АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Міцнея В. Ф.
суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.
секретаря: Тодоряка Г.Д.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,
представника Чернівецької міської ради – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2010 року ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно. Вказував на те, що рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 26 жовтня 2004 року затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по вулиці В.Александрі № 133-В у м.Чернівці, та на підставі цього рішення йому видано свідоцтво про право власності на будинок з господарськими будівлями і спорудами. Однак літня кухня –гараж літ. „Б”, яка розташована в межах червоних ліній, не прийнята до експлуатації і у свідоцтво про право власності на нерухоме майно не включена. Будівництво спірного приміщення здійснено на відведеній для цього земельній ділянці і погоджено з відповідними службами.
Посилаючись на ці обставини, просив визнати за ним право власності на літню кухню-гараж літ. „Б” площею 106,6 кв.м., яка розташована на його земельній ділянці.
----------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа 22ц - 1335/10 Головуючий у 1-й інстанції
категорія 2/5 ОСОБА_4
Суддя-доповідач ОСОБА_5
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2010 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_6 право власності на літню кухню-гараж літ.„Б”, яка розташована по вулиці В.Александрі №133-В у м.Чернівці.
В апеляційній скарзі Чернівецька міська рада просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що літня кухня-гараж літ.„Б” збудована позивачем без належного дозволу на земельній ділянці в межах червоних ліній.
Окрім того, вважає, що будівництво спірної господарської будівлі здійснено з порушенням п.1.3. ДБН В.2.3.-5-2001.
На думку апелянта, судом не застосовано до правовідносин сторін положення ст.376 ЦК України.
В судовому засіданні представник Чернівецької міської ради підтримала вимоги апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнав, вважає, що рішення суду є законним і підстав для його скасування немає.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовивалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позов ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що спірна будівля знаходиться в межах земельної ділянки, яка передана позивачу у приватну власність, і відповідно до ч.2 ст.375 ЦК України позивач набув право власності на цю будівлю.
Проте з такими висновками суду не можна погодитись, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Чернівецької міської ради № 197/12 від 28 травня 1991 року ОСОБА_1 була відведена земельна ділянка площею 0,06 га по вулиці Комінтерна №133-В під будівництво жилого будинку і зобов’язано його здійснювати будівництво відповідно до типового проекту, одержаного в управлінні головного архітектора міста, та в трьохмісячний строк укласти з міським житловим управлінням договір на право будівництва (а.с.28).
Позивач не надав суду доказів того, що спірна будівля зведена ним відповідно до затвердженого проекту та після отримання встановленого дозволу.
З листа Чернівецької міської ради №13/18-784 від 6 жовтня 2009 року вбачається, що будівництво літньої кухні-гаража здійснено позивачем без затвердженого проекту, без дозволу на виконання будівельних робіт та в межах червоних ліній (а.с.42).
Згідно з ч.3 ст.105 ЦК УРСР 1963 року, чинної на час виникнення спірних правовідносин, господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням будівельних норм і правил вважаються самовільним будівництвом і за рішенням виконкому районної, міської, районної в місті ради підлягають знесенню.
Відповідно до ст.376 ЦК України, чинної на момент прийняття до експлуатації збудованого позивачем житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, вважаються самочинним будівництвом житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1).
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2).
Окрім того, у відповідності до ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.
Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди (сарай, гаражі, літні кухні тощо) у відповідності до вказаних норм закону є приналежністю будинку (головної речі) і складовою права власності на нього.
Тому положення частини 2 статті 375 та частини 5 статті 376 ЦК України не є підставою для визнання за власником житлового будинку, розміщеного на належній йому земельній ділянці, окремо право власності на збудовані з порушенням встановлених правил господарсько-побутові будівлі й споруди.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну господарську будівлю є безпідставними і не підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити.
Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 12 травня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді:
з оригіналом згідно