Комінтернівський районий суд м.Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/127/2023 Справа № 641/6769/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває вказане кримінальне провадження.

Обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником - адвокатом ОСОБА_7 у судовому засіданні в порядку ст. 201 КПК України заявлено клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в певний час доби, посилаючись на те, що зі спливом значного проміжку часу розгляду кримінального провадження, ризики передбачені ст. 177 КПК України зменшилися. Захисник зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнає свою вину, давав викриваючи покази, відшкодував потерпілим завдану шкоду, має намір працевлаштуватися та доглядати за хворою бабусею, має зареєстроване місце проживання, прагне до виправлення, а тому відпали підстави для подальшого утримання його під вартою.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника про зміну запобіжного заходу, вважала заявлене клопотання передчасним, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, зокрема потерпілі й свідки у вказаному кримінальному провадженні ще не допитані, а тому є підстави вважати, що обвинувачений може впливати на них з метою зміни ними свідчень, зазначила, що враховуючи кримінальну спрямованість поведінки обвинуваченого, який неодноразово судимий, є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судове засідання не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення заявленого клопотання.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.05.2019 року щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом заставою, який було неодноразово продовжено судом.

Згідно ч. 1 ст. 201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2,3 ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні клопотання сторони захисту для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Згідно рішень ЄСПЛ у справі «Бегчіев проти Молдови» ризик втечі повинен оцінюватися в світлі таких факторів, як характер людини, його моральні принципи, наявність місця проживання і роботи, сімейні узи, будь-які інші зв`язки з країною, в якій ведеться його переслідування; справа «Ньюмейстер проти Австрії» ризик втечі неминуче знижується з плином часу, проведеного в ув`язненні; «Гаріцкі проти Польщі», «Храіді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії» серйозність майбутнього покарання є релевантною обставиною при оцінці небезпеки втечі обвинуваченого, сама по собі тяжкість звинувачення не може служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення, що також знайшло своє відображення в рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

Суд приходить до висновку, що станом на теперішній час зі сплином часу суттєво зменшилися ризики, передбачені п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 ЦПК України та встановлені судом щодо обвинуваченого.

Суд також враховує особу обвинуваченого, а саме його вік, стан здоров`я, соціальні зв`язки, наявність у нього зареєстрованого місця проживання.

Отже, враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне змінити обраний запобіжний захід обвинуваченому, оскільки на переконання суду забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти зазначеним ризикам, можливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Такий запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином клопотання обвинуваченого та його захисника підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 194, 201, 202, 309, 369, 372, 395 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого та його захисника задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 25 липня 2023 року.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 без дозволу суду цілодобово за виключенням необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу тривоги; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими та обвинуваченим у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 КПК України ОСОБА_5 негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.

Ухвалу направити для виконання до відділу поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Встановити строк дії ухвали два місяці, тобто до 25 липня 2023 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її проголошення через Комінтернівський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали проголошено 29.05.2023 року.

Суддя- ОСОБА_1