ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 червня 2023 року                                                                                

м. Чернівці

справа № 715/429/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Одинака О. О.

суддів Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю.

секретар Тодоряк Г. Д.

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»

апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2023 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Маковійчук Ю. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. 16 вересня 2020 року, зареєстрований у реєстрі за № 4692, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1182000 від 05 грудня 2019 року, укладеним між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТзОВ «Мілоан»).

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Р. В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63139060, про що він дізнався із сайту Єдиного реєстру виконавчих проваджень, оскільки будь – яких документів від останнього до нього не надходило.

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження та матеріалів всіх документів виконавчого провадження, які були отримані на запит адвоката 24 червня 2022 року, він дізнався про те, що на виконанні у приватного виконавця знаходиться виконавче провадження на підставі виконавчого напису № 46924, що вчинений 16 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. про стягнення з нього користь на ТзОВ «Мілоан» заборгованості у розмірі 18 360 гривень 85 копійок за кредитним договором № 1182000 від 05 грудня 2019 року.

Вказував на те, що виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріус не дотримався умов, за якими виконавчий напис може бути виконаний, зокрема відсутній нотаріально посвідчений договір. Крім того відсутня виписка з рахунку, розрахунок боргу та відсутні будь - які документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис № 46924, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С., 16 вересня 2020 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Мілоан» заборгованості за кредитним договором № 1182000 від 05 грудня 2019 року за період часу з 07 лютого 2020 року по 11 березня 2020 року у розмірі 18 360 гривень 85 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ТзОВ «Мілоан» на користь ОСОБА_1 7 500 гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що із тексту оспорюваного виконавчого напису від 14 січня 2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за №1172.

Однак перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі.

Отже, вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Горай О. С. не дотримався встановленої законом процедури, що потягло за собою порушення законних прав позивача.

З урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, а також враховувавши те, що позов ОСОБА_2 задоволено повністю, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В  апеляційній  скарзі  ТзОВ «Мілоан» просить  рішення в частині стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 гривень скасувати та відмовити у стягненні таких витрат в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зважаючи на те, що адвокат позивача має достатній досвід та кваліфікацію, вказана справа не є складною для нього.

З договору та інших наявних в матеріалах справи доказів не можливо визначити кількість часу, протягом якого адвокат виконував свою роботу в частині надання позивачу послуг з правової допомоги.

За відсутності визначеної позивачем та у зв`язку із не встановленням судом першої інстанції спірної суми борогу, ціна позову є неспівмірною по відношенню до розміру заявлених у справі судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інший учасник справи відзив на апеляційну скаргу не подавав

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Установлено, що правничу допомогу в суді першої інстанції ОСОБА_1 надавала адвокат Цокало Т. М.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 подав такі докази: договір про надання правової допомоги № 463/10-06-2022 від 10 червня 2021 року, укладеного між адвокатом Цокало Т. М. і Аронцем А. Д.; акт приймання –передачі наданої правничої допомоги від 26 січня 2023 року; квитанцію на суму 7 500 гривень, та детальний опис робіт (наданих послуг) від 26 січня 2023 року.

В детальному описі наданих адвокатом послуг вказано наступне: надання усної консультації становить фіксовану оплату у розмірі 1 000 гривень, підготовка та написання адвокатського запиту до приватного виконавця - фіксовану оплату у розмірі 500 гривень, підготовка та написання позовної заяви - фіксовану оплату у розмірі 4 000 гривень, підготовка та написання заяви про забезпечення позову - фіксовану оплату у розмірі 2 000 гривень. Загальна сума гонорару адвоката становить 7 500 гривень.

У договорі про надання правової допомоги № 463/10-06-2022 від 10 червня 2021 року, укладений між адвокатом Цокало Т. М. і Аронцем А. Д., міститься повний перелік послуг адвоката, які також включають в себе і вищевказані послуги, передбачені детальним описом наданих адвокатом послуг від 26 січня 2023 року, та визначено фіксовану оплату за такі послуги.

20 березня 2023 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява ТзОВ «Мілоан» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, понесених позивачем.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, яка підлягають стягненню з ТзОВ «Мілоан» на користь ОСОБА_1 в суді першої інстанції не відповідає.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Подібний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц (провадження № 61-15221св20).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 336/934/22.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22) зазначено, що: «при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини».

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Таким чином суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що «з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу».

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 910/12257/13 (провадження № 14-382цс19) вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 705/2550/16-ц.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, однією з підстав для зменшення витрат на правову допомогу, ТзОВ «Мілоан» зазначено те, що з договору та інших наявних в матеріалах доказів не можливо визначити кількість часу, протягом якого адвокат виконував свою роботу в частині надання позивачу послуг з правової допомоги.

Однак такий аргумент апелянта є помилковим, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що у цій справі винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги від 10 червня 2022 року була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, яка за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Щодо відсутності детального опису здійснених адвокатом витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, на виконання положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, то за змістом цієї правової норми вона запроваджена «для визначення розміру витрат», тоді як в межах цієї справи сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 та від 31 січня 2022 року у справі № 185/5421/21.

При цьому колегія суддів вважає, що з урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та того, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, правові позиції у цій категорії справ усталені; в адвоката не було необхідності вивчати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 7 500 гривень в рамках цієї справи є неспівмірним та суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності.

За таких обставин, апеляційний суд, взявши до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення стягнутої з відповідача суми витрат на правничу допомогу з 7 500 гривень до 4 000 гривень, що відповідає принципу справедливості і балансу інтересів сторін спору.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 760/15657/21.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його в частині стягнення з ТзОВ «Мілоан»  на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції слід змінити, визначивши розмір витрат, які підлягають стягненню з ТзОВ «Мілоан»  на користь ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 4 000 гривень.

Керуючись статтями 367, 368, 374,  376, 381, 382  ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 квітня 2023 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції змінити, визначивши розмір витрат, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на користь ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 4000 ( чотири тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01 червня 2023 року.

Головуючий                                                Олександр ОДИНАК

Судді:                                                        Ірина ЛИТВИНЮК

                                                               Наталія ПОЛОВІНКІНА