Судове рішення 910/21682/15 від 30.05.2023

Судове рішення #485261572

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/21682/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023

у справі № 910/21682/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"

до Державного підприємства "Конярство України"

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство економіки України

про стягнення 695 706, 69 грн

за зустрічним позовом Міністерства економіки України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"

2) Державного підприємства "Конярство України"

про визнання недійсним договору позики від 20.05.2016 № 1/05ФП

у межах справи № 910/21682/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та обставин розгляду справи

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про визнання банкрутом Державного підприємства "Конярство України" (далі - Підприємство).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (далі - Товариство, позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Підприємства (відповідач за первісним позовом) заборгованості за договором позики від 20.05.2016 № 1/05ФП (далі - Договір позики) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 516 600,00 грн основного боргу, 51660,00 грн штрафу, 158 441,22 грн інфляційних втрат, 55 767,39 грн 3 % річних.

Міністерство економіки України (далі - Міністерство) як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, звернулось до господарського суду з позовом до Товариства (позивача за первісним позовом) та Підприємства (відповідача за первісним позовом) про визнання недійсним Договору позики.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/21682/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, у задоволенні позову Товариства до Підприємства про стягнення заборгованості відмовлено; позов Міністерства до Товариства та Підприємства задоволено та визнано недійсним Договір позики; вирішено питання розподілу судового збору.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.06.2022 касаційну скаргу Товариства задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі №910/21682/15 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За новим розглядом справи до місцевого господарського суду, серед іншого, надійшло клопотання Міністерства про залучення співвідповідача за позовом третьої особи та клопотання Товариства про повернення цього позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.04.2023) клопотання Товариства задоволено та повернуто Міністерству зустрічну позовну заяву до Товариства та Підприємства про визнання недійсним Договору позики; клопотання Міністерства про залучення до участі у справі № 910/21682/15 Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро" як співвідповідача за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору позики відхилено.

Ухвала суду з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 6.14 у постанові від 19.06.2018 у справі №904/9129/17, мотивована тим, що вимога третьої особи (Міністерства) заявлена за обставин, коли зустрічний позов у цій справі відповідач за первісним позовом (Підприємство) не ініціював і процес розгляду судом спору щодо такого предмета не розпочинався; процесуальним правом самостійно ініціювати зустрічний позов чи змінити сторони існуючого судового провадження треті особи за приписами чинного Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не наділені.

Судом першої інстанцій також зазначено, що відсутність правової підстави для пред`явлення зустрічного позову третьою особою унеможливлює прийняття такого позову до розгляду, відтак прийняття до судового провадження зустрічного позову не від відповідача та не від учасника Договору позики суперечить вимогам як процесуального закону, так і висновкам Верховного Суду щодо природи зустрічного позову.

Дійшовши висновку про повернення позовної заяви Міністерства, суд вказав про відхилення клопотання третьої особи про залучення співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Новаагро" (первісного кредитора за Договором позики) у зв`язку з відсутністю правових підстав для розгляду цього клопотання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційні скарги Міністерства та Підприємства задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/21682/15 скасовано; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зустрічної позовної заяви; вирішено питання розподілу судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що постановлення ухвали про повернення позову Міністерства місцевим господарським судом було здійснено на стадії після призначення підготовчого судового засідання всупереч повноважень суду на цій стадії судового процесу.

Апеляційний суд зауважив, що господарський суд не має права на з`ясування підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, оскільки такі повноваження суду не передбачені на стадії після призначення підготовчого засідання.

Крім того зазначив, що під час нового розгляду справи господарський суд в силу вимог частини першої статті 316 ГПК України зобов`язаний виконати вказівки, зокрема, в частині, що стосується розгляду зустрічних позовних вимог (пункт 43 постанови Верховного Суду від 08.06.2022).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Товариство (далі також скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, зокрема вимог частини першої статті 49 та частини шостої статті 180 ГПК України.

У своїх доводах посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі № 904/9129/17, від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, що стосуються правил подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Підприємство подало відзив, в якому просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувану постанову залишити без змін.

Відповідач доводить, що питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та призначення її до розгляду спільно з первісним позовом вже було вирішено ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у цій справі. Вказана ухвала є чинною, в апеляційному порядку, в тому числі Товариством, не оскаржувалась.

Також зазначає, що зустрічний позов Міністерства взаємопов`язаний із первісним позовом Товариства і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, з тієї підстави, що обидва позови виникли з одних правовідносин - за Договором позики (первісний позов - стягнення боргу за цим Договором, а зустрічний позов третьої особи - визнання цього Договору недійсним). При цьому задоволення позову Міністерства виключатиме задоволення позову Товариства.

У іншій частині доводи відзиву є аналогічними висновкам суду апеляційної інстанції, наведеним в оскаржуваній постанові.

Касаційне провадження

22.03.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищезазначена касаційна скарга Товариства.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/21682/15 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 касаційну скаргу Товариства залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05.04.2023 до касаційного суду надійшла відповідна заява про усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 910/21682/15; ухвалено здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи в межах підстав оскарження та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Об`єктом апеляційного перегляду була ухвала суду першої інстанції, прийнята за результатом розгляду та задоволення клопотання Товариства (позивача за первісним позовом) про повернення зустрічної позовної заяви про визнання недійсним Договору позики, поданої третьою особою (Міністерством), яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Постановлення зазначеної ухвали відбулось під час нового розгляду справи після скасування касаційною інстанцією судових рішень, прийнятих за результатом вирішення спору по суті, у тому числі за зустрічним позовом.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ГПК України не регулює питання, з якої стадії судового процесу починається новий розгляд справи після скасування судового рішення по суті спору касаційною інстанцією.

Разом з тим, Верховний Суд вважає, що новий розгляд справи має відбуватися зі стадії підготовчого провадження, оскільки протилежний підхід означав би, що новий склад суду був би позбавлений можливості вчинення дій, здійснення яких є можливим лише до початку розгляду справи по суті, як то визначення належного складу учасників спору шляхом залучення до участі у справі співвідповідача та заміна неналежного відповідача (стаття 48, пункт 4 частини другої статті 182 ГПК України), самостійного визначення порядку розгляду справи, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті (пункти 5, 6 частини першої статті 177 ГПК України), залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункти 1-3 частини першої статті 185 ГПК України), з`ясовування думки сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті (частина п`ята статті 185 ГПК України), а учасники судового процесу - можливості вчинення процесуальних дій, притаманних підготовчій стадії судового процесу.

Ураховуючи наведені мотиви, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що, прийнявши справу до свого провадження після скасування попередньо ухвалених у справі судових рішень касаційною інстанцією, місцевий господарський суд розпочав розгляд справи з підготовчого засідання.

Обсяг дій, що вчиняє господарський суд у підготовчому засіданні, визначено статтею 182 ГПК України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання, серед іншого, про прийняття зустрічного позову, якщо це питання не було вирішене раніше.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 26.08.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Міністерства як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та призначено її розгляд спільно з первісним позовом. Доказів скасування цієї ухвали судами вищих інстанцій матеріали справи не містять.

З наведеного Верховний Суд зазначає, оскільки питання прийнятності зустрічного позову Міністерства вже було вирішено раніше згідно чинної ухвали від 26.08.2020, то правові підстави для повторного вирішення цього питання у порядку пункту 4 частини другої статті 182 ГПК у суду першої інстанції були відсутні.

Крім того, суд зауважує, що оскарження окремо від рішення суду ухвали про прийняття позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та призначення її розгляду спільно з первісним позовом не передбачено вимогами частини першої статті 255 ГПК України, проте Товариство не позбавлене права у відповідності до частини третьої статті 255 цього Кодексу включити свої заперечення на відповідну ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду.

Ураховуючи відсутність правових підстав для повторного вирішення питання прийнятності зустрічного позову, встановлення судом першої інстанції у підготовчому засіданні обставин наявності/відсутності права у третьої особи самостійно ініціювати зустрічний позов у порядку статей 49, 180 ГПК України було здійснено у порушення вимог процесуального закону щодо повноважень суду на цій стадії судового процесу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у своїй постанові дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав у місцевого господарського суду для повернення зустрічної позовної заяви Міністерства на стадії підготовчого засідання, коли питання прийнятності такого позову було вирішено раніше.

Зазначеним спростовуються доводи скаржника про помилкове незастосування судом апеляційної інстанції вимог частини першої статті 49 та частини шостої статті 180 ГПК України, якими визначено порядок вступу у справу третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору та підстави повернення зустрічного позову відповідно.

У контексті наведеного, доводи скаржника про неврахування апеляційним судом правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19.06.2018 у справі №904/9129/17, від 13.03.2019 у справі №916/3245/17, від 12.06.2019 у справі №916/542/18, касаційний суд вважає помилковими з огляду на нерелевантність зазначеної практики обставинам цієї справи.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині постанови.

Таким чином, оскаржувана постанова ухвалена у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи скаржника про порушення апеляційним судом процесуальних норм, зокрема й щодо неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилався скаржник.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства та необхідність залишення оскаржуваної постанови у цій справі без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі № 910/21682/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере

Показати/Приховати судові провадження

Потрібна автентифікація