Ухвала

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 607/7787/22

провадження № 61-7070ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», яка підписана представником Панченком Дмитром Вікторовичем, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про визнання припиненим договору кредиту та договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (далі - АТ «СЕНС БАНК») про визнання припиненим договору кредиту та договору іпотеки.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 21 жовтня 2011 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» укладено договір кредиту за № 770/42-15-11 на придбання житла, яким їй було надано у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 150 000 грн з кінцевим терміном їх повернення до 10 жовтня 2031 року та в якості забезпечення виконання зобов`язань по поверненню вказаного кредиту укладено іпотечний договір № 5532, яким вона передала в іпотеку належне їй нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,06 га, для індивідуального садівництва та садовий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 140,1 кв.м, в смт. Великі Бірки. Оскільки вона сплачувала кредит частково, в 2014 році АТ «Укрсоцбанк» звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків із позовом про дострокове стягнення заборгованості за вищезгаданим договором кредиту, у якому просив стягнути з неї достроково заборгованість за договором кредиту станом на 05 березня 2014 року в загальному розмірі 151 357,97 грн, в тому числі: 141 309,80 грн заборгованості по тілу кредиту, 8 476,08 грн заборгованості по нарахованих процентах, 1 357,50 грн нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, 214,59 грн інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентах. 15 травня 2014 року третейським судом у справі № 730/14 винесено рішення, яким позов банку задоволено та стягнуто вищевказані суми в повному обсязі. На підставі вказаного рішення суду за заявою банку Дніпровським районним судом міста Києва 20 жовтня 2014 року видано виконавчий лист № 755/25465/14-ц, який був пред`явлений банком до виконання у Перший відділ Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Тернопільській області, та 09 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року розстрочено виконання рішення третейського суду від 15 травня 2014 року шляхом щомісячної сплати решту суми боргу в розмірі 1 999,49 грн протягом 48 місяців. Протягом 2017-2021 років заборгованість нею була погашена в повному обсязі. Постановою державного виконавця від 06 вересня 2021 року було закінчено виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 у зв`язку з повним погашенням нею заборгованості за виконавчим листом № 755/25465/14-ц. Таким чином, нею було погашено всю суму основного боргу, нараховані проценти та пеню. 09 вересня 2021 року вона звернулася до відповідача із заявою про визнання припиненими кредитного договору та договору іпотеки у зв`язку з повним погашенням заборгованості, однак не одержала від відповідача жодної відповіді, що свідчило про не бажання відповідача у добровільному порядку визнати припиненими зобов`язання за договором кредиту та іпотечним договором.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненими зобов`язання ОСОБА_1 як позичальника за договором кредиту № 770/42-15-11 від 14 жовтня 2011 року та її зобов`язання як іпотекодавця за іпотечним договором від 21 жовтня 2011 року.

АТ «СЕНС БАНК» 08 травня 2023 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Панченком Д. В., на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року. АТ «СЕНС БАНК» посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання припиненим договору кредиту та договору іпотеки.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справа № 607/7787/22 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.

Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга АТ«СЕНС БАНК» подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», яка підписана представником Панченком Дмитром Вікторовичем, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про визнання припиненим договору кредиту та договору іпотеки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук