Справа № 309/4790/22

Закарпатський апеляційний суд

        У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2023                 м. Ужгород

            Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/248/23 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 19.04.2023.

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5  про зміну йому запобіжного заходу та задоволено клопотання прокурора й продовжено строк тримання під вартою до 18.06.2023, щодо:

ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

З матеріалів контрольного провадження вбачається, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071050000430 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, знаходиться в провадженні Хустського районного суду Закарпатської області.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області 26.10.2022 відносно  ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє до 19.04.2023 включно.

19.04.2023 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого  ОСОБА_5 , яке мотивовано тим, що останній  обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 та існують ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5  ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_5 також заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

       Відмовляючи у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому  ОСОБА_5 , суд першої інстанції вказав, що судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні не завершено, ухвала суду про продовження щодо ОСОБА_5 строку тримання під вартою втрачає силу 19.04.2023, а визначені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики продовжують існувати. Тому, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення доведено наявність

-2-

передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а стороною захисту такі не спростовані, у зв`язку з чим щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжив запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить ухвалу суду від 19.04.2023 про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасувати та обрати щодо нього більш м`який запобіжний захід - домашній арешт. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що прокурором у клопотанні не наведено і судом першої інстанції не з`ясовано переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки, а наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прокурором не доведена. Окрім того, обвинувачений вказує на те, що він вину визнав, розкаявся у вчиненому, сприяв встановленню обставин вчинення злочину, потерпіла в суді допитана, що додатково свідчить про відсутність заявленого прокурором ризику перешкоджання кримінальному провадженню. Також немає наміру порушувати процесуальні права та переховуватися від суду.

Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що прокурор та захисник належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги чи даних про поважність причин неявки від вищевказаних процесуальних осіб не надходило, а також те, що прокурор та захисник-адвокат ОСОБА_8 не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю. Крім того, апеляційний суд враховує думку обвинуваченого про розгляд апеляційної скарги у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

 За приписами ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

 Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні,

-3-

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен з`ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд  зобов`язаний розглянути  питання доцільності продовження тримання  обвинуваченого під  вартою до  спливу двомісячного строку з  дня надходження  до суду  обвинувального акта,  клопотання про застосування примусових  заходів медичного  або виховного  характеру чи  з дня застосування судом до обвинуваченого  запобіжного заходу  у виді  тримання під  вартою.  За наслідками  розгляду питання суд своєю  вмотивованою ухвалою  скасовує,  змінює  запобіжний  захід у  виді тримання під вартою  або продовжує його дію  на строк,  що не може перевищувати  двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі  місця ув`язнення. До  спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження  тримання обвинуваченого  під вартою,  якщо судове провадження не було завершене  до його спливу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання сторони обвинувачення, суд дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії запобіжного заходу у виді

-4-

тримання ОСОБА_5 під вартою. Прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати та не зменшилися й виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, натомість обвинуваченим та його захисником даних, які б свідчили про відсутність цих ризиків, не надано.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом об`єктивно враховано, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких, враховуючи обставини вчинення цього кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , а також те, що судове провадження не закінчено, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може ухилятися від явки до суду та виконання процесуальних рішень, незаконно впливати на потерпілого й свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ніде не працює, не одружений, міцних соціальних зв`язків не має, раніше судимий, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що встановлені при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу ризики не зменшилися і не відпали та виправдовують подальше тримання його під вартою.

При цьому судом першої інстанції вірно констатовано, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому діяння, а також тяжкості можливого покарання, натомість обставин, які б свідчили про те, що обраний ОСОБА_5 захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, - не встановлено й сторонами не доведено, у зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу про тримання ОСОБА_5 під вартою. Такий висновок апеляційний суд вважає належним чином вмотивованим, а викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є занадто суворим та не виправданим жодним аргументом сторони обвинувачення, а також про те, що жоден із

-5-

передбачених ст. 177 КПК України ризиків не підтверджується об`єктивними, належними та допустимими доказами, а доводи сторони обвинувачення є тільки припущеннями, і при цьому, прокурором не наведено жодної переконливої обставини, яка б унеможливлювала застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою.

Посилання ж на інші нові обставини, які б свідчили про те, що заявлені ризики зменшились та не виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, апеляційна скарга обвинуваченого не містить. Натомість фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 злочину, додатково свідчить про його суспільну небезпечність, а також можливе покарання, яке очікує особу, в разі доведення її вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, кількість доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтоване продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи про визнання вини, відшкодування шкоди потерпілій, відсутність намірів порушувати процесуальні обов`язки, колегія суддів відхиляє, оскільки ці обставини не можуть слугувати стримуючим фактором та не спростовують заявлених ризиків та свідчить про неможливість їх уникнення при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів, не встановлено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора  про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог статей 177, 178, 183 КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом,  а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 19.04.2023 щодо нього,-без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді