Апеляційний суд Чернівецької області

м. Чернівці, вул. Емінеску, 4, 58002, (0372) 55-34-03

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 08 » грудня 2010 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Кулянда М.І.

суддів: Одинак О.О., Галичанський А.Д.

секретар Ласій О.І.

за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2010 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.

Посилалася на те, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, який був розірваний у 2009 році. Від шлюбу у них народився син – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в даний час проживає разом з нею. Після розлучення відповідач не підтримує стосунків з сином, вихованням дитини не займається, матеріально не допомагає, не цікавиться станом його здоров’я, фізичним та моральним розвитком, без поважних причин самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків по відношенню до сина.

Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 свідчить висновок органу опіки та піклування Чернівецької міської ради № 9/24-416 від 21.04.2010 року.

Зазначила, що згідно рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 березня 2009 року на її користь на утримання дитини стягуються аліменти з відповідача в твердій грошовій сумі 400 гривень. Однак вказаних коштів не вистачає, оскільки дитина часто хворіє, потребує додаткового обстеження та лікування, а також посиленого харчування.

Просила позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2010 року позов задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав стосовно його малолітньої дитини – сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В частині збільшення розміру аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини – сина ОСОБА_2 відмовлено.

На дане рішення суду ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з постановленням нового рішення.

Вважає, що судом першої інстанції було неповно та неправильно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача про зміст оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, батьки або один з них можуть бути позбавлені судом батьківських прав у випадку ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про народження є батьком малолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 не займається вихованням дитини, зовсім не турбується і не цікавиться її життям, здоров’ям.

Про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача свідчить висновок органу опіки і піклування Чернівецької міської ради № 9/24-416 від 21 квітня 2010 року із змісту якого вбачається, що відповідач вихованням сина не займається, не піклується про фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, лікування, не спілкується з дитиною, фактично без поважних причин самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків по відношенню до сина.

Зокрема встановлено, що після розірвання шлюбу з позивачкою відповідач всього 4 рази нетривалий час спілкувався з сином.

Сам відповідач в суді першої та апеляційної інстанції підтвердив те, що він не може належним чином виконувати свої батьківські обов’язки у повному обсязі, в зв’язку з тим, що проживає в м. Києві.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення дійшов до правильного висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його малолітнього сина -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Ці висновки підтверджені фактичними обставинами та матеріалами справи.

Доводи апелянта про те, що позивачка та її батьки у різні способи перешкоджають спілкуванню з дитиною не заслуговують на увагу, оскільки в порядку встановленому ст.ст.158,159 СК України відповідач не вирішував питання щодо усунення перешкод йому в спілкуванні з дитиною та її вихованні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 жовтня 2010 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно