ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року                                                                 м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

суді-доповідача                                 ОСОБА_1

суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання          ОСОБА_4

за участю сторін судового провадження:

прокурора                                          ОСОБА_5

обвинуваченого                                 ОСОБА_6

захисників                                         ОСОБА_7 , ОСОБА_8

потерпілих                                         ОСОБА_9 , ОСОБА_9

представника потерпілих                 ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016260110000732 від 14.11.2016 року за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_9 та захисників обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2023 року, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Брусниця Кіцманського району Чернівецької області, із вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено  ОСОБА_6 , від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на  ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ЄУНСС: 718/566/22                                Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_11

НП: 11-кп/822/213/23                        Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_6 процесуальні витрати на проведення судових експертиз у кримінальному провадженні на загальну суму 16 696 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП – відмовлено.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_6 , ПАТ страхової компанії «УНІКА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – відмовлено.

Вирішено долю речових доказів.

Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, обвинувачений ОСОБА_6 13.11.2016 приблизно о 06 годині 20 хвилин керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухався в темну пору доби по вулиці Центральній в межах населеного пункту с. Брусниця Кіцманського району Чернівецької області, зі швидкістю, що перевищує максимально допустиму в межах населеного пункту.

Наближаючись до електроопори № 53 вказаної вулиці, ОСОБА_6 , проявивши злочинну недбалість, не врахував дорожньої обстановки, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, проявив самовпевненість у виборі безпечної швидкості руху та неуважність до дорожньої обстановки, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху, а саме пішоходів, в результаті чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_9 .

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпілим були спричинені наступні тілесні ушкодження:

- ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, важкого ступеня в ділянках стовбурових структур, субархноїдального крововиливу, забою м`яких тканин голови, забійної рани лівої тім`яної ділянки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи 05-Мд від 12.01.2017 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння;

- ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження у виді консолідованих переломів ІІІ-VІ ребер зліва по задній аксилярній лінії, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 338 мд від 30.04.2020 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров`я.  

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_6 , скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 12.1, 12.3, 12.4 ПДР, які безпосередньо перебувають у причинному зв`язку з наслідками, а також п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР, які сприяли порушенню вищевказаних правил, встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія:

п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Таким чином, ОСОБА_6 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження та потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження, як таке, що призвело до тривалого розладу здоров`я.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням потерпілий ОСОБА_9 , потерпіла ОСОБА_9 та захисники обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокати: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги.

Зі змісту апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що він не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, просить вирок районного суду в частині відмови в задоволенні заявленого ним цивільного позову – скасувати. Ухвалити новий вирок, яким задовольнити цивільний позов та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на його користь – ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі – 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Вважає, що суд з незрозумілих причин відмовив в задоволенні його позовних вимог, не дотримався норм процесуального права та порушив норми матеріального права.

Стверджує, що ним було заявлено позов до ОСОБА_6 по відшкодуванню моральної шкоди у сумі 150 000 грн, що не входить в ліміт відшкодування страхового випадку за шкоду, а тому у районного суду були всі підстави задовольнити його позов.

Щодо обґрунтування розміру моральної шкоди у сумі 150 000 гривень, стверджує, що заявлена ним сума цілком знаходиться в межах того мінімального рівня страждань, якого з необхідністю зазнають особи отримавши біль та страждання, які зазнав він у зв`язку з ушкодженням здоров`я та душевних страждань, а тому для доведення обґрунтованості цієї суми не потрібно жодних додаткових доказів.

Зі змісту апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що вона не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, просить вирок районного суду в частині відмови в задоволенні заявленого нею цивільного позову – скасувати. Ухвалити новий вирок, яким задовольнити цивільний позов та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на її користь – ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі – 600 000 (шістсот тисяч) гривень. З СК «Уніка» на її користь матеріальну шкоду пов`язану з її лікуванням, стійкою втратою працездатності на суму 59 336 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста тридцять шість) грн та моральну шкоду 8 893 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто три)грн 8 коп., на загальну суму 68 229 (шістдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) грн 8 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуваний вирок в частині відмови в задоволенні заявленого нею цивільного позову є незаконним та необґрунтованим, ухвалений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки судом неповно було з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно було застосовано норми матеріального права.

Стверджувала, що відшкодування винним ОСОБА_6 моральної шкоди в зазначеному нею розмірі – 600 000 грн є розумним та достатнім для відновлення справедливості. Вказана сума не входить в межі ліміту страхової суми виплати згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначала, що на її лікування витрачено багато коштів, і ні вона, ні її родина до цього не були готові. Її чоловік та родина витратили всі власні заощадження та були вимушені зичити кошти в приватних осіб. Частину коштів в сумі 118 540 грн на лікування було відшкодовано СК «Уніка», однак вона продовжує лікуватися.

На стаціонарне лікування, окрім виплаченої суми СК «Уніка», нею було витрачено грошові кошти в сумі 33 236 грн (копії квитанцій додаються до матеріалів справи). При цьому, вони понесли та по сьогоднішній день несуть інші матеріальні витрати внаслідок ДТП, які полягають в особливому харчуванні, курсах масажу, витратах на обстеження та специфічний догляд, які неможливо належним чином документально підтвердити.

Звертала увагу суду на те, що під час розслідування даного кримінального провадження відносно ОСОБА_6 було встановлено, що його цивільно-правова відповідальність на момент даної ДТП була застрахована. Згідно даних офіційного сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України автомобіль марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП був застрахований в СК «Уніка», поліс, який на момент ДТП був дійсний, а тому СК «Уніка» є по даному кримінальному провадженні цивільним відповідачем.

Апелювала на те, що у зв`язку із ДТП, яка сталась по вині обвинуваченого ОСОБА_6 , вона стала інвалідом другої групи та їй спричинена шкода із стійкою втратою працездатності. При цьому, мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду становить – 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. На момент ДТП 13.11.2016 року мінімальна заробітна плата становила 1 450 грн., а тому відшкодування страховою компанією за стійку втрату працездатності складає 26 100 грн.

Враховуючи, що шкода заподіяна здоров`ю становить 177 876 (118 540+33 236+26100), а з цієї суми вираховується 5 відсотків, то моральна шкода становить 8 893, 80 грн.

Так як їй було завдано матеріальні та моральні збитки на суму 186 769, 8 грн (що не перевищує ліміт виплат по ОСЦПВ, який складає 200 000 грн.), які складаються з відшкодування: 26 000 грн пов`язані зі стійкою втратою працездатності; 151 776 грн за медичне лікування та 8 893, 8 грн моральної шкоди. Враховуючи, що СК «Уніка» відшкодовано 118 540 грн, тому залишок становить 68 229, 80 грн, який необхідно стягнути з відповідача СК «Уніка».

Зі змісту апеляційної скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 вбачається, що вони просять скасувати оскаржуваний вирок. Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України та кримінальне провадження щодо нього закрити. Процесуальні витрати у сумі 16 696 грн пов`язані з проведенням судових експертиз віднести на рахунок держави.

Стверджують, що належними суб`єктами на вчинення процесуальних дій в кримінальному провадженні від 14.11.2016 р., внесеному в ЄРДР за № 12016260110000732 відповідно до постанови від 17.02.2020 р. (т. 1 а. к. п. 10-б), є лише слідча група у складі слідчих ОСОБА_12 і Бостана. Всі інші слідчі дії у справі були здійсненні неповноважними особами і процесуальні документи за їхніми підписами, які долучені до матеріалів справи, на яких і ґрунтується обвинувачення, є недопустимими доказами (постанови про призначення у справі автотехнічних експертиз та судової медичної експертизи (т. 1 а. к. п. 26, 44, 112, 131, 148, т. 2 а. к. п. 1), протоколи про проведення слідчих експериментів (т. 1 а. к. п. 97-99, 100-101, 124-127, 140-143, т. 2 а. к. п. 20-23). Вважають, що додані прокурором до справи постанови були виготовлені під час розгляду справи у суді, після того, як вони заявили про їх відсутність, а тому вищевказані докази є недопустимими.

Зазначають, що відсутня об`єктивна сторона злочину, чого районний суд безпідставно не взяв до уваги, що призвело до ухвалення незаконного вироку, зокрема суд вказав, що незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкод водій ОСОБА_6 зобов`язаний був виконати вимогу п. 12.3 ПДР і негайно зменшити швидкість аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, чого він не зробив. Суд вважав, що можливе перебування пішохода на проїжджій частині дороги не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР України. Вказаний висновок суду вважають результатом неповного з`ясування обставин виникнення автопригоди. При цьому, у висновках автотехнічних експертиз зазначено, що в діях водія не було порушення вимог п. 12.3 ПДР України, а навпаки - коли виникла небезпека для руху, водій діяв у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР.

Вважають, що суд не надав належної оцінки висновкам автотехнічних експертиз (№ 472-А від 14.08.2017 р., № 761-А від 28.11.2017 р., № 244-А від 15.05.2018 р., № 585-А від 29.11.2018 р., № 19/12/1-144-СЕ19 від 03.02.2020 р., № 11404/21-52 від 19.10.2021 р., № 30177/21-52 від 19.10.2021 р.).

Апелюють на те, що висновки судово-медичних експертиз відносно потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_14 згідно вимог ст. 87 КПК України є недопустимими доказами, а тому обвинувачення не довело наявність наслідків по факту ДТП, які передбачені диспозицією ч. 2 ст. 286 КК України.

Разом з цим зазначають, що в матеріалах даного кримінального провадження відсутні достатні докази того, що аварійна ситуація була створена виключно в результаті дій водія ОСОБА_6 . Суд не надав належної оцінки показам, які дали в судовому засіданні сам водій - ОСОБА_6 так і очевидців події - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Інших апеляційних скарг від учасників судового провадження не надходило.

Однак надійшло заперечення від прокурора у провадженні – прокурора Вижницької окружної прокуратури ОСОБА_17 на апеляційну скаргу захисників обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , з якого вбачається, що останній просить відмовити в задоволенні вказаної апеляційної скарги та залишити оскаржуваний вирок – без змін.

Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги поданих апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , які підтримали подану ними апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав наведених у ній, а апеляційні скарги потерпілих, як необґрунтовані залишити без задоволення, думку потерпілих: ОСОБА_9 , ОСОБА_9 та їхнього представника ОСОБА_10 , які підтримали подані ними апеляційні скарги та просили їх задовольнити з підстав наведених у них, а апеляційну скаргу захисників обвинуваченого - залишити без задоволення, міркування прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, оскільки вважав вирок районного суду законним та обґрунтованим, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому ОСОБА_6 і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів доходить наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.

Приписами ст. 370 КПК України встановлено, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, вирок районного суду відповідає в певній мірі вказаним вимогам.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об`єктивно.

Як свідчать матеріали кримінального провадження судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисників обвинуваченого про те, що вирок суду є необґрунтований, оскільки відсутні докази, які б підтверджували факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 даного кримінального правопорушення та його причетність до цього, не ґрунтуються на матеріалах даного кримінального провадження та спростовуються доказами покладеними в основу обвинувачення визнаного судом доведеним.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження та потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження, як таке, що призвело до тривалого розладу здоров`я, суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що 13.11.2016 року о 6 годині 20 хвилин дружина пішла на роботу. На вулиці йшов сніг. Снігу приблизно випало 20-25 см, видимість була 100 - 130 метрів. Прийшли на зупинку біля санаторію «Брусниця», транспорту не було. Потім, він раптово побачив світло фар від автомобіля, дружина стояла спиною до автомобіля, а він стояв навпроти і все бачив. Автомобіль осліпив їх, він прийняв удар у ліву сторону і його відкинуло в огорожу. Його вдарив автомобіль та електроопора. Відчув два удари у ребро і ноги. ОСОБА_9 не втрачав свідомість. Водій вийшов з автомобіля, глянув на нього. Дружина лежала під задніми колесами авто, вона була в комі. У неї на потилиці була кров. У нього була паніка. Вийшла з автомобіля дружина водія та ще двоє людей. Вони викликали швидку допомогу. Приїхала швидка допомога та забрали ОСОБА_9 у лікарню в м. Вашківці. Лікарі відправили її у ЛШМД в м. Чернівці. Травматолог діагностував у нього перелом ребер. ОСОБА_6 ввесь час знаходився з ним. Кров у нього не відбирали на аналіз. ОСОБА_6 їхав приблизно зі швидкістю не менше 80 км/год. Стовп електричний роздробило, автомобіль проїхав ще приблизно 3 метри після зіткнення зі стовпом. Свідок вважає, що ОСОБА_6 був у нетверезому стані, оскільки від нього було чутно запах алкоголю. Бус білого кольору, спринтер, вантажний, їхав з с. Брусниця в напрямку с. Кальнівці. Автомобіль не занесло, звуки автомобіль не подавав, а їхав на дальньому світлі. ОСОБА_9 просив ОСОБА_6 , по допомогу, на що останній відповів, що не винний. Слідчо-оперативна група забрала транспортний засіб, сліди від ДТП знищені. Поки дружина була в комі, ОСОБА_6 допомагав матеріально – на суму 100 доларів США, потім по 1 000 - 1 500 гривень. Через 9 днів, коли дружина вийшла з коми, він почав давати менше грошей, а згодом взагалі перестав надавати кошти. Зазначає, що ОСОБА_9 перебував у лікарні з 13.11.2016 по 28.02.2017 ОСОБА_6 пропонував дружині 2 000 доларів за заяву про відсутність претензій.

Крім того, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 , яка є дружиною потерпілого ОСОБА_9 , пояснила, що зранку пішла на роботу. Прийшла на зупинку і більше нічого не пам`ятає. Стояла біля лавки. Раніше не отримувала черепно – мозгові травми. Має другу групу інвалідності. Коли збиралася їхати у м. Київ, ОСОБА_6 підійшов і попросив дати розписку про відсутність претензій. До ДТП свідок мала третю групу інвалідності по онкології, наразі друга група по ДТП не продовжена через підняття онкомаркерів

Свідок ОСОБА_18 під час допиту в суді пояснив, що 06 год 30 хв. до нього зателефонував тато і сказав, що трапилося ДТП і потрібні гроші. Через декілька хвилин тато прийшов додому і повідомив йому про наїзд на маму на зупинці. Тато прихрамував. Потім, ОСОБА_18 пішов на місце події. Стояв білий бус, був розбитий стовп. Дружина водія сказала, що вони не хотіли цього. Ліворуч біля коліс лежала непритомна мама. На пальті була кров. На місці ДТП були свідки. Згодом приїхала СОГ. ОСОБА_19 зірвав з буса номерні знаки, ОСОБА_20 трактором відтягнув бус. Бачив сніг, світла не було, дорога не була очищена, сліди на місці події були знищені. Батьки йшли на зупинку кожні три дні. Зупинка за 1.5 метрів від проїжджої частини дороги. Через 2 години почали забирати стовп. Стовп знімали пасажири з буса. На місці події було 5 осіб. Водій буса з батьками та фельдшером поїхали. Водій буса допомагав мамі, поки вона була в комі. Купував ліки. Також додав, що після ДТП мама живе по-іншому, обмежена, сильно переживає.

Свідок ОСОБА_21   під час допиту в суді першої інстанції пояснила, що в неділю о 6 ранку виїхали з чоловіком на базар, де вони працювали. По дорозі підібрали ОСОБА_22 , який у них працював. Була погана видимість, їхали на ближньому світлі, зі швидкістю 40 км/ год. Їхали посеред дороги, по колії і раптово за 3-4 метри побачили людей. Колія була на проїжджій частині. Чоловік потерпілої був у камуфляжі, двірники у автомобілі працювали на максимальному режимі. Стовп знаходився за 2-3 метра від проїзної частини дороги. Вони збивають жінку і врізаються у електроопору. Жінка вдарилась головою. Бус зупинився біля зупинки, жінка лежала після зупинки. Свідок з ОСОБА_23 вийшли з автомобіля. Жінка лежала непритомна, а її чоловік обзивав їх. ОСОБА_21 зателефонувала у медпункт, швидкої допомоги довго не було. О 08 год 30 хв. приїхав ОСОБА_20 на тракторі. Бус трактором відтягнули до мами обвинуваченого на подвір`я. Уточнила, що жінка та чоловік стояли в колії на дорозі, де проїжджав автомобіль. Обвинувачений почав гальмувати, бус занесло у стовп. В той день був лід, який вона помітила ще дома на бруківці. Бус був завантажений чоловічим одягом. Стовп знімав ОСОБА_24 з татом. Це було до приїзду поліції. Вказує, що її чоловік допомагав матеріально жінці. ОСОБА_6 надав потерпілій 72 000 гривень. ОСОБА_6 організував, щоб бус забрали з місця ДТП.

Свідок ОСОБА_25 – під час допиту в суді пояснив, що 13.11.2016 до нього зателефонував ОСОБА_18 та сказав йому, що автомобіль збив його маму. Підійшов на місце ДТП десь 0 8 год 30 хв. Цілу ніч йшов мокрий сніг. Потерпілий ОСОБА_18 попросив не забирати маму і дочекатися на поліцію. Додав, що задні колеса буса були на дорозі. Поліції свідок не дочекався. Був один слід від машини, був мокрий сніг, але не слизько.

Свідок ОСОБА_26 – шофер авто швидкої допомоги, під час допиту в суді пояснив, що 07 год ранку надійшов виклик про ДТП в с. Кальнівці. Дорога була погана. Взяли потерпілу та відвезли у лікарню в м. Вашківці. Видимість була меншою ніж 20 метрів, йшов сніг, був вітер. Задня частина буса була на узбіччі і потерпіла лежала також на узбіччі. Було приблизно 20 см снігу.

Свідок ОСОБА_20  – під час допиту в суді пояснив, що 13.11.2016 року зранку до нього зателефонувала ОСОБА_27 і попросила відтягнути бус з місця ДТП. Він взяв трактор і відтягнув бус. Йшов сніг і трактор буксував. Він не пам`ятає, чи бус знаходився на проїжджій частині. ОСОБА_28 не сказала про ДТП з пішоходами. ОСОБА_20 поліцію та обвинуваченого на місці ДТП не бачив.

Свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_30 під час допиту в суді пояснили, що були понятими на відтворенні якоїсь аварії, однак деталей цього не пам`ятають.

Свідок ОСОБА_22   під час допиту в суді пояснив, що 13.11.2016 року їхав на спринтері з дому з ОСОБА_31 та ОСОБА_27 . Він сидів на передньому пасажирському сидінні, був сніг та вітер, майже нічого не було видно і було темно. Світили фари. Потерпілих побачили за 2 метри, швидкість була приблизно 40 км/год., по його відчуттях. ОСОБА_6 почав гальмувати, жінка була в колії, а чоловік встигнув відстрибнути, щоб уникнути зіткнення. Після наїзду вони вибігли з автомобіля подивитися. Водій поклав під жінку одіяло. Поліція приїхала пізно, більш ніж через годину. О 10 год трактором відтягнули бус до обвинуваченого додому. Поліції тоді ще не було. Жінка стояла в колії спиною до буса, снігу було 20-30 см, дорога не була розчищена. Бус був заповнений товаром. Автомобіль занесло в стовп, шини на авто були зимові.

Свідок ОСОБА_32   пояснив, що того дня йшов сніг, мело. До нього зателефонував син і сказав, що у ОСОБА_6 біда. Опора упала на бус та була під напругою. Потім, відтягнули бус від опори. Потерпілу забрала швидка допомога. Був свідком, коли поліція оглядала бус на подвір`ї.

Свідок ОСОБА_33   пояснив, що він підписався, коли оглядали бус на подвір`ї. Його запросили працівники поліції. Бус був у мами обвинуваченого на подвір`ї.

Показання потерпілих та свідків, отримані в спосіб, передбачений КПК України, підстав визнавати їх неналежними, чи недопустимими доказами у кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає.

Більш того, наведені показання потерпілих та свідків узгоджуються і з письмовими матеріалами даного кримінального провадження, які стали доказами винуватості обвинуваченого у вчиненні ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, які було безпосередньо досліджено судом, зокрема:

- рапортом чергової частини Вижницького відділення поліції Кіцманського відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області № 3458 від 13.11.2016, рапортами чергової частини Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області № 4653 від 13.11.2016, № 4665 від 13.11.2016, № 4661 від 13.11.2016, що й стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР;

- протоколом ОМП від 13.11.2016 та фото таблицею, доданою до нього;

- протоколом огляду транспортного засобу та доданої до нього фототаблиці Мерседес – Бенц Спрінтер від 13.11.2016, в ході якого встановлено: деформований капот, деформовані передні крила, пошкодження лобового скла, встановлено відсутність переднього бампера, відсутність фіксації лівої від шофера фари, у зв`язку із чим вона зам`ята до середини. Половина автомобіля зі сторони шофера (ліва) має сліди деформації капоту, передньої решітки, що свідчить про те, що лівою стороною автомобіля відбулося контактування з потерпілими;

- постановою слідчого про визнання Мерседес-Бенз Спрінтер речовим доказом у кримінальному провадженні;

- висновком судово-автотехнічної експертизи № 878-А від 12.12.2016, яким встановлено, що транспортний засіб обвинуваченого Мерседес-Бенз Спрінтер перебуває в технічно справному стані та несправностей, які б могли сричинити ДТП, – не виявлено;

- розпискою від ОСОБА_34 про отримання на відповідальне зберігання речового доказу – автомобіля Мерседес-Бенз Спрінтер, який належить обвинуваченому;

- висновком судово-медичного експерта № 05-Мд від 12.01.2017, згідно з яким: гр-нка  ОСОБА_9 знаходилась на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділені лікарні швидкої допомоги м. Чернівці з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеня в ділянках стовбурових структур. Субарахноїдальний крововилив. Забій м`яких тканин голови. Забійна рана лівої тім`яної ділянки. З 24.12.2016 по 03.01.2017 знаходилася на стаціонарному лікуванні в лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівці з діагнозом: Рубцевий стеноз підскладкової частини трахеї. Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів або при ударах об такі, цілком можливо при обставинах які описані в постанові, під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок наїзду на пішохода ОСОБА_9 , автомобіля марки «Мерседес-Бенз», можуть відповідати терміну на 13.11.2016 року і в своєму комплексі відносяться до розряду тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Вищеописані ушкодження не характерні для самовільного падіння ОСОБА_9 з висоти власного зросту. Під час первинного контактування потерпіла ОСОБА_9 найбільш вірогідніше знаходилась в вертикальному положенні, лівою стороною відносно рухомого транспортного засобу.

- заявою потерпілого ОСОБА_9 від 07.09.2017 з додатками фотознімками дорожньо-транспортної пригоди;

- інформацією Чернівецького обласного центру з гідрометереології від 03.02.2017 № 40/04-12/26, з якої встановлено, що 13.11.2016 метеорологічна видимість в опадах становила 800 м.;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.05.2017 за участю потерпілого ОСОБА_9 ;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 472-А від 14.08.2017;

- висновком судово-автотехнічної експертизи № 761 а від 28.11.2017;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.02.2018 за участю ОСОБА_9 ;

- висновком судово-автотехнічної експертизи № 244-А від 15.05.2018;

- протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_9 від 23.10.2018;

- висновком судової автотехнічно-експертизи № 585-А від 29.11.2018;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2019 з ОСОБА_6 ;

- висновком судово-автотехнічної експертизи від 03.02.2020 № 19/12/1-144-СЕ/19;

- висновком судово-медичного експерта №338 мд від 30.04.2020, відповідно до якого у ОСОБА_9 виявлено наступні тілесні ушкодження: консолідовані переломи ІІІ-VІ ребер зліва по задній аскилярній лінії. Вищевказані тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих предметів, можливо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, по виникнення можуть відповідати не менше як 21 добу до проведення рентгенологічного обстеження, і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров`я;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2021 з ОСОБА_9 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2021 з ОСОБА_9 ;

- висновком експертів додаткової судової автотехнічної експертизи № 11404/21-52 від 19.10.2021;

- висновком експертів додаткової судової автотехнічної експертизи № 30177/21-52 від 19.10.2021.

Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд 1 інстанції дотримався вимог ст. 94 КПК України, а тому посилання сторони захисту про те, що суд належним чином не дослідив докази, а тому безпідставно визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, а також щодо відсутності об`єктивної сторони злочину, не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційних скарг.

Невизнання вини ОСОБА_6 , колегія суддів розцінює, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Колегія суддів вважає, що по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що особа, яка керувала транспортним засобом - ОСОБА_6 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження та потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження, як таке, що призвело до тривалого розладу здоров`я.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлені об`єктивні дані, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, які підтверджують, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Зважаючи на зазначене та відсутності в апеляційній скарзі захисників обвинуваченого обґрунтування того, в чому саме на їх думку полягає неповнота та неправильність дослідження судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні, які на переконання апеляційного суду досліджені без порушень вимог КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення їх клопотання про повторне дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні.

Не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту про те, що належними суб`єктами на вчинення процесуальних дій в кримінальному провадженні від 14.11.2016 р., внесеному в ЄРДР за № 12016260110000732 відповідно до постанови від 17.02.2020 р. (т. 1 а. к. п. 10-б), є лише слідча група у складі слідчих ОСОБА_12 і Бостана, а тому усі інші слідчі дії у справі були здійсненні неповноважними особами і процесуальні документи за їхніми підписами, які долучені до матеріалів справи, на яких і ґрунтується обвинувачення, є недопустимими доказами (постанови про призначення у справі автотехнічних експертиз та судової медичної експертизи (т. 1 а. к. п. 26, 44, 112, 131, 148, т. 2 а. к. п. 1), протоколи про проведення слідчих експериментів (т. 1 а. к. п. 97-99, 100-101, 124-127, 140-143, т. 2 а. к. п. 20-23), оскільки в матеріалах даного кримінального провадження, з якими під час досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України були ознайомлені захисники обвинуваченого, є постанови про призначення слідчих: ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 (т. 1 а. к. п. 6-А, т. 2 а. к. п. 12), ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 (т. 3 а. к. п. 214-219).

При цьому, не відкриття вищевказаних постанов стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК України та автоматично не зумовлює визнання доказів недопустимими й скасування вироку.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду, який неодноразово наголошував на тому, що недотримання вимог, правил, установлених підзаконними нормативними актами, які покликані визначити організаційні аспекти діяльності органів та посадових осіб, що залучаються до сфери кримінальної юстиції, не може визнаватися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і мати негативні наслідки у виді визнання доказів недопустимими або скасування процесуальних рішень (Постанова ВС ККС від 24.01.2022 № 426/22634/18, № 642/5974/13-к від 11.04.2019).

Твердження сторони захисту щодо того, що в матеріалах даного кримінального провадження відсутні достатні докази того, що аварійна ситуація була створена виключно в результаті дій водія ОСОБА_6 є нікчемними та такими, які спростовуються вищевказаними доказами, показами потерпілих та свідків, і визнані судовою колегією обраною лінією захисту задля уникнення обвинуваченим відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Інші апеляційні твердження сторони захисту мають формальний характер та вже були предметом розгляду в районному суді, у зв`язку із чим, судова колегія апеляційного суду не наводить доводи на їх спростування.

Об`єктивних даних, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення за інших обставин, колегія суддів за матеріалами даного кримінального провадження не встановила і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Покарання призначене ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції інкримінованої йому статті. Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, відсутність обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання і призначено остаточне покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення поданої захисниками обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокатами: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 апеляційної скарги, оскільки така не містить правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Що стосується доводів апеляційних скарг потерпілих щодо неправильного, вирішення цивільних позовів, то на думку колегії суддів зазначені доводи підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом та із застосуванням норм ЦПК України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до вимог абз. 7 п. 2 ч. 3 та абз. 6 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову та рішення про цивільний позов.

Тобто, відповідно до вимог КПК, суд повинен навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, навести докази, якими це підтверджується, навести відповідні розрахунки сум, які підлягають стягненню.

З матеріалів кримінального провадження та зі змісту апеляційних скарг вбачається, що потерпілим ОСОБА_9 та потерпілою ОСОБА_9 заявлено цивільні позови про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в задоволені яких районним судом було відмовлено.

Вирішуючи питання заявлених цивільних позовів, суд повинен послатися на правові норми відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди передбаченні положеннями Цивільного кодексу України, в тому числі на ч. 1, 3 ст. 1166, в якій зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, ч.1 ст. 1167 цього ж кодексу, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, ч.1 ст. 1168 ЦК України, що моральна шкода, завдана ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Між тим, колегія суддів вважає, що, перевіряючи докази на підтвердження вимог цивільних позивачів, потерпілих по справі, суд першої інстанції не послався на зазначені правові норми, не зазначивши, якими саме нормами матеріального права він керувався при ухваленні рішення, ретельно не перевірив їх доводи, доводи обвинуваченого, його захисників, а тому всебічно не з`ясував і не виклав у вироку усіх обставин при вирішенні заявлених цивільних позовів.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заявлених потерпілими вимог в цій частині апеляційним судом, колегія суддів виходить з того, що останніми не долучено доказів на підтвердження зазначених вимог в поданих апеляційних скаргах, що також мав з`ясувати суд під час судового розгляду.

При цьому, за відсутністю клопотань про витребування договору цивільно-правової відповідальності (полісу) та інших доказів, колегія суддів позбавлена можливості вирішити це питання за власною ініціативою.

Відповідно до ст. 22 КПК України, змагальна побудова кримінального процесу обумовлює те, що суд, який є об`єктивним та неупередженим у досліджені доказів та не виступає на стороні обвинувачення або захисту, з власної ініціативи не має права самостійно поповнювати доказову базу у кримінальному провадженні.

Згідно ж вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за відсутності клопотань учасників провадження, колегія суддів позбавлена можливості дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції та надати їм належну оцінку.

З огляду на викладені обставини, беручи до уваги неможливість самостійного вирішення апеляційною інстанцією цивільних позовів, колегія суддів приходить до висновку, що районним судом було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які ведуть до скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів потерпілих, з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У зв`язку з зазначеним апеляційні скарги потерпілих підлягають частковому задоволенню.

Підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, відповідно до яких колегія суддів дійшла висновку щодо призначення нового розгляду в суді першої інстанції цивільного позову потерпілої в порядку цивільного судочинства, оскільки позбавлена можливості зробити це сама.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить розглянути цивільні позови потерпілих, перевірити доводи, викладені в їх апеляційних скаргах, стосовно відповідності чи невідповідності вимогам чинного законодавства, постановивши законне та мотивоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 409, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисників обвинуваченого  ОСОБА_6  – адвокатів:  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_7 – залишити без задоволення, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_9 – задовольнити частково.

Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в частині вирішення цивільних позовів – скасувати, та в цій частині призначити новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.

Ухвала в частині призначення нового судового розгляду не оскаржується, а в іншій частині може бути оскаржена до Верховного суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя доповідач:                Судді

____________                ________________        ________________

ОСОБА_1                   ОСОБА_2           ОСОБА_3