Апеляційний суд Чернівецької області

м. Чернівці, вул. Емінеску, 4, 58002, (0372) 55-34-03

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого-судді Винту Ю.М.

суддів: Кулянди М.І., Чупікової В.В.

секретар Цимбал Ю.Ю.

за участю: відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 березня 2004 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який було зареєстровано 7 жовтня 1967 року Сторожинецьким РАГС Чернівецької області, актовий запис №76.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 березня 2004 року, в якій просить його скасувати і провадження в справі закрити у зв’язку із смертю ОСОБА_3

Колегія суддів, заслухавши доповідача про зміст оскаржуваного рішення, мотиви апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

За матеріалами справи встановлено, що позивач по справі перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 07 жовтня 1967 року ( а.с.26).

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 березня 2004 року шлюб між сторонами розірвано.

Позивач ОСОБА_3 отримав свідоцтво про розірвання шлюбу 24 січня 2008 року, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про розірвання шлюбу та довідка відділу реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції № 381 від 17 серпня 2010 року.

27 лютого 2010 року позивач ОСОБА_3 помер ( а.с. 31).

Як вбачається з довідки Чорногузівської сільської ради № 443 від 25 лютого 2004 року та відмітки в судовій повістці на (а.с. 14) відповідачка ОСОБА_1 на час розгляду справи в с. Чорногузи не проживала, вибула із села без зняття з реєстрації, місце фактичного її перебування невідоме.

Відповідно до ст. 96 ЦПК України (в редакції 1963 року) , яка була чинна на час розгляду справи, якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження повістки з підписом службової особи виконкому сільської Ради за місцем знаходження майна відповідача або останнього відомого місця перебування відповідача про те, що вручити повістку адресатові не можна через його відсутність.

Оскільки відповідачка була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, то суд першої інстанції 25 березня 2004 року розглянув справу після надходження повістки з підписом секретаря виконкому сільської ради про те, що повістку ОСОБА_1 вручити неможливо через її відсутність за місцем проживання та через те, що невідоме її фактичне місце перебування.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта про її неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи є безпідставними.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 216 ЦПК України ( в редакції 1963 року), який був чинний на час розгляду справи, суд першої інстанції після ухвалення рішення-29 березня 2004 року, направив ОСОБА_1, за її останнім відомим місцем перебування, копію рішення Вижницького районного суду від 25 березня 2004 року у даній справі ( а.с.19).

Також є безпідставними посилання апелянта на порушення судом ст. 222 ч.2 ЦПК України , оскільки ЦПК України (в редакції 2004 року) набрав чинності з 1 січня 2005 року, тобто після розгляду справи.

Відповідно до ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

При розгляді справи, суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_3Д в судовому засіданні, які є належними та допустимими доказами, відповідно до ст. 27 ЦПК України ( в редакції 1963 року), від шлюбу у них є двоє повнолітніх дітей, які створили свої сім?ї. Позивач з відповідачкою протягом тривалого часу не підтримують шлюбні стосунки і не проживають разом.

Пояснював, що сім?я розпалася через часті сварки, небажання відповідачки брати участь у веденні домашнього господарства. Пояснення позивача підтверджуються ксерокопіями закордонного паспорта відповідачки, долученими до апеляційної скарги, з якого вбачається, що вона тривалий час перебувала за кордоном.

Доводи апелянта про те, що вона виїхала за кордон з метою матеріального забезпечення сім?ї, постійно турбувалася про сімейний добробут, дбала про надбання спільного майна, матеріально підтримувала чоловіка, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

По справі встановлено, що копію оскаржуваного нею рішення отримала 12 травня 2009 року і до 21 червня 2010 року, за життя позивача, не зверталася з апеляційною скаргою на предмет скасування цього рішення та не вживала заходів для збереження сім?ї.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження сім?ї суперечило інтересам позивача.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст.209, 218, 307, 308, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вижницького районного суду від 25 березня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: