Справа № 128/1897/22

Провадження № 22-ц/801/771/2023

Провадження № 22-ц/801/899/2023

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О. А.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 рокуСправа № 128/1897/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої смертю потерпілого,

за апеляційними скаргами Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 09.02.2023 року та додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13.03.2023 року, -

в с т а н о в и в :

05.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ТДВ СК «Альфа-Гарант», третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.12.2019 року приблизно о 01:30 год. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Львівське шосе в районі кафе «Зранку до ночі», через порушення ПДР України водієм ОСОБА_3 , який керував автомобілем «ЗАЗ Lanos», номерний знак НОМЕР_2 , та рухався в попутному напрямку, створивши аварійну ситуацію, розпочавши розвертатись ліворуч в безпосередній близькості від автомобіля марки «Toyota Corolla», внаслідок чого водій автомобіля марки «Toyota Corolla» ОСОБА_4 виїхав на зустрічну смугу за межі проїзної частини де здійснив наїзд на паркан. Внаслідок даної пригоди пасажир автомобіля «Toyota Corolla», ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до ВАР № 1 МКЛ ШМД де 16.12.2019 року від отриманих травм померла.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2022 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України закрито у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а цивільні позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріально та моральної шкоди залишено без розгляду.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час ДТП була застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5919225 т/з марки «ЗАЗ LANOS», н. з. НОМЕР_2 , ТДВ СК «Альфа-Гарант».

ОСОБА_1 повідомив ТДВ СК «Альфа-Гарант» про настання страхового випадку та звернувся за виплатою страхового відшкодування, однак станом на день звернення із позовом ТДВ СК «Альфа-Гарант» не здійснювало страхового відшкодування та не приймало рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування матеріальної шкоди в сумі 72086,46 грн, з яких : 50076 відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника; 22010,46 грн відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням; 50076 грн моральну шкоду.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 02.11.2022 року позовну заяву в частині позовних вимог до ОСОБА_3 за заявою позивачів залишено без розгляду /а. с. 100/.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20.12.2022 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_3 /а. с. 113/.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 09.02.2023 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_2 /а. с. 129/.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 09.02.2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 72086,46 грн на відшкодування майнової шкоди, 25038 грн - на відшкодування моральної шкоди, всього 97124,46 (дев`яносто сім тисяч сто двадцять чотири) грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Додатковим рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13.03.2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом в розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

В іншій частині вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ТДВ СК «Альфа-Гарант» подано апеляційні скарги (вх. № 2101 від 10.03.2023 року) та (вх. № 2600 від 27.03.2023 року), в яких, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що у справі відсутні документи, які б підтверджували вину ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 14.12.2019 року приблизно о 01:30 год.. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2023 року закрито кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування та не встановлення вини останнього у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Судом першої інстанції невірно зазначено розмір шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивачем не надано доказів на обґрунтування розміру шкоди. У справі відсутні докази, понесення позивачем витрат на лікування дочки в сумі 22010,46 грн (відсутні лікарські призначення на препарати вказані в чеках). Також не надано довідку про те, яку кількість коштів на лікування позивача витратив медичний заклад, в якому лікувалась дружина позивача, лікарських призначень стаціонарного хворого. У справі відсутні докази встановлення та спорудження нагробного пам`ятника.

При ухваленні додаткового судового рішення суд першої інстанції не взяв до уваги те, що спір у справі не є складеним, не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, а підготовка позову не зайняла великого обсягу правових знань та часу, тому виходячи з принципу співмірності та розумності суми винагороди за адвокатські послуги заявлені позивачем є завищеними та не підлягають до задоволення в повному обсязі. Справа є малозначною, витрат в розмірі 10000 грн, порівняно з ціною позову та складністю справи не є співрозмірним та є достатньо завищеними.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 заперечив проти апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились. Повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції відповідають вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № к/п 12019020010002674, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 286 КК України, 14.12.2019 року близько 01:30 год водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», н. з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Львівське шосе в напрямку вул. Житомирське шосе, зі сторони вул. Хмельницьке шосе в районі кафе «З ранку до ночі», виїхав на зустрічну смугу руху за межі проїзної частини де здійснив наїзд на паркан. Внаслідок даної пригоди пасажири автомобіля, а саме : ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження, була госпіталізована до ВАР № 1 МКЛ ШМД де 16.12.2019 року від отриманих травм померла. Інші пасажири ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та водій ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, після огляду були відпущені додому. Під час перегляду відеозапису було з`ясовано, що вищевказаному автомобілю марки «Toyota Corolla», створив аварійну ситуацію невстановлений автомобіль, який рухався в попутному напрямку та розпочав розвертатись ліворуч в безпосередній близькості від автомобіля марки «Toyota Corolla», після чого з місця пригоди поїхав в напрямку вул. Хмельницьке шосе. В подальшому було встановлено, що даний автомобіль був марки «ЗАЗ Lanos», номерний знак НОМЕР_2 , який був під керуванням водія ОСОБА_3 /а. с. 20-21/.

Згідно копії ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2022 року по справі № 127/23354/20 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020010002674 від 14.12.2019 року, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019020010002674 від 14.12.2019 року закрито у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, а цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. /а. с. 20-21, 44-48/.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 забезпечена ТДВ СК «Альфа-Гарант» згідно полісу № АО/5919225. Страхова сума на одного потерпілого 260000 грн. Страхова сума за шкоду заподіяну майну 130000 грн /а. с. 29, 67/.

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_3 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 /а. с. 22/.

08.01.2020 року ОСОБА_1 було надіслано рекомендованим листом на адресу ТДВ СК «Альфа-Гарант» заява про подію із застрахованим т.з. ЗАЗ Lanos, яким керував ОСОБА_3 /а. с. 32/.

06.07.2022 року ОСОБА_1 надіслано цінним листом на адресу ТДВ СК «Альфа-Гарант» заяву про виплату страхового відшкодування, де останній просив сплатити йому на додані до заяви банківські реквізити страхове відшкодування матеріальної шкоди, а саме шкоди пов`язаної з лікуванням доньки ОСОБА_5 у зв`язку із ДТП й витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника та відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із смертю доньки внаслідок ДТП /а. с. 37-43/.

Відповідно до довідки № 948 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданої Стрижавською селищною радою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а. с. 125/.

Станом на день звернення із позовом ТДВ СК «Альфа-Гарант» не здійснювало страхового відшкодування та не приймало рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено позовні вимоги про стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування матеріальної шкоди в сумі 72086,46 грн, з яких : 50076 відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, 22010,46 грн відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням.

Суд також виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблої ОСОБА_5 та обома батьками заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди, однак, зважаючи на те, що позивачем у справі є лише батько, тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме з ТДВ СК «Альфа-Гарант» слід стягнути на користь ОСОБА_1 суму - 25038 грн на відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_2 вимог про відшкодування моральної шкоди до ТДВ СК «Альфа-Гарант» не заявила та не позбавлена такої можливості.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 72086,46 грн, з яких : 50076 відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, 22010,46 грн відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням, апеляційний суд зазначає наступне.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 24.1 статті 24 Закону № 1961-IV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України на підтвердження розміру матеріальної шкоди надано наступні докази :

-копію виписки КНП «ВМКЛШМД» від 16.06.2022 року про перелік ліків та лікарських засобів, придбаних за власні кошти родичами ОСОБА_5 , під час перебування на стаціонарному лікуванні у ВАЛІТ з 14.12.2019 року по 16.12.2019 року;

-чек № 0000018750 ТОВ «АВ «Фармтрейд» Аптека № 18 від 14.12.2019 року на суму 1620,30 грн /а. с. 28, 76/;

-чек № 26088 Лабораторії ТОВ «Діагностичний центр» «МЕДІЛАБС» від 16.12.2019 року на суму 240 грн /а. с. 28, 76/;

-чек № 72 ТОВ «ОНІКСМЕД» Аптека № 3 від 14.12.2019 року на суму 2352 грн /а. с. 28, 76/;

-чек ТОВ «Фармавін» Аптека № 3 від 14.12.2019 року на суму 22,95 грн /а. с. 28, 76/.

-чек № 26089 Лабораторії ТОВ «Діагностичний центр «МЕДІЛАБС» від 16.12.2019 року на суму 130 грн /а. с. 76/;

-чек № 37 Аптеки ПП «ПВКП «Богдан» від 16.12.2019 року на суму 56,30 грн /а. с. 28, 76/;

-чек ТОВ «Фармавін» Аптека № 12 від 16.12.2019 року на суму 52,30 грн /а. с. 28, 76/;

-чек ТОВ «ОНФКСМЕД» Аптека № 5 від 14.12.2019 року на суму 26,20 грн /а. с. 76/.

-чек № 28 ТОВ «Фармавін» Аптека № 3 від 15.12.2019 року на суму 1842,50 грн /а. с. 75/;

-чек № 21 Аптеки ПП «ПВКП «Богдан» від 16.12.2019 року на суму 2287,01 грн /а. с. 24, 75/;

-чек № 30 ТОВ «Фармавін» Аптека № 12 від 14.12.2019 року на суму 3586,10 грн /а. с. 24, 75/;

-чек № 61 ТОВ «Фармавін» Аптека № 12 від 16.12.2019 року на суму 46,50 грн /а. с. 27, 77/;

-чек № 64 Аптеки ПП «ПВКП «Богдан» від 16.12.2019 року на суму 1104,30 грн /а. с. 27, 77/;

-чек № 82 ТОВ «Фармавін» Аптека № 12 від 15.12.2019 року на суму 3005,95 грн /а. с. 27, 77/;

-чек № 66 Аптеки ПП «ПВУП «Богдан» від 16.12.2019 року на суму 88,30 грн /а. с. 27, 77/;

-чек № 0001 ПП «Діагностичний центр» «МЕДІСКАН» від 14.12.2019 року на суму 3050 грн /а. с. 77/;

-чек № 60 ТОВ «Фармавін» Аптека № 12 від 16.12.2019 року на суму 32,80 грн /а. с. 77/;

-чек № 14 ТОВ «Фармавін» Аптека № 12 від 15.12.2019 року на суму 2466,95 грн. /а. с. 27, 77/.

Суд першої інстанції взявши до уваги надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог про відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням, в розмірі 22010,46 грн дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем позовних вимог в цій частині.

Посилання ТДВ СК «Альфа-Гарант» на те, що позивачем не надано виписок з історії хвороби, листки лікарських призначень, довідку медичного закладу де лікувалась ОСОБА_5 та доказів про те скільки коштів на її лікування витратила саме лікарня, а скільки позивач, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідачем доказів на спростування позовних вимог в цій частині не надано, тоді як позивачем на підтвердження розміру матеріальної шкоди надано чеки та виписку КНП «ВМКЛШМД» від 16.06.2022 року.

Із змісту наданих доказів вбачається, що чеки надані про купівлю саме тих ліків та супутніх медичних матеріалів, які були призначені лікарем.

Також суд звертає увагу на те, що на підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ Національної поліції зобов`язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України; заклад охорони здоров`я - довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування), форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством охорони здоров`я України, відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної виплати; медико-соціальна експертна комісія - документи, що підтверджують ступінь втрати професійної чи загальної працездатності потерпілого; суди та правоохоронні органи - копії наявних документів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, розміру заподіяної та відшкодованої шкоди (пункт 33-1.2 статті 33-1 Закону № 1961-IV).

Доказів на спростовування позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням, відповідачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» суду не надано.

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно пункт 27.1 статті 27 Закону № 1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону № 1961-IV).

Пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20)).

Позивачем надано докази понесення витрат на поховання ОСОБА_5 в сумі 25276 грн (копія товарного чеку № 18/12/2019 від 18.12.2019 року, виданої ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_9 /а. с. 31/), а також витрат на спорудження надгробного пам`ятника (копія товарного чеку № 1, 2 від 19.05.2021 року, видані ФОП ОСОБА_10 ОСОБА_1 на суму 133100 грн кожний /а. с. 35/).

У справі встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, в якій пасажир автомобіля «Toyota Corolla», ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до ВАР № 1 МКЛ ШМД де 16.12.2019 року від отриманих травм померла, сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку складає 50076 грн (розрахунок 4173 х 12 = 50076 грн), тому вимоги про стягнення 50076 грн відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника є доведеними та підлягають задоволенню.

Посилання ТДВ СК «Альфа-Гарант» на те, що позивачем не надано доказу надання ФОП ОСОБА_10 спорудження надгробного пам`ятника, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки позивачем надано з позовом товарні чеки від 19.05.2021 року, в яких міститься перелік і вартість наданих послуг, а також фото встановленого пам`ятника. /а. с. 35/.

Твердження ТДВ СК «Альфа-Гарант» про те, що у справі відсутні документи, які б підтверджували вину ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 14.12.2019 року приблизно о 01:30 год., суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2023 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019020010002674 від 14.12.2019 року закрито у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування, а цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у частині другій статті 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Окрім цього, закриття судом кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування не свідчить про відсутність вини особи у завданні шкоди, оскільки не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 50076 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV).

У справі встановлено, що протиправними діями ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, оскільки він втратив єдину доньку ОСОБА_5 , смерть його дитини, завдала йому невиліковну душевну рану, він втратив душевний спокій, порушивши звичайний ритм життя, відновити попередній стан життя позивача неможливо.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку складає 50076 грн (розрахунок 4173 х 12 = 50076 грн), однак врахувавши, що позов заявлено лише одним із батьків дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 25038 грн на відшкодування моральної шкоди (50076 : 2 = 25038).

Посилання ТДВ СК «Альфа-Гарант» на те, що позивачем не надано суду довідку про склад сім`ї, адже на отримання страхового відшкодування можуть відповідно до Закону претендувати не лише батьки померлої, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки у справі містяться відомості про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблої ОСОБА_5 /а. с. 22/, а тому мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV.

Щодо оскарження додатково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішене питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі, а саме про стягнення з відповідача суми судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом в розмірі 37250 грн. /а. с. 135-136/.

Позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надано наступні докази : копію ордера серії АВ № 1037213 на надання правової допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 19.12.2019 року /а. с. 14, 137/; заяву /а. с. 106/, копію угоди з адвокатом на правничу допомогу від 19.12.2019 року /а. с. 137-138/; копію акта про надання послуги на професійну правничу допомогу адвоката по справі № 128/1897/22 від 10.02.2023 року /а. с. 135/; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 21 від 10.02.2023 року про сплату ОСОБА_1 відповідно до угоди від 19.12.2019 року у справі № 128/1897/22 гонорар в сумі 37520 грн /а. с. 140/.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні правовідносини виникли у сфері відшкодування шкоди, що є однією із найпоширеніших категорій судових спорів, а тому формування правової позиції, не потребує значних часових та інтелектуальних затрат для особи, яка надає професійні юридичні послуги. З врахуванням обсягу наданої правничої допомоги, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 10000 грн.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. При цьому, судом частково враховано клопотанням ТДВ СК «Альфа-Гарант» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги /а. с. 158-160/.

Посилання ТДВ СК «Альфа-Гарант» на те, що справа є малозначною, витрати в розмірі 10000 грн, порівняно з ціною позову та складністю справи не є співрозмірним та є достатньо завищеними, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції зазначені обставини було враховано при ухваленні додаткового рішення суду та визначено розмір відшкодування витрат на правничу допомогу з урахуванням критеріїв визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційних скарг не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується також суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником (відповідачем) у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 09.02.2023 року та додаткове рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13.03.2023 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 29.05.2023 року.