ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2023 року м. Кропивницький

справа № 129/400/21

провадження № 22-ц/4809/131/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, доповідач), Дьомич Л. М., Муращка С. І.

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом - Служба у справах дітей Гайсинської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області (суддя Шульженко В. В.) від 03 серпня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

(Первісний позов)

10 лютого 2021 року ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача аліменти на утримання їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 3000,00 грн з наступною індексацією відповідно до закону.

Позов обґрунтовано тим, що сторони по справі є біологічними батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою і перебуває на повному її утриманні. Відповідач, батько дитини, добровільно не надає їй допомогу на утримання їх сина. При цьому він має таку можливість.

(Зустрічний позов)

05 травня 2021 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов у якому просив суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що рішенням Онуфріївського районного суду від 15 липня 2020 року визначено способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , але ОСОБА_1 не виконує рішення суду та систематично перешкоджає його зустрічам із сином, а також їх спілкуванню.

Крім того, він занепокоєний станом дитини так, як між матір`ю і сином немає продуктивного контакту, взаємоповаги. Мати не приділяє належної уваги малолітньому ОСОБА_3 , недостатньо піклується про нього, ображає, застосовує до нього фізичну силу, а той, своєю чергою, негативно ставиться до матері. Це погано впливає на розвиток та виховання дитини. Через недостатню увагу матері до кола спілкування сина він реально міг стати на хибну життєву стежку.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_1 не має змоги достатньо приділити уваги їх сину так, як вона має ще неповнолітню дочку та двох підопічних - її племінників, які через життєві обставини залишилися без батьківського піклування.

Натомість він живе сам у будинку у спокійній обстановці де є все необхідне для дитини, має достатній рівень доходів для забезпечення себе і сина.

Свої стосунки з сином він називає між довірливими, вони знаходять між собою спільну мову. Син неодноразово висловлював бажання жити саме з батьком, що відповідає і його бажанню.

Поряд з цим позивач за зустрічним позовом заперечив проти тверджень позивачки за первісним позовом, що буцімто він не надає їй допомогу на утримання їх сина. Він вказав, що надавав кошти ОСОБА_1 на дитину, але вона їх витрачала не за призначенням, тому він вимушений був припинити надавати кошти і став сам забезпечувати потреби дитини.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1800,00 грн починаючи з 10 лютого 2021 року до 19 липня 2021 року включно. Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн та в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено, а судові витрати щодо сплаченого судового збору покладено на позивача за зустрічним позовом.

Суд мотивував своє рішення в частині стягнення аліментів на дитину тим, що позивачка за первісним позовом не довела спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 3000,00 грн щомісячно, а також не довела потребу у такій сумі грошових коштів. Водночас суд не встановив фактів надання відповідачем за первісним позовом матеріальної допомоги матері його дитини на утримання їх сина.

Крім того, суд встановив, що з 20 липня 2021 року малолітній син сторін по справі ОСОБА_3 проживає з батьком, відповідачем за первісним позовом, та перебуває на його утриманні, а тому присудив аліменти за часу пред`явлення позову (10 лютого 2021 року) по дату припинення проживання дитини з матір`ю, тобто по 19 липня 2021 року, та в розмірі 1800,00 грн, який суд вважав справедливим і достатнім за обставин цієї справи.

Стосовно відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, то суд вказав, що йому не надано висновку органу опіки та піклування з цього питання, обов`язковість якого передбачена ч. 5 ст. 19 СК України. Суд не встановив фактів створення матір`ю дитини перешкод у її спілкуванні з батьком, а також не встановив фактів вчинення відповідачкою насилля відносно спільної дитини сторін по справі.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

У поданій до суду апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просить скасувати рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2022 року в частині вирішення його зустрічного позову та ухвалити щодо цього нове судове рішення, яким задовольнити його вимогу і встановити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 .

Він вважає рішення місцевого суду в оскаржуваній його частині незаконним та необґрунтованим, таким, що суперечить інтересам дитини. Зокрема, на його переконання, суд не дав належної оцінки доказам, які вказують на неправомірну поведінку ОСОБА_1 стосовно їх сина ОСОБА_3 . Попри участь у розгляді справи органу опіки та піклування, суд поклав на ОСОБА_2 провину за відсутність у справи висновку такого органу щодо вирішення справи, як то передбачено ст. 19 СК України. На думку апелянта саме суд мав здобути такий висновок органу опіки та піклування, ба більше, суд висунув відповідну вимогу Гайсинській міській раді тоді, як дитина проживала за межами територіальної юрисдикції цього органу. При цьому він вважає, що висновок органу опіки та піклування у справі все ж таки є і міститься у томі 1 на аркуші справи 182.

Суд не врахував, що наприкінці серпня 2021 року, після того, як син проводив частину літа з батьком, ОСОБА_3 категорично відмовився повертатися до матері та лишився проживати з батьком. У зв`язку із цим Гайсинська міська рада не могла здійснювати надалі функції органу опіки та піклування у цій справі.

Суд безпідставно відмовився з`ясовувати думку малолітнього ОСОБА_3 щодо цієї справи та його бажання проживати з матір`ю або батьком чим порушив право малолітнього на участь у вирішенні питань, які стосуються життя дитини.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

До суду апеляційної інстанції від відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Фєдосєєв Д. О., надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому апеляційна скарга оцінюються, як безпідставна та необґрунтована, оскаржуване рішення суду - законним і обґрунтованим. Стверджується, що суд дослідив усі наявні у справі докази та дав їм належну оцінку.

Щодо ненадання суду висновку органу опіки та піклування стосовно розв`язання спору, то ризики його ненадання суду несе саме позивач за зустрічним позовом. Через відсутність такого висновку суд обґрунтовано визнав недоцільним з`ясування думки малолітнього ОСОБА_3 щодо вирішення спору.

У відзиві відкидаються звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні будь-якого насилля щодо дитини та перешкоджання з її боку у спілкуванні між сином та батьком.

Позиції сторін, висловлені учасниками справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Апелянт ОСОБА_2 та його представник - адвокат Болгар О. І. підтримали апеляційну скаргу, надали усні пояснення в межах предмета дослідження.

Позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та її представник - адвокат Фєдосєєв Д. О. до суду не з`явилися. При цьому адвокат Фєдосєєв Д. О. надіслав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі позивачки та її представника (Т. с. 3, а. с. 185, 232).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом - Служба у справах дітей Гайсинської міської ради свого представника до суду не направила, а надіслала письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність (Т. 3, а. с. 234).

Залучений ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року до участі у справі орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Онуфріївської селищної ради свого представника до суду не направив, а надіслав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність (Т. 3, а. с. 236).

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Станом на 21 травня 2020 року разом з ОСОБА_1 за вказаною адресою проживав та перебував на її утриманні син ОСОБА_3 , 2013 року народження.

Згідно з розпорядженням голови Онуфріївської селищної ради від 23 лютого 2021 року № 32-р «Про призначення піклувальника над неповнолітнім ОСОБА_7 та опікуна над малолітньою ОСОБА_8 » ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно є піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та опікуном над малолітньою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За виконання цих обов`язків зауважень до ОСОБА_1 не було.

Відповідно до акта № 10/21 від 18 травня 2021 року обстеження умов проживання щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого в.о. начальника служби у справах дітей Гайсинської РДА, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з яким квартира складається із трьох кімнат у якій проживають: мати ОСОБА_1 , 1985 року народження, сестра ОСОБА_9 , 2010 року народження, двоюрідна сестра ОСОБА_8 , 2008 року народження, двоюрідний брат ОСОБА_7 , 2005 року народження, умови проживання добрі, у квартирі є необхідні меблі та побутова техніка, дитина має місце для сну, виконання уроків, одяг, взуття згідно з віком та сезоном. Стосунки, традиції сім`ї - доброзичливі. Мати перебуває на обліку у центрі зайнятості.

ОСОБА_2 проживає один у належному йому на праві власності житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . До грудня 2020 року він працював водієм автотранспортних засобів філії «Знам`янський автодор» ДП «Кіровоградський автодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», а з січня 2021 року зареєстрований у Онуфріївській районній філії Державного центру зайнятості як безробітній та отримує відповідну допомогу.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2020 року у цивільній справі № 399/113/20, яке набрало законної сили 18 серпня 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Гайсинської міської ради, про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено частково. Визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

побачення другу та четверту суботу місяця з 11:00 години до неділі 19:00 години без присутності матері, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання;

побачення щороку у день народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 16:00 години до 19:00 години без присутності матері, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання;

побачення в період шкільних канікул, а саме літніх (липень - серпень) - 45 календарних днів, зимових - 7 календарних днів, весняних та осінніх канікул по 3 календарні дні, без присутності матері, з виїздом до місця проживання батька, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця його проживання та повернення дитини за місцем її проживання ;

необмежене спілкування (з 9:00 до 21:00 години) засобами телефонного, поштового, електронного та іншими засобами зв`язку в період шкільних канікул та вихідних днів, без присутності матері;

щоденне спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншими засобами зв`язку з 18:00 до 19:00 години, без присутності матері.

спільний щорічний відпочинок з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на території України або за її межами протягом 10-ти календарних днів, які входять в літні канікули в липні-серпні місяці, за домовленістю з матір`ю дитини, з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на відпочинок та повернення дитини за місцем її проживання, без присутності матері.

20 липня 2021 року на підставі рішення суду у справі № 399/113/20 ОСОБА_2 взяв сина ОСОБА_3 на літні канікули та не повернув дитину до матері до 31 серпня 2021 року оскільки дитина виявила бажання проживати з батьком.

З 20 липня 2021 року малолітній ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_2 в сел. Павлиш Кіровоградської області.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов домоволодіння ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , складеного Онуфріївською селищною радою 11 березня 2021 року № 357, будинок цегляний, загальна площа 80 м2, має 4 житлові кімнати, ванну кімнату зі зручностями, кухню та коридор. Одна з кімнат оснащена для проживання дитини, має ліжко, шафу для одягу, письмовий стіл та стілець. У будинку є телевізор, пральна машина, електричний чайник та холодильник. Будинок газифікований, в наявності електропостачання, заборгованість за комунальні послуги відсутня, водопостачання підведене до будинку та ведеться з криниці, що розміщена на території домоволодіння. Наявні літня кухня, сарай, погріб, присадибна земельна ділянка обробляється. ОСОБА_2 має у власності легковий автомобіль.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Згідно з нормами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Будь-яке судове рішення має відповідати цим вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на норму ч. 1 ст. 367 ЦПК України про межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та враховуючи, що в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2022 року лише в частині вирішення його зустрічного позову та ухвалити щодо цього нове судове рішення, тому колегія суддів апеляційного суду переглядає справу в межах, визначених у апеляційній скарзі, а тому рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини не переглядається апеляційним судом.

Зазначеним вимогам ст. 263 ЦПК України оскаржуване рішення суду не відповідає, тож вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Норми права, які підлягають застосуванню, та практика їх застосування

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

Згідно з ч. 2, ч. 8, ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Положення ст. 141 СК України передбачають, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч. 1 ст. 160 СК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики ЄСПЛ, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Частиною 4 ст. 19 СК України встановлено, зокрема, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Щодо суті спору та оцінка доводів апеляційної скарги (Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій)

Як встановив суд першої інстанції, сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 . Вони проживають окремо один від одного, а їх малолітній син на час відкриття місцевим судом провадження у цій справі проживав з матір`ю.

Між сторонами по справі виникли спори щодо дитини, а саме: про участь батька, який проживає окремо від дитини, у вихованні дитини (цей спір вирішений рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2020 року, яке набрало законної сили 18 серпня 2020 року); про виконання батьком обов`язку утримувати дитину (спір про аліменти); про місце проживання дитини.

Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини з батьком та відмовляючи в задоволенні такого зустрічного позову, суд вказав, що для ухвалення позитивного рішення позивач за зустрічним позовом не надав суду висновок органу опіки та піклування щодо вирішення цієї справи. Крім того, суд вказав, що він не встановив фактів створення матір`ю перешкод у спілкуванні батька з дитиною, а також не встановив фактів вчинення нею будь-якого насилля відносно спільного сина сторін по справі.

З такими висновками місцевого суду погодитися не можна так, як суд їх дійшов з порушенням норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права.

Стосовно ненадання суду письмового висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору, то колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що згідно з ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спору щодо місця проживання дитини участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, є обов`язковою.

Частиною 5 ст. 19 СК України встановлено обов`язок залученого до участі у справі органу опіки та піклування дослідити умови проживання дитини та батьків, умови виховання дитини та інші обставини справи, надати суду письмовий висновок щодо розв`язання справи.

Отже, обов`язок подати до суду висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору про місце проживання дитини покладається не на батьків - сторін по справі, а безпосередньо на сам орган опіки та піклування, тому посилання місцевого суду на те, що позивач за зустрічним позовом не звертався до органу опіки та піклування за отриманням відповідного висновку і не надав його суду суперечать нормам ч. 4, ч. 5 ст. 19 СК України.

Розглядаючи спір про місце проживання дитини з батьком суд першої інстанції залучив до участі у справі як третю особу Службу у справах дітей Гайсинської міської ради, яка фактичної участі у справі не брала.

У матеріалах справи (Т. 1, а. с. 182) є ніким не посвідчена світлокопія листа начальника служби у справах дітей Гайсинської міської ради Грабовенка О. В. без дати та номера, який зареєстрований у Онуфрієвському районному суді Кіровоградської області 21 липня 2021 року та стосується цивільної справи № 129/400/1. У цьому листі вказано про доцільність визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 біля його матері ОСОБА_1 , яка проживає в м. Гайворон та яка підтвердила тісні стосунки між братом та сестрою і зобов`язалася не перешкоджати зустрічам сина з батьком у період канікул.

Зі справи відомо, що 18 травня 2021 року спеціалісти служби у справах дітей Гайсинської міської ради провели обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 з адресою: АДРЕСА_3 , про що склали акт (Т. 1, а. с. 121).

15 вересня 2021 року Служба у справах дітей Гайсинської міської ради листом № 139 звернулася до Служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради (Кіровоградська область) з проханням брати участь у справі про місце проживання ОСОБА_3 у зв`язку із віддаленістю та у зв`язку з тим, що дитина проживає з батьком (Т. 1, а. с. 240).

14 грудня 2021 року до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від виконавчого комітету Гайсинської міської ради надіслано «Висновок органу опіки та піклування Гайсинської міської ради щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 02 грудня 2021 року № 03.08/0317-2711 (Т. 2 а. с. 79 - 80).

Згідно з цим документом орган опіки та піклування повідомив суд, що малолітній ОСОБА_3 проживає в сел. Павлиш Олександрійського району Кіровоградської області з батьком ОСОБА_2 , який забрав документи сина із закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 5. З огляду на місце проживання дитини та батька на території Кіровоградської області, а також на те, що зареєстроване місце проживання матері також на території Кіровоградської області, виконавчий комітет Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області просив суд ухвалити рішення у справі із залученням Служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради Кіровоградської області.

Про рекомендацію суду щодо вирішення спору по суті в цьому документі не йдеться.

Раніше, 22 листопада 2021 року, Онуфрієвський районний суд Кіровоградської області постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору органу опіки та піклування Онуфріївської селищної ради (Т. 2, а. с. 49 - 53).

Крім того, ухвалою від 19 липня 2022 року місцевий суд відмовив у задоволенні аналогічного клопотання служби у справах дітей Гайсинської міської ради (Т. 3, а. с. 31 - 32).

Таким чином, суд першої інстанції правильно констатував про фактичну відсутність у справі висновку органу опіки і піклування щодо вирішення існуючого між сторонами по справі спору про місце проживання їх дитини, обов`язкова наявність якого встановлена ч. 5 ст. 19 СК України.

