Справа № 683/1423/19

1-кп/683/36/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року м.Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді                 ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання:                 ОСОБА_2 ,,

прокурора:                                 ОСОБА_3 ,

потерпілої                                 ОСОБА_4 ,

обвинувачених:                                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників:                                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Старокостянтинова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 квітня 2019 року за №12019240220000184 про обвинувачення:

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, без освіти, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що не працює, депутатом не обирався, раніше судимого:

-06 березня 2019 року Рівненським міським судом за ч.ч.1, 2, ст. 185, ст.70 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, 12 березня 2020 року ухвалою Івано-Франківського міського суду скасовано звільнення від відбування покарання та направлено для відбуття покарання;

-28 квітня 2020 року Буським районним судом Львівської області за ч.3 ст. 185 КК України, ч.4 ст.70 КК України із врахуванням вироку Рівненського міського суду від 06 березня 2019 року на 3 роки 2 місяці позбавлення волі;

-30 грудня 2020 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Буського районного суду Львівської області від 28 квітня 2020 року до покарання у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі;

-13 грудня 2021 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст.185 КК України, на підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області більш суворим, на 3 років 6 місяців позбавлення волі;

-21 лютого 2022 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст.185 КК України на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2021 року, більш суворим, на 3 роки 8 місяців позбавлення волі,

за ч.3 ст.185 КК України;

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, із середньою освітою, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, не працює, депутатом не обирався, раніше судимого:

-27 грудня 2017 року Кам`янко-Буським районним судом Львівської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

-22 вересня 2022 року Летичівським районним судом Хмельницької області ч.ч.1, 4 ст.358, ч.1 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік;

       за ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , будучи судимими, на шлях виправлення не стали та знов вчинили умисний корисливий злочин.

Так, 05 квітня 2019 року близько 11 год. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , перебуваючи на території домогосподарства АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_4 , куди вони прийшли під приводом просити благодійну допомогу, не виявивши власників вдома, вирішили вчинити крадіжку.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, поєднане з проникненням у житло, ОСОБА_5 зайшов до незачиненого підсобного приміщення, у якому виявив ключ від навісного замка до вхідних дверей житлового будинку потерпілої. У подальшому, діючи з корисливих мотивів, через незачинені двері ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проникли до веранди будинку, де ОСОБА_6 , згідно розподілених ролей, залишився спостерігати, щоб їх дії не були помічені сторонніми особами, а ОСОБА_5 в цей час за допомогою знайденого ним ключа відкрив замок вхідних дверей та проник всередину, де з шафи спальної кімнати умисно, таємно, повторно викрали грошові кошти в сумі 40 794 грн. різними купюрами, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на вказану суму, після чого спільно залишили зазначене домоволодіння.

У судовому засіданні ОСОБА_5  свою вину у скоєному визнав частково та пояснив, що 05 квітня 2019 року близько 11 години вони разом з  ОСОБА_6  зайшли на подвір`я житлового будинку АДРЕСА_3 з метою отримання благодійної допомоги на лікування родича, однак під час пошуку господарів він зайшов до сараю, де знайшов ключ від будинку і в нього виник умисел на викрадення чужого майна. Вони разом з ОСОБА_6 через незачинені двері зайшли до веранди будинку, де ОСОБА_6 залишився його чекати, а він за допомогою ключа відкрив двері та проник до будинку, де з шафи спальної кімнати викрав грошові кошти, після чого вони разом вийшли з будинку та домогосподарства, однак невдовзі були затримані громадянами, які викликали працівників поліції. Стверджував, що брат не знав про його намір вчинити крадіжку, дізнався про викрадення коштів лише після їх затримання працівниками поліції, які змусили їх обох зізнатись у скоєному.

Такі його показання спростовуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 , який в ході судового розгляду давав непослідовні показання. Так, будучи допитаним судом вперше, заперечував свою вину у вчиненні крадіжки за попередньою змовою з ОСОБА_5 , однак після дослідження судом доказів, вину у скоєному визнав та пояснив, що 05 квітня 2019 року вони з ОСОБА_5 , зайшли на подвір`я житлового будинку АДРЕСА_3 з метою отримання благодійної допомоги на лікування родича. Не виявивши господарів на подвір`ї, ОСОБА_5 зайшов до сараю, де знайшов ключ від будинку, після чого вони разом через незачинені двері зайшли до веранди будинку, де він залишився спостерігати, щоб їх ніхто не помітив, а ОСОБА_5 , в цей час за допомогою знайденого ключа проник в житлові кімнати будинку, та повернувшись за кілька хвилин, вони разом вийшли з веранди та домогосподарства. На дорозі їх затримали громадяни, які в подальшому викликали працівників поліції. Усвідомлював, що знайшовши ключ, яким відкрив двері будинку ОСОБА_5 вчиняє крадіжку майна, а він спостерігаючи за тим, щоб ніхто не йшов, є його співучасником.

Потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що 05 квітня 2019 року їй зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що невідомі особи ромської національності проникли до її будинку. Коли вона приїхала додому, то побачила двох осіб, біля яких лежали розкладені гроші. Ключі від будинку зберігались в підсобному приміщенні на полиці над дверима. Обвинувачені обоє визнавали, що взяли гроші, в будинку були виявлені сліди їх взуття, бо члени її сім`ї не ходять вдома взутими, викрадені гроші в сумі 40 794 грн. їй повернули, а тому цивільний позов не заявляла, просила призначити покарання у виді реального позбавлення волі.

Допитаний судом свідок ОСОБА_10 суду показав, що в квітні 2019 року близько 11 години їхав велосипедом з роботи та побачив двох підозрілих хлопців ромської національності, за якими вирішив прослідкувати. Бачив, як вони ходили по подвір`ї ОСОБА_4 , один з них зайшов в підсобне приміщення, а потім вони разом зайшли до веранди, а повернулись за кілька хвилин, повісили ключі і пішли з подвір`я. Він зателефонував ОСОБА_9 та повідомив про це, а сам поїхав за обвинуваченими. Коли ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під`їхали до нього автомобілем, вони разом затримали обвинувачених та попросили повернутись до будинку ОСОБА_4 , де останні зізнались, що викрали гроші, у зв`язку з чим вони викликали поліцію.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив суду, що 05 квітня 2019 року близько 11 години до нього подзвонив ОСОБА_10 та повідомив, що підозрілі хлопці ромської національності ходять по хатах та зайшли до ОСОБА_4 , а тому він з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 поїхали автомобілем на вул.Сапуна с.Самчики, щоб їх затримати, а ОСОБА_10 їхав за хлопцями на велосипеді. Вони затримали обвинувачених та повернули їх на подвір`я ОСОБА_4 , де ті зізнались, що викрали гроші. Кошти зі своєї кишені добровільно видав старший за віком хлопець, однак інший не заперечував своєї вини у крадіжці.

Свідок ОСОБА_11 дав в суді аналогічні показання. При цьому також вказував, що ОСОБА_6 при затриманні не заперечував своєї участі в крадіжці та казав, що спостерігав за дорогою, поки ОСОБА_5 шукав гроші в кімнатах будинку.

Зазначені обставини підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених в судовому засіданні, а саме:

- відомостями рапортучерговогоСарокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 05 квітня 2019 року, відповідно до якого об 11 год.17 хвилин ОСОБА_12 повідомив, що затримав двох молодих чоловіків ромської національності з великою сумою грошей та бачив, як вони самовільно перебували у дворах сусідів, а тому уважає, вони вчинили крадіжку (Т.2 а.м.к.п.105);

- відомостями протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05 квітня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомила, що вказаного дня об 11 годині 15 хвилин ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 відкрили двері її житлового будинку по АДРЕСА_3 , звідки викрали грошові кошти в сумі близько 40 000 грн. (Т.2 а.м.к.п.106);

- відомостями протоколу огляду місця події від 05 квітня 2019 року зі схемою та фототаблицями до нього, проведеного зі згоди потерпілої ОСОБА_4 , яким зафіксовано обстановку в домогосподарстві та житловому будинку по АДРЕСА_3 ,зокрема, загальний вигляд входу на подвір`я, місце в сараї над дверима, де зберігались ключі від будинку, а також розташування вхідних дверей до веранди та вхідних дверей до житлових кімнат; виявлені сліди протектору низу підошви взуття: при вході в кухню (об`єкт №1), при вході з кухні до коридору (об`єкт №2), в коридорі (об`єкт №3), та ( №№ 4 та 5) в житлових кімнатах №2 та 4), а також місця в шафі, де зберігались викрадені кошти; зображення слідів папілярних візерунків на зовнішній стороні мепалопластикових дверей веранди будинку. ( Т.2 а.м.к.п. 114-133);

- висновком судової трасологічної експертизи від 22 квітня 2019 року, відповідно до якого виявлені під час огляду місця події у будинку АДРЕСА_3 сліди низу підошви взуття розмірами 72х78 мм, зафіксовані на двох відрізках дактилоскопічної плівки розмірами 120х92 мм та 120х93 мм залишені аналогічним взуттям за розмірними характеристиками елементів та малюнком підошви взуття, що належить ОСОБА_5 ; слід низу підошви взуття розміром 60х70 мм, зафіксований на відрізку дактилоскопічної плівки розміром 121х91, залишений аналогічним взуттям за розмірними характеристиками елементів та малюнком підошви взуття, що належить ОСОБА_6 ; на інших відрізках дактилоскопічної плівки розмірами 120х91 та 200х139 мм сліди не виявлені, або вони непридатні для ідентифікації ( Т.3 а.м.к.п.142-166);

- висновком судової дактилоскопічної експертизи №4.6-0224:19 від 10 травня 2019 року відповідно до якої сліди пальців рук, на відрізках слідокопіювальних стрічок залишені середнім пальцем правої руки та великим пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_5 (Т. 3 а.м.к.п. 167-177);

- відомостями протоколів затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 05 квітня 2019 року, відповідно до яких об 11 годині 50 хвилин громадянами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 їх затримано, у ОСОБА_5 вилучено грошові кошти на загальну суму 40794 грн., пару взуття чорного кольору, з наявним надписом (Т.2 а.м.к.п.137-141), а у ОСОБА_6 – звернення митрополита Львівського від 06 квітня 2018 року, медичну довідку від 04 квітня 2018 року на ім`я ОСОБА_13 з підписами та печатками лікарів онкологічного центру та пару взуття чорного кольору. (Т.2 а.м.к.п.148-152)

- переглянутими в судовому засіданні відеозаписами затримання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які підтверджують обставини, відображені в протоколах їх затримання;

- відомостями протоколів слідчого експерименту від 06 квітня 2019 року, за участі ОСОБА_5 , (Т.2 а.м.к.п.169-172) з відеозаписом, переглянутим в судовому засіданні, на якому він показав, де знайшов ключі від будинку АДРЕСА_3 , як відкрив двері та знайшов гроші в шафі кімнати, в той час як ОСОБА_6 спостерігав, щоб ніхто не йшов.

- відомостями протоколу слідчого експерименту від 06 квітня 2019 року, за участі ОСОБА_6 , (Т.3 а.м.к.п.122-123 ) з відеозаписом, переглянутим в судовому засіданні, на якому він показав, що за попередньою змовою з ОСОБА_5 , зайшли на територію домогосподарства АДРЕСА_3 , де ОСОБА_6 спостерігав, щоб їх ніхто не побачив, а ОСОБА_5 шукав та викрадав грошові кошти.

- відомостями протоколу огляду речових доказів від 18 квітня 2019 року з фото таблицями, яким зафіксовано серії та номера купюр грошових кошів, вилучених у ОСОБА_5 ( Т.3 а.м.к.п. 183-184, Т.4 а.м.к.п.1-27)

Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному із проникненням в житло, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб. Їх дії вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України.

Доводи захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_5 не повідомляв ОСОБА_6 про свій намір вчинити крадіжку, а тому між ними була відсутня попередня змова на вчинення цього злочину на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 . Зокрема він пояснив суду, що усвідомлював, що проникаючи до сараю та веранди будинку за відсутності господарів, ОСОБА_5 вчиняє крадіжку, в той час як він, незаконно перебуваючи в приміщенні веранди будинку є його співучасником, оскільки, згідно розподілених ролей, слідкував за тим, щоб їх не помітили сторонні особи.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебувають, за місцем проживання характеризуються посередньо, не працюють, ОСОБА_6 одружений, має на утриманні малолітню дитину.

При цьому, суд бере до ваги, що ОСОБА_5 , будучи неодноразово судимим за аналогічні злочини, -  востаннє вироком Богородчанського районного суду від 21 лютого 2021 року, а ОСОБА_6  - засуджений вироком Кам`янко-Буського районного суду Львівської області від 27 грудня 2017 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і достовірно знаючи про те, що іспитовий строк не скасовано і він не звільнений від відбування покарання з огляду на направлення щодо нього декількох обвинувальних актів в суди Івано-Франківської та Закарпатської області, на шлях виправлення не стали та знов вчинили тяжкий корисливий злочин, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпеку.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченим суд визнає добровільне усунення завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченим не встановлено.

Беручи до уваги викладене та реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, те, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, з урахуванням думки потерпілої ОСОБА_4 , яка просила призначити покарання у виді реального позбавлення волі, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.185 КК України.

При цьому, суд не убачає достатніх підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

На думку суду, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та запобігання вчинення ними нових кримінальних правопорушень, що є також дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним ( справа Скополла проти Італії від 17 вересня 2009 року).

З огляду на ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, зарахувавши при цьому в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, відбуте повністю або частково покарання за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу.

Разом із тим, оскільки злочин в рамках цього провадження вчинено ОСОБА_6 до постановлення вироку Летичівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2022 року, яким він засуджений ч.ч.1, 4 ст.358, ч.1 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік на підставі ст.75 КК України, а за цим вироком він засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, і відповідно застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. Тому вирок Летичівського районного суду від 22 вересня 2022 року підлягає самостійному виконанню.

Аналогічний висновок щодо застосування норми права (ч.4 ст.70 КК) зробила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.02.2021 року (справа №760/26543/17).

Зокрема, ОП ККС ВС у цьому висновку вказує, що якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст.70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.

Суд також ураховує, що злочин, за яким ОСОБА_5 засуджується за цим вироком, вчинений ним до постановлення вироку Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2022 року, яким він засуджений до покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі, а тому на підставі ч.4 ст.70 КК України йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, зарахувавши покарання, частково невідбуте за попереднім вироком.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався.

Ураховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який переховувався від суду, у зв`язку із чим оголошувався в розшук, призначене йому покарання у виді реального позбавлення волі, до вступу вироку в законну силу йому слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки перебуваючи на волі, він може ухилятись від суду та відбування покарання та вчинити інші злочини. Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України  ОСОБА_6 в строк відбуття покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення із 17 березня 2023 року (дня затримання) і до 21 травня 2023 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Ураховуючи, що злочин вчинено обвинуваченими за попередньою змовою, суд вважає за необхідне відповідно до ст.124 КПК України стягнути з них в рівних частках на користь держави вартість проведених у справі судової трасологічної експертизи №4.1-0148:19 від 22 квітня 2019 року в сумі 4082,26 грн та судової дактилоскопічної експертизи №4.6-0224:19 від 10 травня 2019 року в сумі 2512,16 грн, а всього 6594, 42 грн.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 ( чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Богородчанського районного суду від 21 лютого 2022 року, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 ( чотирьох) років позбавлення волі.

Вирок Летичівського районного суду від 22 вересня 2022 року, яким ОСОБА_6 засуджений за ч.ч.1, 4 ст.358, ч.1 ст.70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік - виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 , ОСОБА_5 рахувати з 22 травня 2023 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишити попередній – тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання на підставі ч.5 ст.72 КК України, строк його попереднього ув`язнення з 17 березня 2023 року по 21 травня 2023 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, запобіжний захід не застосовувати.

На підставі ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк призначеного покарання частково відбуте ним покарання за вироком Богородчанського районного суду від 21 лютого 2022 року.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного сулу від 09 квітня 2019 року.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Leagoo», моделі «S8», синього кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ВП Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області повернути ОСОБА_5 ;

- ламінований аркуш паперу, на якому наявні підписи митрополита Львівського від 06.04.2018 року, довідку № 257/18 від 04.04.2018 року, видану на ім`я ОСОБА_13 з підписами і печатками лікарів онкологічного центру, взуття ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , змиви з ключів з написом на них «Imperial», які упаковані до трьох паперових конвертів, п`ять відрізків дактилоскопічної плівки з п`ятьма слідами взуття, які упаковані до паперового конверту коричневого кольору, 11 слідів пальців рук, які упаковані до двох паперових конвертів білого кольору та передані на відповідальне зберігання в кімнату речових доказів Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області - знищити.

- грошові кошти в сумі 40 794 гривні, які передано під розписку на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 - залишити останній.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 6594, 42 грн. стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави в рівних частках по 3 297, 21 грн з кожного.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Строкостянтинівський районний суд Хмельницької області, а обвинуваченим, який тримаються під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому її копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: