Номер провадження: 22-ц/813/982/23

Справа № 511/2221/19

Головуючий у першій інстанції Іванова О. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023                                                                                        м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді – Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Цюри Т.В.,

за участю секретаря – Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі: Громадська організація «Об`єднання садоводів масиву Христинівський», ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру Одеської області,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2021 року у складі судді Іванової О.В.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, за участю третіх осіб, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

-визнати протокол засідання Ради ОСМ «Христинівський» №8 від 26.11.2016 недійсним;

-скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру №15-3570/13-18СГ від 05.06.2018 відносно земельної ділянки із кадастровим номером 5123981400:01:001:3112;

-скасувати рішення №42783966 від 31.08.2018 про державну реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 5123981400:01:001:3112;

-витребувати від ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку №1973 -1975 площею 0,12 га з кадастровим номером 5123981400:01:001:3112.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в 1993 року працюючи на підприємстві АТП – 15168 в м. Одеса отримав на праві безстрокового володіння та користування земельні ділянки № НОМЕР_1 та №1975 загальною площею 0,12 га, розташовані на території ОСМ «Христинівський», с. Хоминка, Роздільнянського району Одеської області. У період з 1997 по 2004 рік він з дружиною побудував своїми силами та за власні кошти сім`ї двоповерховий будинок, сарай, колодязь, басейн, посаджено сад та виноградник. З 2006 року за сімейними обставинами він зі своєю родиною не мав змоги приїжджати на дачу, а відповідно і користуватися правами та виконувати обов`язки члена ОСМ (не використовував дороги, системи водо та електропостачання Об`єднання). За період його відсутності, жодних звернень, претензій та попереджень він не отримував. У серпні 2017 року від сусідів по дачі йому стало відомо про його виключення з ОСМ з осені 2016 року. В серпні 2018 року він отримав копію протоколу Ради від 26.11.2016 про його виключення з ОСМ та передачу його земельних ділянок №№ НОМЕР_2 з усіма розташованими на ній будівлями та спорудами, насадженнями в користування невідомому на той час позивачу чоловіку ОСОБА_2 . Позивач вважає, що протокол засідання Ради ОСМ «Христиновський», №8 від 26.11.2016, яким позивача позбавлено права користування земельними ділянками не відповідає вимогам ст. 202 ЦК України, ст. 12 Закону України, п. а) ст.2.3, ст. 7,19 Статуту ОСМ «Христинівський» та наявним повноваженням офіційних органів та посадових осіб Об`єднання, а тому мають бути визнані незаконними. 05.06.2018, відповідач ОСОБА_2 на підставі наказу Головного Управління Держгеокадастру на спірні ділянки отримав кадастровий номер, був визнаний користувачем цих ділянок з подальшим оформленням права власності на них. З цих підстав позивач просив суд припинити право власності відповідача ОСОБА_2 на спірні ділянки та поновити право позивача розпоряджатися та користуватися своїми ділянками. Також позивач зазначив, що ОСОБА_2 просив в своїй заяві до голови Ради Об`єднання виділити йому в користування саме ці дві спірні ділянки, але мав усвідомлювати, що на ділянках є майно, яке йому не належить та у цього майна є власник, відсутні будь-які підтвердження про добросовісне набуття ОСОБА_2 всього майна на спірних ділянках. На підставі викладеного, оскільки майно, що розташоване на земельних ділянках №№1973-1975 досі належить позивачу та він не має можливості нормально користуватися та розпоряджатися ним, вважає своє право власності порушеним.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Ради об`єднання садоводів масиву «Христиновський», викладене в протоколі №8 від 26.11.2016 щодо позбавлення ОСОБА_1 ділянок №1973/1975 та виключення його з членів товариства за порушення уставу товариства та багаторічну несплату членських внесків та переоформлення земельних ділянок №1973/1975 на ОСОБА_2 . Скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру №15-3570/13-18СГ від 05.06.2018 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" щодо надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер № 5123981400:01:001:3112 для ведення садівництва, розташовану в ОСМ "Христинівський", ділянки № НОМЕР_1 , НОМЕР_3 на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту). Скасовано рішення №42783966 від 31.08.2018 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером №5123981400:01:001:3112. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку №1973 - 1975 площею 0,1200га з кадастровим номером 5123981400:01:001:3112.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і постановити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не зазначив мотивів відхилення доказів та аргументів відповідача зазначених відзиві на позовну заяву та в запереченні на відповідь відзив на позовну заяву. Так, суд першої інстанції проігнорував твердження відповідача щодо того, що позовна заява з додатками, та відповідь на відзив не містять доказів того, що позивач був належним власником (користувачем) земельних ділянок № НОМЕР_3  та № НОМЕР_1  загальною площею 0,12 га., що розташовані на території ОСМ «Христинівський», с. Хоминка, Роздільнянського району Одеської області. Жодні посилання позивача не мають під собою нормативного підґрунтя. Позивач не наводить жодних посилань на нормативні акти, які б хоч якимось чином підтверджували правові підстави позову. Апелянт вказує на те, що посилання позивача на те, що він був належним власником (користувачем - позивач не може сам визначитись у своєму позові) вказаних земельних ділянок, спростовуються положеннями статей 17-19 ЗК України, у редакції що діяла на момент нібито отримання у власність або користування (1993 рік), якими передбачений порядок передачі земельних ділянок у власність. Позивач не надав жодних документів передбачених вказаними статтями, які б посвідчували його право власності (постійного користування) на вказані земельні ділянки.  ОСОБА_1  не є та ніколи не був ні власником ні користувачем вказаних земельних ділянок. З чого виходить, що він навіть не міг звернутися до суду із вказаним позовом з метою витребування земельної ділянки із власності  ОСОБА_8 . Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні також було зазначено «Зокрема судом встановлено, що на вказаній земельній ділянці останній вистроїв двоповерховий будинок, розпочав будівництво деяких господарчих споруд, що сторонами по справі не спростовувалось». Що лише свідчить про те, що суд першої інстанції навіть не досліджував (читав) відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Суд першої інстанції навмисно упускає той факт, що позивачем навіть не було надано відповідних документів, що б підтверджували набуття таких прав згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом. Також, суд першої інстанції жодним чином не мотивував відхилення аргументів відповідача, щодо визначення юрисдикції суду із розгляду адміністративних вимог до Держгеокадастру та державного реєстратора.

19.05.2021 ОСОБА_1 надав суду відзив, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив обґрунтований тим, що судом першої інстанції цілком вірно було встановлено незаконність рішень від 26.11.2016 №8 ОСМ «Христинівський» щодо позбавлення його прав на земельні ділянки і незаконність дій щодо передачі землі ОСОБА_2 , тому вважає скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.06.2018 №15-3570/13-18-СГ та рішення №42783966 від 31.08.2018 про державну реєстрацію за ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку площею 0,1200га з кадастровим номером 5123981400:01:001:3112 є закономірним правовим наслідком, оскільки відповідач ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку без відповідної правової підстави.

Представники відповідачів ГО «Об`єднання садоводів масиву Христинівський», Головного управління Держгеокадастру Одеської області, а також треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання 25.05.2023 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача ОСОБА_2  та третю особу ОСОБА_4 , дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 1984 по 2006 роки працював водієм в АТП 15168.

Згідно з довідкою від 05.2020 року виданою директором ПрАТ «АТП 15168», яке є правонаступником АТП 15168, у 1989 році АТП 15168 отримало від совхоза Калініна Роздільнянського району Одеської області 30 земельних ділянок для надання працівникам підприємства у безстрокове користування та володіння для ведення садового господарства. На базі профспілки АТП 15168 було створено СТ «Ландиш», яке увійшло до СТ «Христинівський». Рішенням профспілки підприємства АТП 15168 (25168) у 1991 році земельна ділянка №1975 була надана ОСОБА_1 та земельна ділянка № НОМЕР_1 ОСОБА_9 , які працювали на підприємстві водіями. 14.06.1993 року рішенням спільного засідання профспілки АТП 15168, на підставі заяв ОСОБА_9 та ОСОБА_1 та розписки ОСОБА_9 про відшкодування ОСОБА_1 ОСОБА_9 всіх витрат. Земельна ділянка № НОМЕР_1 була передана від ОСОБА_9 у користування ОСОБА_1 .

Як вбачається з членської книжки садовода  ОСОБА_1  є членом СТ «Ландиш», яке увійшло до СТ «Христинівський» та користувачем земельних ділянок № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 , що розташовані в межах масиву «Христинівський» .

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: Об`єднання садоводів масиву «Христинівський» зареєстровано, як юридична особа 19.12.2006. Керівник ОСОБА_10

27.03.2007 Єгорівською сільською радою Роздільнянсього району Одеською області за № 88V зареєстрований та затверджено Конференцією делегатів Членів об`єднання садоводів масиву «Христинівський» від 13.05.2006 Статут громадської організації «Об`єднання садоводів» масив «Христинівський».

Вбачається з довідки від 09.12.2019, виданої ОСМ «Христинівський», що на ділянках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 є кам`яний будинок, кам`яний сарай, колодязь, басейн, дерева, виноградник, ділянка огороджена. Вказане також підтверджується фото таблицями.

26.11.2016 протоколом №8 засідання ради СТ «Христинівський» за підписами: ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_5 було розглянуто питання в тому числі щодо позбавлення позивача садових ділянок №1973, №1975 за порушення уставу товариства та багаторічну несплату членських внесків та оформлення цих ділянок на ОСОБА_2 . За результатом проведеного засідання вирішено позбавити садових ділянок №1973, №1975 ОСОБА_1 за порушення уставу товариства та багаторічну несплату членських внесків та переоформити ділянки на ОСОБА_2 на основі заяви та наданих документів.

З довідок ОСМ «Христинівський» №35;36;37 від 19.12.2019 вбачається, що 25.02.2017 ОСМ «Христинівський» було отримано від ОСОБА_2 грошові кошти на суму 5 610,00грн, в тому числі: вступний внесок -2 000,00грн; - благодійний внесок – 3000,00грн; заборгованість по цільовим внесках 610,00грн., у тому числі: 2014рік - 2015рік – по 100,00грн; 2016 рік – 410,00 грн.

Наказом №15-5068/13-17-ср від 30.05.2017 Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в ОСМ «Христинівський», ділянка № НОМЕР_2 на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтований розмір земельної ділянки 0,12га, із цільовими призначенням – для ведення садівництва.

Наказом №15-5068/13-18-ср від 05.06.2018 Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ОСОБА_2 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

На підставі рішення державного реєстратора ДП «Центр обслуговування громадян» Байлової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2018 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку. Підстава для реєстрації: наказ, №15-5068/13-18-ср від 05.06.2018 виданий Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що протокол засідання Ради ОСМ «Христинівський» №8 від 26.11.2016, яким затверджено рішення про позбавлення позивача права користування земельними ділянками, не відповідає вимогам ст.202 ЦК України, ст. 12 Закону України, п. а) ст.2.3, ст.7.19 Статуту ОСМ «Христинівський». Оскільки приватизувати безоплатну земельну ділянку для ведення садівництва в порядку ст.118 ЗК України можливо лише відповідно до ст.35 ЗК України ту, яка перебуває в державній або комунальній власності, та набуту на законних підставах, тому суд дійшов висновку про незаконність наказу головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.06.2018 №15-3570/13-18-СГ про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , оскільки останній отримав вказану земельну ділянку без законних підстав. Так як судом було встановлено незаконність рішень від 26.11.2016 Ради СТ «Христинівський» щодо позбавлення прав на земельну ділянку позивача та незаконність дій щодо передачі її в користування ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що після скасування даних рішень та задоволення позовних вимог в цій частині, підлягають задоволенню і інші вимоги позивача, які є похідними від первісних, а саме скасування наказу головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.06.2018 №15-3570/13-18-СГ та рішення №42783966 від 31.08.2018 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 5123981400:01:001:3106. Також суд дійшов висновку, що у зв`язку зі скасуванням правовстановлюючих документів та рішень ради ОСМ «Христинівський» про передачу земельної ділянки в користування, а потім у власність, земельна ділянка підлягає витребуванню від відповідача.

Відповідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Не оскаржено відповідачами Громадська організація «Об`єднання садоводів масиву Христинівський» рішення щодо визнання незаконним та скасування рішення Ради об`єднання садоводів масиву «Христиновський» щодо позбавлення позивача права користування земельною ділянкою, в суді першої інстанції позов в цій частині визнаний.

ОСОБА_2 на час ухвалення оспорюваного рішення членом об`єднання не був, оспорюване позивачем рішення ради приймалося без його участі, будь-яких заперечень щодо правомірності рішення ради апелянтом не зазначено, доводи скарги зводяться лише до правомірності набуття ним спірної земельної ділянки, тому про його права в цій частині рішенням не вирішувалося, підстав для скасування рішення суду в цій частині немає.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність прав щодо земельної ділянки у позивача.

Рішенням ГО «Об`єднання садоводів масиву Христинівський» ОСОБА_1 позбавили права користування земельною ділянкою, що є підтвердженням того, що земельні ділянки перебували в його користуванні як члена об`єднання.

Апеляційний суд також враховує ту обставину, що позивач тривалий час користувався земельною ділянкою, станом на час прийняття оспорюваного рішення, затвердженого протоколом засідання ради, на спірній земельній ділянці знаходяться кам`яний будинок, а також сарай, басейн, колодязь, посаджений сад, виноградник. Територія огороджена.

Вказані обставини апелянтом не спростовані.

Отже, рішенням Ради про позбавлення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою було позбавлено права останнього на володіння своїм нерухомим майном, яке ним було збудовано та знаходиться на спірній земельній ділянці.

Водночас відсутність реєстрації права власності не може бути підставою для позбавлення права володіння майном, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, оскільки він є власником споруд і матеріалів та не позбавлений права реєстрації майна увстановлений законом спосіб.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦПК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Відповідно до пункту 7 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України 2001 року громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Позивач як член садівничого кооперативу на відповідній правовій підставі набув право користування спірною земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Вказані обставини спростовують доводи про унеможливлення захисту прав позивача через відсутність у нього зареєстрованого права на земельну ділянку.

Щодо вимог про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру Одеської області від 05.06.2018 року та рішення про державну реєстрацію права власності.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника.

Для захисту своїх майнових інтересів власник або суб`єкт іншого речового права може використовувати вимоги про визнання недійсною угоди з відчуження належної йому речі (якщо мова йде про оспорюваний правочин) або про застосування наслідків недійсності правочину (якщо мова йде про вчинення нікчемного правочину). В обох випадках загальним наслідком вчинення недійсної угоди стане реституція, яка полягає, зокрема у поверненні конкретної речі (предмета угоди) первинному власнику.

Очевидно, якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником, то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Проте якщо контрагент власника за недійсним правочином здійснив надалі відчуження отриманої від власника речі третій особі, то у відносинах з таким новим набувачем колишній власник може використовувати тільки речово-правові способи захисту, оскільки вони не перебували у договірних (зобов`язальних) відносинах один з одним.

У окремих випадках колишні власники, отримавши відмову в задоволенні своїх речово-правових вимог про повернення їм майна, що перебуває у нових власників, які придбали його в результаті правочинів, оспорюють самі ці правочини, посилаючись на недійсність першого правочину з ланцюжка таких правочинів (укладених за їх участю як відчужувачів спірної речі).

Проте застосування реституції почергово до усіх правочинів відчуження майна іншим особам в результаті позбавить добросовісного набувача гарантій дотримання його прав, закріплених у статті 388 ЦК України, що є неприпустимим.

У даній справі позивач поєднав різні способи захисту свого речового права: оспорювання документів відносно земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права, а також віндикаційний (речово-правовий) позов.

Водночас метою звернення позивача з даним позовом є повернення йому спірних земельних ділянок, які за твердженням позивача вибули з його володіння поза його волею.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно з пункту 3 частини першої статті 388 та статті 396 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такий правовий висновок міститься у пункті 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (див. також пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 367/2022/15-ц).

Враховуючи, що рішення Ради об`єднання садоводів масиву «Христиновський», затверджене протоколом № 8 від 26.11.2016 року щодо позбавлення ОСОБА_1 ділянок №1973/1975 та виключення його з членів товариства за порушення уставу товариства та багаторічну несплату членських внесків та переоформлення земельних ділянок №1973/1975 на ОСОБА_2 є незаконним, встановленим є факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки із володіння позивача.

За таких обставин вимога позивача про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру Одеської області від 05.06.2018 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в ОСМ «Христинівський», ділянка № НОМЕР_2 на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтований розмір земельної ділянки 0,12га, із цільовими призначенням – для ведення садівництва, не є ефективним способом захисту порушеного права.

У випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 367/2022/15-ц).

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та за умови пред`явлення позивачем вимоги про витребування спірної земельної ділянки від відповідача ОСОБА_2 , що є ефективним способом захисту порушеного права, безпідставно задовольнив вимоги про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру Одеської області від 05.06.2018 року і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 . Отже, в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги до Головного управління Держгеокадастру Одеської області та державного реєстратора мали розглядатися в порядку адміністративного судочинства є безпідставними, оскільки основним мотивом і підставою позову є незаконність передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, у зв`язку з чим позивач просив її повернути, отже спір носить цивільно - правовий характер.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині вимог про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру Одеської області від 05.06.2018 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову в цій частині позовних вимог з мотивів та підстав, викладених вище.

В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 лютого 2021 року скасувати в частині вимог скасування наказу Головного управління Держгеокадастру Одеської області від 05.06.2018 року і скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Ухвалити в цій частині нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру Одеської області, ОСОБА_2 про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру від 05.06.2018 року, скасування рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 02.06.2023.

Головуючий:

            Судді: