КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2351/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/5501/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна Акціонерного товариства «Банк «Портал» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року, -

за участі:

прокурора - ОСОБА_7 ,

представника власника майна - ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський № 1271 (змінено механічним способом на № 1274), рік побудови 1986 (номер рами секції А № 5474 , номер рами секції Б № 5475 Б, 1986 рік) із забороною будь-яким особам використовувати, перетворювати та відчужувати на користь третіх осіб указаний об`єкт майна.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 подав в інтересах АТ «Банк «Портал» апеляційну скаргу, в якій ставив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, просив ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити.

Як зазначає апелянт, розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без виклику та участі власника майна та його представника, що позбавило товариство можливості висловити свою позицію щодо доцільності накладення арешту на майно, а також заперечити доводи сторони обвинувачення. Копія оскаржуваного судового рішення стороні захисту не направлялася. Ознайомитись з її змістом та отримати копію представник АТ «Банк «Портал» мав змогу лише 17.03.2023 року в приміщенні Печерського районного суду міста Києва, про що свідчить розписка, яка міститься матеріалах провадження.

На думку сторони захисту розгляд клопотання слідчого слідчим суддею проведено неповно, без належного дослідження усіх обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, у зв`язку з чим така ухвала підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що АТ «Банк «Портал», в заставі якого перебуває арештоване майно було позбавлене можливості повідомити слідчому судді про ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2023 року, якою було скасовано як недоцільний арешт, накладений на той самий локомотив. При цьому слідчим суддею було надано обґрунтовану та реальну оцінку можливості використання даного майна в якості речового доказу у кримінальному провадженні.

Як стверджує представник, прокурор при повторному зверненні з клопотанням про арешт майна фактично приховав від слідчого судді відомості про скасування такого арешту, хоча був обізнаний про її постановлення, оскільки особисто приймав участь у судовому засіданні.

Крім того представник звертає увагу суду, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється протягом тривалого проміжку часу, в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних даних, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває в заставі АТ «Банк «Портал», цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Всупереч вимогам ст. 173 КПК України, в оскаржуваній ухвалі взагалі не наведено жодних достовірних та об`єктивних даних, які б свідчили про розумність та співмірність такого втручання в права АТ «Банк «Портал» завданням кримінального провадження.

Апелянт наголошує на тому, що доцільність використання арештованого тепловоза, що перебуває в заставі АТ «Банк «Портал» в якості речового доказу вже була перевірена та спростована висновками слідчого судді, викладеними в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 08.02.2023 року.

Разом тим прокурор, всупереч вимогам, передбаченим ст. 169 КПК України не вжив жодних заходів задля її виконання та повернення та приховав дані та відомості щодо такого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав доводи поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України за процесуального керівництва Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12019060060001402 від 14.11.2019 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 290, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 367 КК України.

У листопаді 2019 року при проведенні службової перевірки на території локомотивного депо Коростень (ТЧ-7) виявлено магістральний тепловоз із номером 2М62-1274.

При огляді тепловозу встановлено розбіжність номерів, нанесених на рамах двох секцій та наявність слідів механічного впливу на рамі даного локомотива, а саме на рамі локомотива секції А 2М62-1274 остання цифра номера не читається (збита), номер рами секції А № 5474А, на рамі локомотива секції Б набито № 54575 1986 рік, 2М2-1271.

Відповідно до висновку експерта № 9/129 від 16.12.2019 року, виконаного експертом Житомирського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України встановлено факт механічного впливу на вказаний тепловоз та його первісним номером зазначено № 1271. Зокрема встановлено, що позначення номера рами (шасі) 2-х секцій магістрального тепловозу вносилися зміни шляхом виправлення (нанесення додаткових штрихів) останніх символів з символу «1» на символ «4» саморобним способом.

14.11.2019 року постановою старшого слідчого СВ Коростенського ВП ГУ НП в Житомирській області локомотив (тепловоз магістральний) 2М62-1274, який мав первинний номер 2М62-1271, визнано речовим доказом та приєднано до кримінального провадження № 12019060060001402 від 14.11.2019 року.

Поряд з цим згідно висновку експерта за результатом проведення трасологічної експертизи від 22.11.2022 року № 1653 також підтверджено, що на рамах секції «А» і «Б» магістрального тепловозу 2М62 елементи цифри «4» знакомісця «1274» нанесені поверх елементів цифри «1». При цьому первинним номером є номер «1271».

Як вбачається із вказаного висновку експерта рама наданих на дослідження секцій «А» і «Б» магістрального тепловозу 2М62 та інші елементи як додаткові носії інформації виготовлені та встановлені заводським способом і належать тепловозу 2М62-1271, 1986 року випуску.

10.02.2023 року прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський № 1271 (змінено механічним способом на № 1274), рік побудови 1986 (номер рами секції А № 5474 , номер рами секції Б № 5475 Б, 1986 рік).

Клопотання сторони обвинувачення мотивовано тим, що в ході здійснення досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно з метою перевірки та підтвердження факту шахрайства, збереження речових доказів, встановлення причетності та співучасті певних осіб до вчинення кримінального провадження.

10.02.2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський № 1271 (змінено механічним способом на № 1274), рік побудови 1986 (номер рами секції А № 5474 , номер рами секції Б № 5475 Б, 1986 рік) із забороною будь-яким особам використовувати, перетворювати та відчужувати на користь третіх осіб указаний об`єкт майна.

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя врахував правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за ознаками якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019060060001402 від 14.11.2019 року та прийшов до висновку, про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора, оскільки вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський № 1271 (змінено механічним способом на № 1274), рік побудови 1986 (номер рами секції А № 5474 , номер рами секції Б № 5475 Б, 1986 рік), є речовим доказом та відповідає критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

Як вбачається зі змісту клопотання, вищевказане майно постановою слідчого від 14.11.2019 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Крім того процесуальний керівник зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

На даний час є достатньо підстав вважати, що назване вище майно зберегло на собі сліди вчиненого злочину, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тобто майно містить критерії речових доказів, передбачені ст. 98 КПК України.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника власника майна на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме спосіб накладення арешту на майно, як заборона користування та розпорядження. За викладених обставин вказаний спосіб арешту майна буде співмірним обмеженню права власності завданням кримінального провадження, для виконання яких прокурор звернувся із клопотанням. А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 лютого 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на тепловоз двохсекційний типу 2М62, заводський № 1271 (змінено механічним способом на № 1274), рік побудови 1986 (номер рами секції А № 5474 , номер рами секції Б № 5475 Б, 1986 рік) із забороною будь-яким особам використовувати, перетворювати та відчужувати на користь третіх осіб указаний об`єкт майна, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна Акціонерного товариства «Банк «Портал» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

__________________ ______________________ ____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4