Ухвала

01 червня 2023 року

м. Київ

справа № 639/8254/19

провадження № 61-1585св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»,

треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна,

розглянув заявусуддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова Ігоря Юрійовича, Погрібного Сергія Олексійовича, Ступак Ольги В`ячеславівни про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на квартируза касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року у складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»), треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Малахова Г. І., про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на квартиру.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 25 липня 2007 року між нею та Відкритим акціонерним банком «Кредобанк» (далі - ВАТ «Кредобанк», банк) укладено кредитний договір № Ф2176/11-06, відповідно до умов якого банк надав їй кредит у сумі 237 350,00 грн, який вона зобов`язалася повернути в строк до 24 липня 2027. Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором укладено між банком і нею договір іпотеки, предметом якого є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Хащіною Н. В. 25 липня 2007 року.

29 листопада 2011 року до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги на підставі договорів факторингу та про відступлення права вимоги.

У жовтні 2014 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, але під час розгляду справи 20 липня 2016 приватний нотаріус ХМНО Малахова Г. І. зареєструвала за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» право власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому вказана квартира продана за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 .

Позивачка вважала, що рішення державного реєстратора про реєстрацію за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» предмета іпотеки є протиправним, оскільки у порушення статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстратором не перевірені документи на наявність підстав для зупинення розгляду справи про державну реєстрацію прав, не подані документи, визначені пунктом 57 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», а саме: кредитний договір, договір іпотеки, факторингу, відступлення прав, звіт про оцінку майна на момент набуття права власності, докази наявності заборгованості у розмірі вартості предмета іпотеки, копія письмової вимоги про усунення порушень, документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги.

Позивачка стверджувала, що на її письмову вимогу ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» не надало доказів підтвердження переходу права вимоги до нового кредитора, договір іпотеки не містить іпотечного застереження, яке б відповідало вимогам частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку». За відсутності іпотечного застереження правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути тільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Із урахуванням наведених обставин, позивачка просила суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса ХМНО Малахової Г. І. від 20 липня 2016 року № 30555455, відповідно до якого зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру загальною площею 65,5 кв. м, житловою площею 38,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. при вчиненні реєстраційної дії щодо проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» не порушено вимог законодавства.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року скасовано. У задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що до участі у справі як співвідповідач не залучений титульний власник спірної квартири - ОСОБА_2 , а також позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 639/6447/16-ц, від 03 лютого 2022 року у справі № 295/8285/19-ц.

У березні 2023 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» подало відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації прав чи їх обтяжень має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (постанови Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 902/672/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/6720/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 926/2353/18). Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушено тим, що право власності зареєстровано за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав відповідь на відзив, у якому зазначає, що в обґрунтування своєї позиції відповідач у відзиві на касаційну скаргу посилається на постанови Верховного Суду, проте висновки у таких постановах зроблені за інших обставин справ.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2023 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Суддями Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач),Гулейковим І. Ю., Погрібним С. О. у цій справі заявлено самовідвід, яка мотивована тим, що у справі № 639/6447/16-ц суддями вже висловлювалася позиція щодо скасування рішення приватного нотаріуса ХМНО Малахової Г. І. від 20 липня 2016 року № 30555455, відповідно до якого за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру загальною площею 65,5 кв. м, житловою площею 38,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про скасування якого просить позивачка у цій справі, проте такі вимоги заявлені до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції».

Заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).

Також у своєму рішенні ««Газета Україна-центр» проти України» Європейський суд з прав людини наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (пункти 28-32).

Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Зважаючи на те, що кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі та коли у стороннього спостерігача не могло б виникнути сумнівів у неупередженості судді та враховуючи те, що судді Гулейков І. Ю., Погрібний С. О., Ступак О. В. брали участь у вирішенні справи № 639/6447/16-цу суді касаційної інстанції, у якій заявлялися аналогічні вимоги позову (інший суб`єктивний склад), отже, вони не можуть брати участь у розгляді цієї справи у суді касаційної інстанції.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)від 04 вересня 2019 року у справі № 639/6447/16-ц(провадження № 61-32622св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса ХМНО Малахової Г. І., Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Департаменту державної реєстрації, треті особи: ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій та рішень суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Ухвалюючи рішення, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у справі, що розглядається, спір виник з приводу порушення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, спірні правовідносини виникли щодо виконання зобов`язань за кредитним договором та укладеного на його забезпечення договору іпотеки, а тому належним відповідачем у справі є ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», тобто особа, право власності якого на іпотечне майно оспорюється.

У поданій касаційній скарзі на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року як на підставу касаційного оскарження заявник посилається зокрема на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від04 вересня 2019 року у справі № 639/6447/16-ц, у якій судом касаційної інстанції зазначено, хто є належним відповідачем у цій справі.

Оскільки судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейков І. Ю., Погрібний С. О., Ступак О. В. висловили свою думку щодо характеру спірних правовідносин, зокрема щодо належного складу учасників справи, з метою забезпечення справедливого розгляду справи незалежним і безстороннім судом, судді Гулейков І. Ю., Погрібний С. О., Ступак О. В. підлягають відводу.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В. про самовідвід.

Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова Ігоря Юрійовича, Погрібного Сергія Олексійовича, Ступак Ольги В`ячеславівни про самовідвід задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний