Михайлівський районний суд Запорізької області

смт. Михайлівка, вул. Артезіанська, 6-а, 72002, (06132) 2-02-65

Справа№2 «А» - 4/2010

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2010 року Михайлівський районний суд в Запорізькій області

Судця Михайлівського районного суду в Запорізькій області ОСОБА_1, розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в Михайлівському районі Запорізької області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2А ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитина війни». Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого заявляє вимогу щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати йому у повному обсязі надбавки до пенсії та зобов’язати здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити виплату йому недоплаченої щомісячної державної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2006року по 30.11.2009року.

Позивач не з’явився до судового засідання, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Але надав суду заяву відповідно до якої просив суд розглянути справу у його відсутності, підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача надала суду заяву щодо розгляд справи у її відсутності, та надала суду заперечення відповідно до яких не визнала позовних вимог повністю та просила суд відмовити в задоволенні позову, крім того, зазначила наступне. Фінансування виплат соціальної допомоги дітям війни проводиться з державного бюджету Пенсійного Фонду України. На 2006 - 2007рік не був визначений механізм розрахунку та виплати соціальної допомоги, не визначено який орган, з яких джерел повинна призначатись 30% доплата до пенсії. 2008року питання нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни законодавчо врегульовано і їм щомісячно проводиться доплата до пенсії. Що стосується компенсації за несвоєчасну виплату доходу, то компенсації підлягають суми, які були нараховані до виплати, але не виплачені. Так як суми позивачеві нараховані не були, тому не має підстав для задоволення в їх компенсації. Крім того, позивачами було пропущено строк позовної давності.

Ознайомившись з матеріалами справи та запереченнями представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Згідно наданої копії пенсійного посвідчення позивача, - ОСОБА_2А має статус - «дитина війни» (а.с.4).

Позивач звернувся із зазначеною позовною заявою до суду 20.11.2009року, та заявляє вимогу щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Як виходить із вимог п.2 ст.99 КАС України, - для звернення до адміністративного суду встановлюється річний трок з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.І ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна з сторін.

Тому, суд приходить до висновку, що у даному випадку, у суду достатньо підстав для часткової відмови в задоволенні позовних вимог, за умов відсутності клопотання сторін у справі щодо поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до вимог ч.І ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Згідно з вимогами ч.І ст.71 КАС України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті цих законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на зазначену допомогу. Законом «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних кощтів на фінансування.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008року визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2008 рік» в частині зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зміни розміру соціальної допомоги у 2008 році.

Вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень статей законів, що визнані неконституційними. Оскільки, предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і свобод і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Положення законів України на певний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22.05.2008року.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині зобов’язання відповідача зробити перерахунок позову суми виплаченої допомоги з 25.03.2008року, з урахуванням терміну позовної давності та починаючи з дати звернення позивача до суду із відповідним позовом, по 22.05.2008року.

В судовому засіданні було з’ясовано, що дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві допомоги у встановленому законом порядку та розмірі, - фактично є протиправними, - тому, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.22 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист «дітей війни»» від 18.11.2004року, рішення Конституційного Суду України №10 рп/2008 від 22.05.2008року, ст.ст.2, - 5, 11, 17 - 19, 69, 71, 99, 100, 158, 159, 161 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити позовні вимоги частково.

Визнати протиправними бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Михайлівському районі щодо не виплати та не нарахування державної допомоги ОСОБА_2 як «дитині війни».

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Михайлівському районі перерахувати ОСОБА_2 розмір соціальної допомоги, що була виплачена за період з 25.03.2008року по 22.05.2008 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів дня її складання в повному обсязі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.