Проте, як вказано вище, обов`язок подання до суду такого висновку покладається на орган опіки та піклування, а не на сторони у справі, тож суд не міг відмови в зустрічному позові з тієї підстави, що позивач за зустрічним позовом не надав суду висновок орган опіки та піклування щодо розв`язання спору, оскільки саме орган опіки та піклування не виконав свій обов`язок.

Крім того, згідно з положеннями ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином Служба у справах дітей Гайворонської міської ради не являється органом опіки та піклування, який мав бути залучений судом до участі у справі.

Зі змісту п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року, вбачається, що у разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, то складання проєкту висновку про визначення місця проживання дитини і подання його до органу опіки та піклування для прийняття рішення покладається на службу у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини.

Таким чином і відповідне рішення щодо висновку приймає орган опіки та піклування за місцем проживання (перебування) дитини.

Суд першої інстанції встановив, що з 20 липня 2021 року малолітній ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_2 за його місце проживання батька в сел. Павлиш Онуфріївсткої ОТГ Кіровоградської області. На думку колегії суддів апеляційного суду належним органом опіки і піклування у цій справі є виконавчий орган Онуфріївської селищної ради в межах юрисдикції якої проживає малолітній ОСОБА_3 .

У зв`язку із цим колегія суддів апеляційного суду постановила ухвалу від 17 січня 2023 року, якою залучила як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору виконавчий комітет Онуфріївської селищної ради та зобов`язала його надати висновок щодо розв`язання спору між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Онуфріївська селищна рада надіслала до Кропивницького апеляційного суду «Висновок органу опіки та піклування селищної ради про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 09 лютого 2023 року № 01-06/13/1 (Т. 3, а. с. 219).

Згідно з цим висновком батьки ОСОБА_3 не дійшли згоди з питань здійснення батьківських прав та виконання відповідних обов`язків тим із батьків, хто проживає окремо від дитини. Вони також не дійшли згоди щодо місця проживання їх сина. Посилаючись на рішення комісії з питань захисту прав дитини Онуфріївської селищної ради від 14 липня 2022 року (протокол № 5), яка визнала доцільним проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 , Онуфріївська селищна рада також вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .

Колегія суддів апеляційного суду, керуючись ч. 6 ст. 19 СК України, не погоджується з висновком органу опіки та піклування, вважає його є недостатньо обґрунтованим, таким що суперечить інтересам дитини.

Зокрема, у висновку відсутні відомості про житлово-побутові умови батьків та дитини, про ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, про особисту прихильність дитини до кожного з них, про стан здоров`я дитини, про наявність або відсутність фактів вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини. Отже, з наданого висновку не можна зробити висновок про те чому не відповідає найкращими інтересами дитини визначення місця її проживання з батьком.

З огляду на це, колегія суддів судової палати апеляційного суду не може покладатися на необґрунтований висновок органу опіки і піклування щодо вирішення спору.

Апеляційний суд знову звертає увагу на те, що як мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, так і діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

При цьому права та інтереси дитини переважають над правами їх батьків.

Найкращим інтересам дитини відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, а також забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, у якому забезпечено рівень життя дитини, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 2011 року по 2018 року проживали разом без шлюбу, мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 2018 року сторони по справі проживають окремо, а їх малолітній син ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_6 проживав з матір`ю ОСОБА_1 після чого поїхав до батька на літні канікули, а по їх завершенні не захотів повертатися до матері й залишився проживати з батьком.

ОСОБА_2 проживає один у належному йому на праві власності житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 82,4 кв.м, житловою площею 47,4 кв.м з надвірними будівлями. Будинок має чотири окремі житлові кімнати, вітальню, ванну, кухню, коридор.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , будинок газифікований та електрифікований, у будинку влаштоване водопостачання та водовідведення, має необхідні меблі та побутові прилади, зокрема, одна з кімнат оснащена всім необхідним для проживання дитини (Т. 1, а. с. 71).

Суд першої інстанції безпідставно визнав вказаний письмовий доказ недопустимим.

До грудня 2020 року ОСОБА_2 працював водієм автотранспортних засобів філії «Знам`янський автодор» ДП «Кіровоградський автодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», а з січня 2021 року зареєстрований у Онуфрфївській районній філії Державного центру зайнятості як безробітній та отримує відповідну допомогу (Т. 1, а. с 49 - 65).

З 04 січня 2021 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Онуфріївській районній філії ДЦЗ як безробітний та отримує щомісячну державну допомогу (Т 1, а. с. 68).

За місцями попередньої роботи та за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно (Т. 1, а. с. 72, 74 - 82).

З 28 листопада 2002 року зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 (Т. 1 а. с. 3).

Згідно з довідкою виконкому Гайсинської міської ради Вінницької області від 21 травня 2020 року № 496 ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (Т. 1, а. с. 6), а згідно з актом обстеження умов проживання від 18 травня 2021 року малолітній ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_1 , сестрою ОСОБА_9 , 2010 року народження, двоюрідним братом ОСОБА_7 , 2005 року народження, та двоюрідною сестрою ОСОБА_8 , 2008 року народження, за адресою: АДРЕСА_3 (Т. 1, а. с. 121).

Позивачка за первісним позовом не пояснила суду де ж фактично вона проживає з дітьми та на якій правовій підставі користується житлом.

З вказаного акта обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 від 18 травня 2021 року вбачається, що він з матір`ю, старшою рідною сестрою та старшими за нього двоюрідними братом і сестрою проживають у трикімнатній квартирі (площа квартири не вказана), умови проживання у якій добрі, житло умебльоване і має необхідну побутову техніку. ОСОБА_3 має місце для сну та виконання уроків. ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітна у ДЦЗ (Т. 1, а. с. 121).

Порівнюючи житлово-побутові умови сторін по справі, колегія суддів вважає, що житлово-побутові мови для проживання дитини з батьком є кращими так, як він має власне житло у якому дитина може мати окрему кімнату, натомість мати дитини змінює місця проживання, правові підстави користування житлом не підтвердила, за місцем проживання в АДРЕСА_3 , у трикімнатній квартирі вона проживає з чотирма дітьми різної статі та віку, а син ОСОБА_3 має лише окреме місце для сну, інший простір є спільним з іншими членами сім`ї.

Обоє з батьків ОСОБА_3 на час розгляду справи в місцевому суді не мали постійної роботи, були безробітними і перебували в цьому статусі на обліку в ДЦЗ.

При цьому ОСОБА_2 надав суду доказ отримання ним допомоги від держави як безробітнім, а ОСОБА_1 будь-яких доказів про свої доходи та їх джерела суду не надала (у матеріалах справи відповідні докази відсутні).

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно (Т. 1, а. с. 120). Розпорядженням голови Онуфріївської селищної ради від 23 лютого 2021 року № 32-р «Про призначення піклувальника над неповнолітнім ОСОБА_7 та опікуна над малолітньою ОСОБА_8 » ОСОБА_1 призначена піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та опікуном над малолітньою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Т. 1, а. с. 123).

Між сторонами по справі існував спір щодо участі ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною та її вихованні, який був вирішений рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2020 року, суд визначив ОСОБА_2 способи та час спілкування з сином ОСОБА_3 . Згідно з даними державної виконавчої служби рішення суду виконується.

Сторони по справі у своїх заявах до суду звинувачували один одного у вчиненні домашнього насильства, зокрема відносно сина ОСОБА_3 , але доказів істинності таких звинувачень не надали.

Згідно з згаданим актом обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 від 18 травня 2021 року стосунки між членами сім`ї ОСОБА_1 є доброзичливими.

Проте з пояснень сторін до суду, які вони виклали у своїх письмових заявах та усних поясненнях до суду, письмових поясненнях ОСОБА_1 головному державному виконавцю Гайсинського РВ ДВС від 13 квітня 2021 року (Т. 1, а. с. 128), вбачається, що ОСОБА_1 має складнощі з вихованням сина ОСОБА_3 , який не дослухається до неї, виявляє самовільну поведінку.

