доказами у розумінні ст. 84 КПК України, а тому суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про їх недопустимість.

Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого і свідка ; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно із ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення  обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я  обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у  обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого;  майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання  обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення  обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

У ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;  наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177  цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту обвинувального акта вбачається, що характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень – злочинів, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень проти власності – тяжких та особливо тяжкого злочину, як за попередньою змовою групою осіб, такі у складі організованої групи, організатором якої він є, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_6 хоча й має постійне місце мешкання та родину, працевлаштований, займається волонтерською діяльністю, однак раніше судимий за вчинення тяжких злочинів проти власності.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і у сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Разом із цим, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування, окрім інших, ОСОБА_6 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні: кримінальних правопорушень – тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження майна потерпілого та його близьких родичів, що перебуває в їх віданні, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб; кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України – вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, вчиненому повторно, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, у складі організованої групи.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , суд доходить з наступного.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Суд, враховуючи викладене, доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого, про які йдеться у клопотанні прокурора та які доведені прокурором під час судового розгляду.

Так, ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, оскільки злочини, передбачені ч. 2 і ч. 4 ст. 189 КК України, у яких обґрунтовано підозрюється (обвинувачується) ОСОБА_6 , передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від суду.

Водночас, встановлюючи існування ризику переховування від суду, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його сімейний стан, спосіб життя, тяжкість злочинів, у вчинення яких обвинувачується зазначена особа та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі встановлення його вини.

До того ж суд зазначає, що даний ризик в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

При вирішенні питання про наявність даного ризику суд також враховує, що у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі. ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідка та дослідження їх судом.

Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, те, що потерпілі, які згідно із обвинувальним актом були безпосередніми учасниками подій вчинення злочинів щодо них, судом не допитані, як і не допитані свідки у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що ризик прийняття обвинуваченим ОСОБА_6 спроб незаконного впливу на потерпілих та свідків, з метою переконання або змушення останніх надати покази у вигідному для нього аспекті, є реальним.

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, репутацію та майновий стан, у сукупності з обставинами інкримінованих йому кримінальних правопорушень, враховуючи те, що ОСОБА_6 раніше був засуджений за вчинення тяжких злочинів проти власності, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2, ч. 3 ст. 189 КК України, тобто у тому числі і за вимагання, суд доходить висновку, що наведені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_6 кримінально-протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням сукупності наведених обставин, суд вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується зазначена особа.

Таким чином дії ОСОБА_6 щодо недотримання умов застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, навіть з урахуванням того, що вони не носять системного характеру, приймаючи до уваги дані про його особу, характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень – злочинів, суттєво посилюють ризики суттєво посилюють ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу обвинуваченим на свідків і потерпілих, ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Пунктами 1, 5 ч. 2 наведеної статті визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристик кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти цим ризикам, а тому змінює ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які його характеризують, тяжкості злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, стану здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

При цьому обставини, на які посилається сторона захисту у даному конкретному випадку не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченим не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння та недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, у разі обрання щодо нього більш м`яких запобіжних заходів.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 , суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .

Окремо суд зазначає, що дії ОСОБА_6 за своєю природою є діями, які вказують, що більш м`який запобіжний захід відносно нього не є тим стримуючим фактором, який дозволяє суду вважати, що обвинувачений належним чином виконує заходи забезпечення кримінального провадження, покладені на нього судом. Фактично своїми діями ОСОБА_6 доводить, що застосування до нього раніше більш м`якого запобіжного заходу судом не може вплинути на його належну процесуальну поведінку під час судового провадження, оскільки він відноситься до цього не відповідально з урахуванням відповідних ризиків невиконання, а на власний розсуд, розцінюючи відсутність постійного контролю за ним (за відсутності електронного засобу контролю) з боку працівників Національної поліції України як можливість порушувати вимоги запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на власний розсуд.

Такі дії ОСОБА_6 для суду означають, що встановлені ризики під час обрання запобіжного заходу суттєво збільшуються, що і дозволяє суду застосувати найбільш суворий запобіжний захід, оскільки застосований раніше більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не дав можливість вказаним ризикам зменшитися або залишитися на тому самому, що і раніше, рівні.

На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є наявними і достатніми для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку, що клопотання останнього про зміну йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання – задоволенню не підлягає.

Стосовно клопотання військової частини НОМЕР_1 -Н про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на особисте зобов`язання, яке подане стороною захисту, то суд зазначає, що це клопотання долучене до матеріалів провадження у якості обставини, що характеризує особу обвинуваченого, та залишає його без вирішення по суті, оскільки вказана військова частина не є учасником даного кримінального провадження в розумінні вимог КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 185, 194, 200, 331, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 – задовольнити.

Змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосований на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 28 липня 2023 року, включно, без визначення застави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу на особисте зобов`язання – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2