Згідно з характеристикою наданою ЗЗОС І-ІІ ступеня № 5 м. Гайворон на учня 2-го класу ОСОБА_3 він навчається добре, домашні роботи виконує під контролем матері, але часто порушує правила поведінки в школі, інколи у нього виникають конфлікти з учнями інших класів (Т. 1, а. с. 119).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що матеріали справи не містять доказів неналежного виконання сторонами по справі своїх батьківських обов`язків стосовно їх сина ОСОБА_3 , але він може чинити супротив батьківському впливу на нього.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 161 СК України, які б унеможливлювали передачу дитини для проживання одному з батьків судом не встановлено.

Стосовно особистої прихильності дитини до кожного з батьків, то суд першої інстанції це питання не досліджував.

Хоча на час ухвалення судом першої інстанції рішення ОСОБА_3 виповнилося 9 років і він міг висловити свою думку стосовно спору між його батьками щодо визначення місця його проживання, суд думку дитини не з`ясував.

Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції з`ясувалося, що 28 лютого 2023 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі № 399/442/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з матір`ю, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмови. Рішення суду набрало законної сили 11 квітня 2023 року (Т. 3, а. с. 224 - 231, номер рішення у ЄДРСР 109543492).

Хоча це рішення суду ухвалене після рішення Онуфрієвського районного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2022 року, яке переглядається в апеляційному порядку, а тому не може враховуватися апеляційним судом по суті вирішуваного спору, однак з описової частини цього рішення вбачається, що 21 лютого 2023 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області за участі представника органу опіки та піклування, головного спеціаліста служби у справах дітей Онуфріївської селищної ради Філатової Ю.О. та практичного психолога Комунальної установи «Кременчцуький навчально-методичний центр психологічної служби» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Короткої З. Г. заслухав думку малолітнього ОСОБА_3 стосовно спору між його батьками про місце його проживання.

При цьому ОСОБА_3 пояснив суду, що він проживає з батьком адресою АДРЕСА_1 , має окрему кімнату, для нього створені всі умови для життя та навчання, є все необхідне для школи, навчається у школі онлайн, кожен день виходить он-лайн на уроки, за виключенням періодів коли відключали електроенергію, оскільки в цей час відсутній інтернет, робить домашнє завдання, а якщо не розуміє щось із домашнього завдання, йому пояснює тато. Відвідує гурток з футболу вже близько року, бажає ходити ще на бокс, попросив тата його записати на такий вид спорту. У них є собака та кішка, назвав їх клички, яких він годує та з яким грається. Проживати хотів би з татом, оскільки тато його не б`є, як мама. Коли його мама б`є, то він відчуває, що його не люблять. Проживаючи у мами, він просив купити йому іграшки на що мама відповіла, що немає грошей, але при цьому, сестрі ОСОБА_12 мама купувала все. Сестра ОСОБА_12 не ділилася з ним солодощами, а він ділився. Також ОСОБА_3 зазначив, що мама йому не пояснювала чому вона його б`є, і йому не зрозуміло чому це так. Зазначив, що за місцем проживання мами, ще живуть його сестра ОСОБА_12 і двоюрідна сестра ОСОБА_8 , бабуся. Із ОСОБА_8 у нього нормальні відносини, а з ОСОБА_12 ні, чому так, не знає, із бабусею також відносини не дуже добрі, а із бабусею тата, яка живе в с. Зибкове, Кіровоградської області, у нього гарні відносини. Зазначив, що тато добрий, і він з ним у безпеці, він може його захистити. Він телефонує мамі не часто, чому так, відповіді не було, а дитина почала явно хвилюватися, з`явилися сльози на очах. Також зазначив, що він любить товаришувати з дітьми, і у нього є друзі, як за місцем проживання тата, так і мами.

У зв`язку із тим, що в іншій справі суд зрештою з`ясував ставлення малолітнього ОСОБА_3 до його батьків та спору між ними щодо місця проживання дитини, рішення у справі № 399/442/22 набрало законної сили, з метою уникнення додаткового емоційного напруження дитини, приводом до якого може стати явка до суду, колегія суддів апеляційного суду постановила ухвалу без виходу до нарадчої кімнати не викликати ОСОБА_3 в судове засідання суду апеляційної інстанції для надання повторних пояснень з того самого питання, що і у справі № 399/442/22.

Згідно з висновком психолога вищої категорії центру психологічної служби м. Кременчук Коротка З. Г. ОСОБА_3 виявляє ознаки психологічної травми, яку він імовірно отримав у сім`ї матері. Після розлучення батьків він погано адаптувався до нових життєвих умов. Під час розмови про матір і сестру він стає закритим до спілкування, виявляє острах, що його заберуть від батька. Навпаки, особа батька для ОСОБА_3 є емоційно привабливою, він залюбки і впевнено розповідає про нього, напруги не виявляє (Т. 3, а.с. 198 - 200).

Зі справи відомо, що з 20 липня 2021 року малолітній ОСОБА_3 проживав батьком і відмовлявся повертатися в сім`ю матері.

Наразі він навчається в 4-му класі Зибківського ліцею Онуфріївської міської ради Кіровоградської області (Т. 3, а. с. 197).

Беручи до уваги обставини справи та враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, колегія суддів апеляційного суду виснує, що на даному етапі життя ОСОБА_3 визначення його місця проживання із батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Таке рішення зумовлене тим, що батько, порівняно з матір`ю, створив кращі житлово-побутові умови для проживання дитини, її розвитку та виховання.

Крім того, дитина виявляє більшу прихильність до батька та бажає проживати саме з ним.

Колегія суддів апеляційного суду відзначає те, що хоча факти домашнього насильства з боку матері, про які стверджував позивач за зустрічним позовом, під час розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами у справі, суд з особливою увагою ставиться до пояснень малолітнього ОСОБА_3 , які викликають занепокоєння суду щодо благополуччя дитини в сім`ї матері.

Суду відомо, що факти домашнього насилля часто носять прихований характер і не знаходять свого офіційного підтвердження, а тому будь-які повідомлення про такі факти потребують ставлення до них з повною серйозністю та відповідальністю, особливо коли про них повідомляють діти.

Отже, на думку колегії суддів апеляційного суду умови проживання дитини з батьком є більш сприятливими для дитини та матимуть кращий позитивний вплив на неї, ніж залишення його проживати разом з матір`ю.

Надалі, з урахуванням обставин, які можуть виникнути, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку, а після досягнення ОСОБА_3 чотирнадцяти років, він вправі самостійно визначати з ким із батьків буде проживати.

Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право брати участь у її житті та вихованні незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Окреме проживання ОСОБА_3 від його старшої сестри ОСОБА_12 може мати вплив на їх стосунки, але такий вплив не обов`язково має бути негативний з огляду на висловлені ОСОБА_3 образи на сестру.

То ж, поживання ОСОБА_3 з батьком більше відповідатиме його найкращим інтересам.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи ОСОБА_2 , викладені в апеляційній скарзі, щодо недоліків оскаржуваного рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що зрештою потягло ухвалення помилкового рішення в частині зустрічного позову, а тому, відповідно до ст. 376 ЦК України, рішення місцевого суду в оскаржуваній його частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення зустрічного позову.

Про судові витрати

Згідно з п.п. «в» ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Подаючи позов до суду першої інстанції, позивач за зустрічним позовом сплатив судовий збір в сумі 908,00 грн (Т. 1, а. с. 39), а звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою - 1488,00 грн (Т. 3, а.с. 132).

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення яким задовольнив вимоги, то понесені ним витрати на сплату судового збору покладаються на відповідачку за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2022 року в частині відмови в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Гайсинської міської ради про визначення місця проживання дитинискасувати і ухвалити щодо цього нове судове рішення.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання його батька ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію сплачених судових витрат (судового збору) в сумі 2396,00 (дві тисячі триста дев`яносто шість) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 26 травня 2023 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: Л. М. Дьомич

С. І. Мурашко